Справа № 33-490/2010 р.           Головуючий у 1 інстанції  Кузюра М.М.  

          П О С Т А Н О В А  

      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

 29 грудня 2010 року              Апеляційний суд Чернігівської області в складі:  

 Судді судової палати в кримінальних справах ТРЕЙТЯК О.П.

      за участі:

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2  

захисника  ОСОБА_3

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2010 року,

                     В С Т А Н О В И В:

 Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2010 року   ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 1 року позбавлення права керування транспортними засобами.

      Як зазначив суд, 24 жовтня 2010 року о 00 годин 00 хвилин ОСОБА_2 в порушення п.2.9 „а” Правил дорожнього руху України керував автомобілем „Мерседес-Бенц” державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду і зазначає, що хоча він і випив півлітра пива за три години до зупинки його працівниками ДАІ, але вважає, що працівники ДАІ порушили його права, зокрема, після його незгоди з результатами аналізу газоаналізатором інспектори ДАІ не доставили його в наркодиспансер для перевірки на стан алкогольного сп’яніння, склали протокол, зазначивши, що у нього алкогольне сп’яніння, тремтіння рук, різкий запах алкоголю з рота і почервоніння очей; не надали йому копії протоколу про адміністративне правопорушення. Коли він сам приїхав до наркологічного диспансеру для перевірки на наявність алкоголю, в наркодиспансері йому відмовили  в проведенні такої перевірки, пославшись на необхідність присутності працівника ДАІ та наявність протоколу про адміністративне правопорушення. Вважає, що цим самим були порушені його права та п.1.7, 2.9, 3.6 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року № 400/666, також  зазначає, що суд не дав йому змоги працевлаштуватись водієм, позбавивши права керувати транспортними засобами і просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити.

      Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її, скасувати постанову суду і закрити провадження по справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

 Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин.  

 Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_2, його вина у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав відповідну оцінку.

 Відповідно до п. 2.9. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється  керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.  

 Згідно протоколу про адміністративне правопорушення  СВ1 №041829  ОСОБА_2 24 жовтня 2010 року близько півночі керував  автомобілем „Мерседес-Бенц” державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, згідно тесту № 226, згідно якого у видихуваному  ОСОБА_2 повітрі є цифровий показник 0,39 проміле алкоголю в крові.  Даний тест був проведений спеціальним технічним засобом, який має свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку, в присутності двох свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5

 Доводи ОСОБА_2 про порушення п.п. 1.7, 2.9, 3.6 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року № 400/666, і  його прав при проведенні огляду на стан сп’яніння працівниками ДАІ та лікарями наркодиспансеру  є безпідставними та надуманими, оскільки спростовуються  наведеними вище доказами, поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в присутності яких проводилось тестування ОСОБА_2 спеціальним технічним засобом і в присутності яких, ОСОБА_2 відмовився від підпису та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. Твердження ОСОБА_2 про те, що йому відмовили в проведенні перевірки на стан алкогольного сп’яніння в наркодиспансері з тих причин, що не було працівника ДАІ і протоколу про адміністративне правопорушення нічим  не підтверджуються, і більш того, суперечать положенням Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року № 400/666, на яку посилається ОСОБА_2 Даною інструкцією не передбачено взагалі при проведенні перевірки на стан сп’яніння  ні присутність працівника ДАІ, ні наявність протоколу про адміністративне правопорушення.

 Надуманими вважає суд і посилання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції не дав йому можливості працевлаштуватись водієм, оскільки на момент скоєння адміністративного правопорушення, згідно запису в протоколі про адміністративне правопорушення зі слів ОСОБА_2, він працював вантажником Ремпобуттехніки, і сам ОСОБА_2 не зміг надати будь-яких документів на підтвердження хоча б свого наміру працевлаштуватись водієм.

 За таких обставин суд не знаходить підстав для скасування постанови відносно ОСОБА_2.

 Міру адміністративного стягнення ОСОБА_2 судом призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП, з урахуванням  характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та ступеню його вини.

 На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд                                                                                                                                                                                                          

П О С Т А Н О В И В:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.  

      Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Суддя апеляційного суду

Чернігівської області                                    ТРЕЙТЯК О.П.