Справа № 22ц-6738/2010 Головуючий у першій інстанції
Мороз К.В.
Категорія – цивільна Доповідач-Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 грудня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого Демченко Л.М.
суддів: Бойко О.В., Лазоренка М.І.
при секретарі Рачовій І.І.
з участі: прокурора Дьоміна М.В., представника позивача Борисович О.В.,
відповідача ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 листопада 2010 року у справі за позовом заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и в:
У вересні 2010 року заступник військового прокурора Чернігівського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна з чужого незаконного володіння, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_8 на час проходження військової служби 01.01.2007 року уклав з 8 навчальним центром Державної спеціальної служби транспорту договір найму житлового приміщення АДРЕСА_1. 17.09.2008 року ОСОБА_8 був звільнений з військової служби у зв”язку з систематичним невиконанням умов контракту із зняттям з квартирного обліку, і відповідно втратив право займати вказане житлове приміщення на підставі п. 3.1 Договору. В добровільному порядку відповідачі відмовляються звільнити житлове приміщення та продовжують проживати в ньому без відповідних на те правових підстав. Отже, відповідачі порушують вимоги закону щодо виконання своїх договірних зобов”язань та позбавляють права користування та розпорядження майном, що належить позивачу.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі заступник військового прокурора Чернігівського гарнізону просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального і процесуального права. Апелянт вказує на те, що відповідно п.3.1 договору найму, укладеного між сторонами 01.01.2007 року, завершенням терміну найму є дата звільнення особи з військової служби. Оскільки відповідач звільнився зі служби 17.09.2008 року, терміном закінчення дії договору є 17.09.2008 року. Також, згідно п.5.1 договору відповідач взяв на себе зобов”язання виїхати з об”єкта найму протягом 5 днів з моменту закінчення терміну найму, але вказаного зобов”язання не виконав, чим порушив не лише положення договору, але й вимоги ст.ст. 526, 530, 795 ЦК України. Крім того, на думку апелянта, є хибним висновок суду про те, що позивач пропустив строк позовної давності, адже початок перебігу строку в даному випадку слід рахувати з дня, коли відповідачі повинні були звільнити житлове приміщення. Також суд не врахував рішення апеляційного суду від 16.06.2010 року про виселення відповідачів у справі № 22ц-2235/2010 р., яким факти перебування спірного житлового приміщення в управлінні та користуванні, передачі його відповідачам встановлені і додатковому доказуванню не підлягають.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Відповідач апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.
Вислухавши суддю–доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду 1 інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення суду про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, встановлений для звернення з даним позовом до суду, а також взявши до уваги, що відповідач оспорює факт укладення з позивачем договору найму на спірне житлове приміщення, та що позивачем не було надано доказів про те, що предметом найму по договору від 01.01.2007 року і предметом позову є одне і те ж приміщення.
З таким висновком апеляційний суд не погоджується та вважає, що він не грунтується на вимогах закону, матеріалах справи та спростовується наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 проходив службу у військовій частині ТО500 з 19.07.1993 року.
ОСОБА_8 та членам його сім”ї на період проходження військової служби для проживання було надано приміщення, яке з часом набуло статусу житлового, а саме квартира АДРЕСА_1, що підтверджується укладеним 01.01.2007 року між сторонами договором найму житлового приміщення (а.с. 10), актом перевірки проживання (а.с.15).
17.09.2008 року відповідач був звільнений з військової служби у запас за п.63 п/п „є” Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та виключений із списків особового складу військової частини ТО500 на підставі наказу командира військової частини ТО500 від 17.09.2008 року № 230 (у зв”язку із систематичним невиконанням ним умов контракту) (а.с. 17).
Відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 17.02.2009 року № 46 присвоєно поштову адресу будівлі навчальних класів № 2, якій надано статус житлового будинку, 8-го навчального центру Державної спеціальної служби транспорту по АДРЕСА_1 (а.с.12).
Статус службової квартирі НОМЕР_1 був наданий на підставі рішення Чернігівської міської ради від 16.03.2009 року № 68 (а.с.13).
Відповідач та члени його сім”ї ордер на зазначене житло не отримували, на квартирному обліку не перебували.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст.ст. 810, 821 ЦК за договором найму (оренди) житла власник житла - наймодавець може надати наймачеві житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п.3.1 Договору найму, укладеного між сторонами 01.01.2007 року, термін найму спірного житла складає термін, під час якого наймач перебуває в службових (трудових відносинах) з наймодавцем. А п.5.1 даного договору зобов”язує наймача протягом 5 днів з моменту закінчення терміну найму виїхати з об”єкту, що наймається, та підготувати його до передачі наймодавцю.
Аналізуючи вищевикладене, а також беручи до уваги укладений між сторонами договір найму житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого відповідач зобов”язаний був виселитись разом із своєю сім”єю з квартири ще у вересні 2008 року, оскільки він 17.09.2008 року припинив військову службу, апеляційний суд приходить до висновку про належність та обгрунтованість позовних вимог позивача, адже він, як власник має правові підстави вільно володіти та розпоряджатись своїм майном, в даному випадку, спірним житловим приміщенням.
Висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів щодо укладення сторонами договору найму спірного житлового приміщення спростовуються вищевикладеним.
Висновок суду про пропуск строку позовної давності також є неправильним, адже строк позовної давності в даному випадку рахується з дати звільнення відповідача зі служби, тобто з часу, коли він повинен був виселитись.
Враховуючи, що відповідач продовжує проживати в зазначеній квартирі без відповідних на те підстав, не перебуває в трудових відносинах з позивачем, строк дії договору найму закінчився, він та члени його сім”ї в цій квартирі не зареєстровані, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх неповнолітні діти підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1 в примусовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 391, 810, 821 ЦК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 листопада 2010 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_8, ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: