Справа № 22ц-6669/2010 Головуючий у 1 інстанції – Требух Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Губар В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого –судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі : Кравченко В.В.,
за участю : представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Шандренка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року та на додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ТОВ „УСП Україна ”, в якому просив визнати недійсним договір №009173 від 18 вересня 2009 року, стягнути з відповідача на його користь сплачені за договором 15751 грн. 15 коп. з урахуванням індексу інфляції, моральну шкоду в розмірі 3000 грн., судові витрати просив покласти на відповідача.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 вересня 2009 року він уклав з ТОВ ”УСП Україна ” договір № 009173 про надання послуг щодо придбання нерухомості на суму 400 000 грн., який ґрунтується на створенні групи учасників системи, метою яких є придбання нерухомості або транспортних засобів у порядку і на умовах, визначених цим договором. На виконання вказаного договору позивачем відповідачеві було внесено 14 400 грн. комісійної плати, яка згідно Умов діяльності Програми УСП визначається як плата, яка покриває витрати, що зазнало товариство у зв’язку зі вступом та реєстрацією учасника до УСП, а також за розрахунково-касове обслуговування сплачено 144 грн. Позивач посилався на те, що при підписанні договору ніяких витрат, окрім вартості бланків договору, з боку відповідача не було і не могло бути, а тому ні їх наявність, ні розмір нічим не підтверджені. Таким чином, зазначена умова договору, за доводами позивача, є несправедливою відносно позивача як споживача, так як кошти, сплачені ним на користь відповідача в якості комісійної плати, отримані ним безпідставно шляхом включення в договір декларативної умови, яка не має на меті реального виконання відповідачем будь-яких обов’язків, забезпечених цією оплатою, що робить нікчемним положення п.8.2 ст.8 самого договору щодо дійсності намірів сторін при його укладанні. Позивач вважає, що умови договору є несправедливими відносно нього як споживача послуг, а тому договір повинен бути визнаний недійсним. Крім зазначеного, основною підставою для визнання спірного договору недійсним є його укладення внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики. В результаті укладання договору, що є несправедливим щодо позивача, з боку відповідача йому спричинена моральна шкода та фінансові втрати (знецінення коштів у вигляді зростання ціни на комерційну нерухомість).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав недійсним договір про надання послуг № 009173 від 18 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” на користь позивача 14 400 грн. сплачених за договором про надання послуг. В задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено.
Додатковим рішенням від 08 листопада 2010 року Деснянського районного суду м. Чернігова по даній справі стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі – 144 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційних скаргах ТОВ ”УСП Україна” просить скасувати рішення суду про визнання договору недійсним та стягнення збитків, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ „УСП Україна” відмовити у повному обсязі, а також просить скасувати і додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 листопада 2010 року, яким стягнуто на користь позивача судові витрати по справі.
Апелянт стверджує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апелянт посилається, що позивач при підписанні договору погодився із його умовами про сплату комісійної плати, чистих платежів, адміністративних витрат та інших платежів. Реєстраційний платіж (комісійна плата), що вноситься кожним учасником УСП, є платою за послуги товариства. За рахунок цих коштів організована та здійснюється діяльність товариства, сплачується оренда приміщень, нараховується та виплачується заробітна плата тощо. Таким чином, посилання суду на приписи Закону України „Про захист прав споживачів” щодо визнання недійсності даного договору через несправедливість, жорсткість обов’язків, створення дисбалансу договірних прав та обов’язків є безпідставними та є результатом неповного дослідження матеріалів справи. Суд на власний розсуд, без рішень відповідних судів та висновків компетентних органів, визнав діяльність ТОВ „УСП Україна” такою, що проходить по пірамідальній схемі, а, отже, заборонена законом.
Апелянт вказує, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з мотивів, наведених в його апеляційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, статут товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна”, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ТОВ „УСП Україна” укладено договір № 009173 про надання послуг з метою придбання об’єкту нерухомості орієнтовною вартістю 400 000 грн. Відповідно до ст.1 договору його предметом є надання системи послуг, спрямованих на придбання товару через „Українську соціальну програму”, організовану товариством. Діяльність УСП ”Україна” регламентована Умовами діяльності Програми УСП, що є додатком № 2 до вищевказаного договору.
Строк дії зазначеного договору - 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2014 року (а.с.6).
18 вересня 2009 року позивачем було сплачено відповідачеві комісійну плату в розмірі 14 400 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, комісійна плата, згідно Умови діяльності Програми УСП – це плата, яка покриває витрати, що зазнало товариство у зв’язку зі вступом та реєстрацією учасника до УСП, а також покриває витрати, що зазнає товариство у зв’язку з передачею товару учаснику УСП.
Згідно п.9.3 ст.9 Додатку №2 до Договору передбачено, що при розірванні Договору товариство не відшкодовує комісійну плату ні за яких умов.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З досліджених апеляційним судом договору № 009173 року та Додатків до нього № 1 і № 2, які підписані позивачем, вбачається, що учасник УСП, тобто ОСОБА_4, заявляє, що отримав всі коректно викладені пояснення від представника ТОВ ”УСП-Україна”, уважно прочитав, підтверджує, що вся надана йому інформація відповідає змісту Договору та його Додаткам і не суперечить їм, уважно прочитав, зрозумів Договір та всі Додатки до нього, правові наслідки і гарантує дійсність своїх намірів, добросовісність своїх дій по відношенню до інших осіб, співвласників, в тому числі подружжя, та отримав їх погодження на здійснення даного Правочину, а також стверджує, що кошти, які сплачуються згідно з умовами Договору, не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, що засвідчує своїм підписом. Крім того, сплата позивачем під час укладення Договору комісійної плати на користь відповідача (а.с. 9) свідчить про бажання позивача укласти договір на умовах, які в ньому були визначені та є прийняттям пропозиції відповідача щодо укладення спірного договору.
Доводи позовної заяви про несправедливість умов Договору щодо споживача, здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики є необґрунтованими.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У ч. 3 ст. 18 вказаного Закону визначений приблизний невичерпний перелік несправедливих умов договору.
Апелянт посилається на те, що такими є умови договору, у яких встановлюються жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Із змісту позовної заяви випливає, що несправедливими є умови Договору, які передбачають сплату позивачем передбачених Договором та додатками до нього, платежів, наперед чистих платежів, використання сум чистих платежів на формування Фонду з метою оплати товару на користь учасників УСП, визначення та сплату чистих, адміністративних та повних платежів на користь відповідача, формування Фонду за рахунок чистих платежів та сплату адміністративних витрат, які встановлюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу (позивачу).
З огляду на умови Договору та Додатків до нього №№ 1, 2, зокрема Умови діяльності УСП, з якими погодився позивач при підписанні Договору, немає підстав вважати, що зазначені позивачем умови Договору є несправедливими щодо позивача, оскільки вони не створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
Згідно із Додатком №2 до Договору програма УСП - це програма, метою якої є придбання Учаснику УСП товару з розстроченням платежу на досить тривалий час у порядку і на умовах, передбачених даним Договором та Додатками до нього.
Відповідно до ст. 8 Додатку № 2 до Договору для отримання товару Учасник УСП повинен: внести комісійну плату, сплатити усі витрати, податки і/або мита, необхідні для реєстрації товару та його гарантій.
Ст.12 Додатку № 2 до Договору визначено, що усі податки, мита та інші обов’язкові платежі, пов’язані з діяльністю Програми УСП, або з діями Товариства і Учасників УСП за цим Договором, повинні бути сплачені учасником УСП належним чином та в зазначений термін.
Враховуючи умови діяльності УСП, з якими ОСОБА_4 погодився, не можна погодитися із доводами позовної заяви про наявність підстав для визнання недійсним договору № 009173 від 18.09.2009 року, укладеного між сторонами внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності та як такого, що містить несправедливі умови.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає частковому скасуванню. При цьому, відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає скасуванню і додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яким з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року в частині визнання недійсним договору про надання послуг №009173 від 18 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” і в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” на користь ОСОБА_4 14400 грн., сплачених за договором про надання послуг №009173 від 18 вересня 2009 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2010 року – скасувати та відмовити ОСОБА_4 в задоволенні цих вимог.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: