Справа №22ц-6613/2010 Головуючий у 1 інстанції – Меженнікова С.П.
Категорія - цивільна Доповідач – Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
22 грудня 2010 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді Демченко Л.М.
суддів Бойко О.В., Лазоренка М.І.
при секретарі Рачовій І.І.
за участі прокурора Хряпа А.М., представників третіх осіб
ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Чернігівського району на рішення Чернігівського районного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах Чернігівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про припинення права постійного користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
Прокурор Чернігівського району звернувся до суду з позовом, в якому просив припинити право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_3, загальною площею 50 га, наданої йому для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею, шляхом скасування цього акту. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що земельна ділянка була надана ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, проте засноване ним СФГ „Росток” не було належним чином зареєстроване, на податковому обліку не перебуває, земельна ділянка не обробляється, забур‘янена, на ній відсутні межові знаки, земельний податок не сплачується, що свідчить про наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою.
Рішенням Чернігівського районного суду від 11 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Чернігівського району просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невірну оцінку судом доказів по справі. Апелянт вказує, що ФГ „Росток” не було зареєстровано і щодо нього відсутні будь-які дані в єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ, то зазначена
юридична особа не може бути фактичним користувачем землі і відповідно до неї не можуть пред?являтись позовні вимоги, проте суд на зазначені обставини
не звернув уваги і залучив неіснуюче підприємство до судового розгляду. На думку апелянта, рішенням Петрушинської сільської ради від 17.03.2008 року та висновком Держземінспекції у Чернігівській області від 24.04.2009 року підтверджено лише факт невикористання спірної земельної ділянки, а не встановлено факт використання землі саме ФГ „Росток”. Крім того, безпідставним є висновок суду про те, що безпосередньо між ОСОБА_3 та державними установами правовідносини щодо використання землі не виникали, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано на ім‘я відповідача як фізичної особи. Також, апелянт зазначає, що на обґрунтованість позовних вимог жодним чином не впливає факт розташування спірної земельної ділянки як в межах с. Петрушин, так і за межами населеного пункту, оскільки згідно чинного законодавства не передбачено часткове скасування державного акту на право постійного користування землею, і при цьому спірна земля надавалась відповідачу саме Чернігівською РДА.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор та представники третіх осіб підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_3, як до фізичної особи, є безпідставними, оскільки безпосередньо між відповідачем та державними установами правовідносини з приводу надання земельної ділянки не виникали. А можливості вирішити спір за участі СФГ „Росток” суд позбавлений, оскільки прокурор до господарства вимог не заявляв і спори між юридичними особами не вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду.
Судом встановлено, що розпорядженням Представника Президента України № 294 від 19.11.1992 року ОСОБА_3 було надано в постійне користування для організації селянського (фермерського) господарства із земель запасу Петрушинської сільської ради Чернігівського району 50 га землі (а.с.4). Згідно з умовами цього розпорядження громадянин має право приступити до користування земельною ділянкою після одержання Державного акту та реєстрації селянського (фермерського) господарства.
Отже, земельна ділянка ОСОБА_3 надавалась для організації селянського (фермерського) господарства за умови її використання після одержання Державного акту та реєстрації селянського (фермерського) господарства.
ОСОБА_3 був виданий державний акт про право постійного користування 50 га землі в межах згідно з планом землекористування (а.с.15).
Відповідно до розпорядження представника Президента України від 03.12.1992 року № 311 ОСОБА_3 зареєстрував селянське (фермерське)
господарство „Росток”, реєстрація якого не підставі рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 27.07.1999 року розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації від 27.08.1999 року № 480 скасована (а.с.36).
Чернігівською облдержземінспекцією була проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства фермерським господарством ОСОБА_3 „Росток”, в ході якої встановлено факт порушення зазначеним суб’єктом підприємницької діяльності вимог земельного законодавства, а саме те, що земельна ділянка не обробляється, земельний податок не сплачується (а.с.6).
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України одними з підстав припинення права користування земельною ділянкою є: використання земельної ділянки не за призначенням та систематична несплата земельного податку.
Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Отже, виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що земельна ділянка ОСОБА_3 надавалась у користування як фізичній особі, але за умови отримання Державного акту та реєстрації селянського (фермерського) господарства, а тому, виходячи з вищезазначених норм Земельного кодексу України, позивач вправі ставити питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_3 та визнання недійсним державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 324 ЦПК України, ст..ст.96, 141, 158 Земельного кодексу України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівського району задовольнити.
Рішення Чернігівського районного суду від 11 листопада 2010 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Припинити право користування земельною ділянкою ОСОБА_3, загальною площею 50 га, наданої розпорядженням представника Президента України від 19.11.1992 року № 294 для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Петрушинської сільської ради.
Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розміром 50 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, виданий на ім”я ОСОБА_3, зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 183.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: