Справа № 11-880/2010 р. Головуючий у І інстанції – Сова Т.Г.
Категорія – ч. 1 ст. 115 КК України. Доповідач –Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Оседача М.М.
суддів Миронцова В.М., Шахової О.Г.
з участю прокурора Хомазюка О.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України,
уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з неповною
середньою освітою, не одружений, не працюючий,
раніше судимий:
- 14.03.2007 року Менським районним судом Чернігів-
ської області за ч. 1 ст. 122, 75, 76 КК України до 2
років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;
- 19.12.2008 року Менським районним судом Чернігів-
ської області за ч.1. ст.122 КК України до 1 року обме-
ження волі;
- 30.06.2010 року Менським районним судом Чернігів-
ської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років поз-
бавлення волі
засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.2010 року, остаточно визначено покарання ОСОБА_2 10 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено у виді взяття під варту, з врахуванням терміну відбування покарання з 17 червня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2471 грн. 06 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення експертиз.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_2 засуджено за те, що він 11.08.2009 року приблизно о 13.00 год. в будинку АДРЕСА_2 під час розпиття спиртних напоїв разом з господарем будинку – потерпілим ОСОБА_3 розпочали сварку. В результаті якої, на грунті неприязних відносин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою умисного вбивства, наніс потерпілому ОСОБА_3 близько десяти ударів кухонним ножем в грудну клітину, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді ран, які є проникаючими в грудну порожнину з пошкодженням лівої легені та сердця, від яких потерпілий помер на місці вчинення злочину .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 920 від 17.08.2009 року , смерть потерпілого настала від масивної крововтрати, що виникла від колючо-різаних ушкоджень грудної клітини з пошкодженням сердця та легені. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії колючо-ріжучого знаряддя типу ножа та за ступенем тяжкості, відносно живої людини, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя .
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій зазначає, що його незаконно засуджено, судом не надана можливість доказувати свою невинуватість, суд не викликав в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Також, не погоджується зі свідченнями свідка ОСОБА_6, а тому просить направити справу на додаткове розслідування.
В доповненні до апеляції ОСОБА_2 наголошує про своє незаконне засудження та про те, що органами досудового слідства не перевірявся факт його місця перебування в момент скоєння злочину.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника які просили задовольнити апеляцію з викладених в ній підстав, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок місцевого суду про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів, які узгоджуються між собою.
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції заперечував свою вину у скоєнні злочину та вказував, що 11.08.2010 року він не був в будинку потерпілого ОСОБА_3, так як цілий день косив траву у ОСОБА_4, а покази, які він давав на досудовому слідстві, де визнавав свою вину, він не підтримує, так як до нього працівниками правоохоронних органів застосовувалися недозволені методи психологічного та фізичного тиску, які виразилися у його побитті та примушуванні давати покази про визнання вини у скоєнні злочину, якого він не вчиняв.
Не зважаючи на таку позицію засудженого, його вина в інкримінованому злочині, підтверджується іншими доказами по справі, які були предметом перевірки суду першої інстанції.
Показаннями свідків ОСОБА_7, малолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які в судовому засіданні суду 1 інстанції були перевірені та їм надана належна оцінка.
Також вина засудженого ОСОБА_2 доводиться іншими дослідженими судом першої інстанції доказами:
- протоколом огляду місця події ( т. 1а.с. 52-53) в ході якого, в одній з ушул воріт господарства потерпілого виявлено ніж ;
- явкою з повинною ОСОБА_2 в якій він зізнався про скоєний злочин і зазначив, що він біля 7 разів вдарив потерпілого ножем в грудну клітку ( т. 1 а.с 17);
- висновком судово-медичної експертизи № 920 від 17.08.2009 року встановлено, що смерть потерпілого настала від масивної крововтрати , що виникла від колото-різаних ушкоджень грудної клітки з пошкодженням сердця та легенів. Під час експертизи виявлено синці нижніх кінцівок, садно шиї та нескрізні рани грудної клітки, які утворилися від дії тупих предметів , або від ударів об такі , окрім ран грудної клітки, а саме рани № 2 та № 3, які утворилися від дії знаряддя з колючо-ріжучими властивостями і стосовно до живої людини ці тілесні ушкодження носять ознаки легких. Виявлені під час дослідження рани грудної клітки № 1 № 4-№10 є проникаючими в грудну порожнину з пошкодженням лівої легені та серця, утворилися від дії колючо-ріжучого знаряддя типу ножа з шириною клинка біля 9-20 мм на різних рівнях занурення, за ступенем тяжкості, відносно живої людини цей комплекс тілесних ушкоджень відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Судово-медичні дані, які б вказували на можливу боротьбу потерпілого ОСОБА_3 з нападником чи самооборону відсутні ( т.1 а.с. 102-108 );
- висновком судово-імунологічної експертизи № 651(б) від 12.07.2010 року встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до 0(І) групи крові. Кров підсудного ОСОБА_2 відноситься до А(ІІ) групи крові . На представленому на експертизу ножі виявлений піт з антигенами А і В . Не виключається походження поту від ОСОБА_3, крові якого притаманний антиген А. Виключається походження поту від ОСОБА_3, в крові якого нема антигенів А і В (т.1 а.с 131-135);
- висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 139-МК згідно якої, пошкодження на шкірі потерпілого у вигляді наскрізних колото-різаних ран виникли від дії колючо-ріжучого знаряддя типу ножа і могли бути спричинені ножем, наданим на дослідження ( а.с. 144-147 т.1 );
- висновком абмулаторної судово-психіатричної експертизи №345 встановлено, що в своїх рисах ОСОБА_2 відмічає запальність, а в ході бесіди по матеріалах кримінальної справи зовні послідовно, по суті виклав обставини інкримінованого йому діяння, в цілому підтвердив свої свідчення, які давав під час досудового слідства, винним себе визнав повністю, при цьому виявляв задовільні реакції самозахисту, посилаючись на те, що потерпілий першим почав сварку та бійку. Підтвердив , що перед тим, що трапилося, він вживав спиртні напої .У ОСОБА_13 мали місце клінічні ознаки легкої розумової відсталості ( F-70), але судово-психіатричних даних, які б свідчили про те, що у підекспертного в момент інкримінованого йому діяння могли б мати місце клінічні ознаки тимчасового розладу свідомості, не виявлено. Він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкиміноване йому діяння ( т.1 а.с. 152-155 );
- протоколом відтворення обстановки і обставин події злочину, в ході якої ОСОБА_2 розповів та показав, як під час розпиття спиртних напоїв в будинку потерпілого ОСОБА_3, під час виниклої сварки наніс йому удари ножем в грудну клітину ( а.с. 65-67 ).
За викладених обставин, невизнання своєї вини ОСОБА_2, а також заперечення причетності до названого злочину, колегія суддів розцінює як захисну позицію засудженого, з метою уникнути покарання.
Крім того, твердження апелянта, що судом йому не була надана можливість доказувати свою невинуватість, не були викликані в суд свідки які свідчили про його непричетність до злочину, а також те, що органами досудового слідства не перевірявся факт того, що в момент скоєння злочину він знаходився в іншому місці є безпідставними, оскільки спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та дослідженими матеріалами справи.
Так, як пояснив свідок ОСОБА_6, в день вбивства він зустрівся з засудженим близько 10-30 год, після чого, разом з ним та його малолітнім братом ОСОБА_8 пішли до потерпілого. Однак в будинок до останнього вони зайшли вдвох з ОСОБА_2, а його брат залишився на вулиці. Після того, як вони втрьох з потерпілим та ОСОБА_2 почали розпивати спиртне він вийшов на вулицю покурити, а потім взагалі пішов, а через деякий час коли він йшов по вулиці то озирнувся і побачив, що ОСОБА_2, також вийшов з подвір’я потерпілого. При цьому, як зазначав вказаний свідок в ході судового розгляду, ОСОБА_2, після вживання спиртного стає дуже агресивним.
Крім того, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 в суді пояснили, що були залучені в якості понятих при відтворенні обставин та обстановки події з участю ОСОБА_2, який детально, без будь-якого примушування розповідав та показував, як він перебуваючи в будинку ОСОБА_3 в ході виниклої сварки наносив останньому удари ножем, а потім цей ніж вкинув в ушулу воріт.
Разом з тим, оцінюючи свідчення свідка ОСОБА_10 та свідчення дані в суді ОСОБА_8, які знаходяться у родинних відносинах із засудженим, і стверджували, перша, що засуджений цілий день косив траву у сусідки ОСОБА_4, а другий заперечував знаходження брата в домі у потерпілого в день скоєння злочину, суд першої інстанції правильно віднісся до них критично і обґрунтовано визнав їх недостовірними, оскільки вони не узгоджуються із свідченнями інших свідків та матеріалами справи. Більш того, в ході досудового слідства свідок ОСОБА_8 підтверджував факт перебування його брата ОСОБА_2 в день та час вбивства в будинку потерпілого, однак в подальшому відмовився від своїх свідчень посилаючись, що дав такі свідчення під тиском працівників міліції. Однак, така позиція вказаного свідка спростовується свідченнями свідка ОСОБА_9, працівника служби в справах дітей Менської РДА, яка була присутня під час опитування ОСОБА_8 який без будь-якого примусу, або впливу підтвердив вказаний факт, а також пояснив, що коли його брат ОСОБА_2 вийшов з будинку потерпілого то наказав йому мовчати і про цей візит нікому не розповідати.
На думку колегії суддів, не підлягають задоволенню і доводи апелянта з приводу того, що суд надав перевагу свідченням свідка ОСОБА_6, а не допитав в суді свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оскільки, як на досудовому слідстві так і в суді ОСОБА_6 не міняючи своїх показань вказував, що засуджений в час скоєння злочину знаходився в будинку потерпілого та вживав з ним спиртні напої, а тому правильно поклав їх в основу обвинувачення, оскільки вони не містили суперечностей та повністю узгоджувалися зі свідченнями інших свідків та дослідженими судом доказами.
Також, не підлягають задоволенню і доводи апелянта щодо неповноти досудового та судового слідства, оскільки з матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ’єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи, або упередженість щодо ОСОБА_2
Дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_3.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженому, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, який неодноразово був засуджений за скоєння злочинів проти здоров’я особи, негативно характеризується за місцем проживання, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, врахував обставини, які обтяжують йому покарання скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також відсутність обставин, що його пом’якшують та обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, за якою його засуджено, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, частково приєднавши не відбуте покарання за попереднім вироком Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.2010 року.
На думку колегії суддів призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, по справі не встановлено.
Враховуючи, що зазначена у вироку наявна у ОСОБА_2 судимість від 18.12.2003 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК України, ст.ст. 75, 104 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік погашена, то вона підлягає виключенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Виключити із вироку посилання суду на наявність у ОСОБА_2 судимості від 18.12.2003 року Менським районним судом Чернігівської області.
Судді:
Оседач М.М. Миронцов В.М. Шахова О.Г.