Справа № 11-611/2010 р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст. 121 ч. 1 КК Сова Т.Д.
Доповідач Демченко О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
17 грудня 2010 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
Головуючого – судді Демченка О.В.
суддів: Антипець В.М., Карнауха А.С.,
при секретарях Мехед Т.В., Шевченко М.В., Семко Т.В.,
з участю прокурора Надточій О.В.,
захисників: ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3,
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника потерпілого – ОСОБА_6,
виправданого – ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду від 18 грудня 2008 р.,-
в с т а н о в и в :
Цим вироком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець смт. Новгородка Кіровоградської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою юридичною освітою, розлучений, не працюючий, раніше не судимий;
виправданий: за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України та провадження по справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
В задоволенні цивільних позовів прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної лікарні та Менської районної лікарні, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено.
Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень та умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_4 середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Як вказано в обвинувальному висновку, близько 05 год. 30 хв. 18.05.2008 року підсудний ОСОБА_7, перебуваючи в центральному залі кафе „Радуга”, розташованого на площі Революції - 2, смт. Березне Менського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив бійку з ОСОБА_8 та ОСОБА_4, під час якої наніс два удари ножем у ділянку живота ОСОБА_5, в результаті чого останній отримав ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини живота з пошкодженням брижі сигмовидної кишки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 237 від 18.06.2008 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для здоров’я. Після чого наніс один удар ножем в ділянку шиї ОСОБА_4, в результаті останній отримав тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення суб-та епідуального простору нижнього спастичного з переважним ураженням правих кінцівок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 238 від 24.07.2008 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.
Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_7 та провадження по справі закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 вказує, що виправдовувальний вирок суду є незаконним та необґрунтованим, з наступних підстав. Судове слідство було проведено односторонньо. Судом були неправильно зазначені показання головного свідка – ОСОБА_9 Також суд першої інстанції не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а показання свідка ОСОБА_13 - прийняв до уваги, хоча перебування цієї особи в Березному ніким не засвідчено. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_6 вказує, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що органами досудового слідства вина ОСОБА_7 доведена. Зазначає, що при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції старший помічник прокурора Менського району вказує, що вирок суду є незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотнім порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Звертає увагу, що судом не було взято до уваги або відкинуто докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Вважає, що судом при винесенні вироку порушені вимоги ст. 334 ч. 4 КПК України та ст. 328 ч. 3 КПК України. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Апеляційним судом було проведене повне судове слідство. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 не визнав себе винним в пред’явленому обвинуваченні. Пояснив суду, що в 2008 році приїхав на постійне місце проживання в смт. Березне. 18 травня 2008 року в нічний час зайшов до кафе „Радуга”, розташоване в цьому селищі. В бар зайшли наглядно йому знайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_4, потерпілі по даній справі. ОСОБА_6, купуючи пиво, звернувся до ОСОБА_9 з вимогою дати йому одну гривню, на що ОСОБА_9 категорично йому відмовив. В ході відпочинку спочатку ОСОБА_6 а потім і ОСОБА_4 підійшлт до столика ОСОБА_7, почали висловлювати йому претензії з його ніби-то неправильної поведінки, погрози, а потім почали його бити кулаками по голові та руках. У ОСОБА_14 побачив ніж, який в ході розмови той положив на стіл. Даний ніж під час побиття впав на підлогу. Схопивши ножа, ОСОБА_14 виставив його перед собою для самозахисту і на цей ніж послідовно, в ході нападу на ОСОБА_14, наштовхнулись спочатку ОСОБА_14, а потім ОСОБА_4. Коли напад з їхнього боку закінчився, ОСОБА_14 вийшов з кафе, ножа з собою не брав, попрямував додому, по дорозі був затриманий відпочиваючими в кафе громадянами, доставлений до міліції, де був затриманий а потім взятий під варту. Наполягав на тому, що ніж, яким було заподіяно тілесні ушкодження потерпілим, йому не належить. В ході побиття ОСОБА_7 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, які за його твердженням заподіяли йому потерпілі і рятуючись від яких він змушений був взяти в руки ножа. Просив апеляційний суд залишити без задоволення всі подані по справі апеляції.
Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що 18 травня 2008 року він разом з ОСОБА_4 та іншими відпочивав в кафе „Радуга” в смт. Березному. Там же знаходився і ОСОБА_14. У ОСОБА_5, коли він купував пиво, не вистачило однієї гривні і він звернувся з проханням позичити йому одну гривню до ОСОБА_14, який сидів за столиком поруч. ОСОБА_7 йому відмовив. Через деякий час ОСОБА_7 став нецензурно лаятись і ображати його, ОСОБА_5 та його друзів. Підійшовши до столика, за яким сидів ОСОБА_7, ОСОБА_5 став вимагати, щоб той припинив образи. В цей час від відвідувачів кафе почув, що у ОСОБА_14 в руках ніж. Підвівшись з-за столика, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_5 два удари в живіт, потім один удар ОСОБА_4 в шию і вийшов з кафе. У зв’язку з отриманим пораненням потерпілий тривалий час лікувався. Просив задовольнити апеляції, засудити ОСОБА_7 до п’яти років позбавлення волі та повністю задовольнити позовні вимоги потерпілих.
Потерпілий ОСОБА_4 дав суду аналогічні показання, просив задовольнити апеляції учасників процесу.
Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції і просила скасувати вирок місцевого суду, постановити вирок апеляційним судом, яким засудити ОСОБА_7 до 5 років позбавлення волі.
Проаналізувавши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що всі апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок місцевого суду – скасуванню із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих протиріч у вироку та неповноти досудового слідства, яку суд не може виправити в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367,369 КПК України висновки суду, які містять в собі істотні суперечності, є підставою для його скасування. Виправдовувальний вирок місцевого суду містить в собі істотні суперечності щодо оцінки події злочину та його кваліфікації.
Так, у вироку вказано, що органами досудового слідства й судом не встановлено, хто і за яких обставин заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 За таких обставин суд фактично не встановив і не дав у вироку оцінки – від яких конкретно суспільно-небезпечних посягань захищався ОСОБА_7, чи була шкода, заподіяна в ході необхідної оборони достатньою для відвернення таких посягань. Описана ж у вироку ситуація необхідної оборони, в якій ніби-то опинився ОСОБА_7 (т.3 а.с. 138) не відповідає вимогам ч. 1 ст. 36 КК України. Доходячи висновку, що ОСОБА_7 піддався нападу з боку потерпілих, суд у той же час категорично стверджує, що обставини отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не встановлені. За таких обставин вирок суду не може вважатись законним і обґрунтованим.
Крім того, при розслідуванні справи було допущено таку неповноту досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні.
По справі беззаперечно встановлено, що ОСОБА_7 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я і за часом їх заподіяння вони можуть відповідати 18 травня 2008 року. У висновку експертизи та з пояснень судово-медичного експерта Олійника вбачається, що ОСОБА_14 було нанесено не менше 7 ударів в область голови та рук (т.1 а.с. 85-87, 120-121).
Сам ОСОБА_7 на численних допитах під час досудового слідства, в судових засіданнях наголошував на тому, що ці тілесні ушкодження заподіяли йому відвідувачі кафе „Радуга” - потерпілі 18 травня 2008 р.
Ці докази вочевидь суперечать показанням потерпілих та свідків і можуть підтверджувати правильність показань ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_9 в засіданні апеляційного суду показала, що бачила конфлікт між виправданим і потерпілими. При цьому стверджувала, що не бачила, як потерпілі наносили удари ОСОБА_7
Її показання у певній мірі суперечать матеріалам справи. В ході досудового слідства ОСОБА_9 допитувалась неодноразово. При цьому вона міняла свої показання, стверджуючи в одному випадку, що потерпілі не наносили ударів виправданому, в іншому – що вони такі удари наносили. В протоколі очної ставки (т.2 а.с. 139-140) ОСОБА_9 вказала механізм заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які у певній мірі співпадають з висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_9.
Вказане може свідчити про тиск на свідка ОСОБА_9 з боку родичів потерпілих. Непрямим доказом цього може бути заява ОСОБА_9, долучена до своєї апеляції ОСОБА_6 – представника потерпілого ОСОБА_5 (т.3 а.с.169). Ця заява написана без єдиної граматичної помилки, логічно, послідовно, мовою висококваліфікованого юриста. Як ОСОБА_9, так і ОСОБА_6 не змогли достовірно і логічно пояснити походження цієї заяви та обставини її написання. Органам досудового слідства необхідно перевірити – чи піддавалась ОСОБА_9 незаконному впливу на неї з боку інших осіб з метою дати свідчення, в яких вони зацікавлені і чому вона міняла свої показання.
Свідок ОСОБА_9 наголошувала на тому, що всі її показання в справі працівниками міліції записані неправильно і упереджено. Ці її показання слід перевірити шляхом допиту відповідних осіб, інших слідчих дій і дати їм відповідну оцінку.
Інших свідків, які були безпосередніми очевидцями злочину апеляційний суд допитати не зміг у зв’язку з їхньою неявкою до суду. Ухвали суду про примусовий привід цих свідків виконані не були. Тому, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів, суд не бере до уваги їхні показання на досудовому слідстві.
Встановлення обставин щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 має важливе значення для правильної кваліфікації його дій, оскільки, в разі доведення факту заподіяння йому тілесних ушкоджень в кафе „Радуга” дії ОСОБА_7 при наявності відповідних доказів можуть кваліфікуватись інакше, ніж кваліфіковані органами досудового слідства в даний час. Апеляційний суд не у змозі належними в нього процесуальними засобами усунути цю суперечність.
В ухвалі Верховного Суду України від 6 липня 2010 року міститься вимога встановити приналежність ножа, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження. (т.5 а.с.155-зв).
Апеляційний суд за допомогою процесуальних засобів, які знаходяться в його розпорядженні, позбавлений можливості це зробити. Невиконання ж вказівок Верховного Суду України не дає підстав для постановлення законного й обґрунтованого вироку. Тому органи досудового слідства повинні встановити приналежність ножа, яким було заподіяно тілесні ушкодження потерпілим і винести з цього приводу відповідне судження.
Слід також ретельно перевірити факт перебування в смт. Березному свідка ОСОБА_13, на якого є посилання в апеляції представника потерпілого.
Оскільки виправити викладені недоліки і суперечності в ході розгляду справи в суді неможливо, вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа – поверненню на додаткове розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 368, 369, 374 КПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляції: прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Менського районного суду від 18 грудня 2008 р. відносно ОСОБА_7 скасувати, а справу повернути прокурору Менського району Чернігівської області для організації додаткового розслідування.
Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Судді:
В.М.Антипець О.В. Демченко А.С. Карнаух