АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-746/ 2010 Головуючий по 1 інстанції –
Фай В.Г.
Категорія ст.121 ч.2 КК України
Доповідач в апеляційній інстанції – Поєдинок І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Поєдинка І.А.
суддів Соломки І.А., Мунька Б.П.
за участю прокурора Ємельянової О.В.
захисника
потерпілого
засудженого ОСОБА_6
ОСОБА_7
ОСОБА_8
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с.Кононівка Драбівського району Черкаської області, одружений, маючий на утриманні 1 малолітню дитину, працюючий електрогазозварником ВІФ «ТВС-1», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,-
засуджений за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 15000 грн.
встановила:
ОСОБА_8 засуджений за те, що він 11.04.2010 року близько 00 год. 30 хв., в смт Шрамківка Драбівського району Черкаської області по вул.Леніна біля магазину «Алла», перебуваючи в стані алкогольного сп,ягніння, спільно з невстановленою особою чоловічої статі, під час сварки на грунті особистих неприязнених відносин, умисно нанесли чисельні удари руками і ногами в голову та інші частини тіла потерпілому ОСОБА_7, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми, лінійного перелому лобної кістки зліва, забою головного мозку, саден, синців обличчя, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень в зв,язку з небезпекою для життя.
В апеляції прокурор просить вирок в частині призначеного покарання скасувати в зв,язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м,якості і постановити новий вирок, яким призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, мотивуючи тим, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, збитки не відшкодував.
Як вбачається з апеляції засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6, вони просять змінити вирок, пом’якшивши покарання, застосувавши положення ст.75 КК України, зважаючи на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги ряд пом,якшуючих обставин. Апелянти вказують, що судом не дотримано принципу гуманності, індивідуалізації покарання, у зв,язку з чим призначене покарання занадто суворе; судом не враховано в повній мірі особу ОСОБА_8, який має сім,ю, на утримані малолітня дитина, він єдиний годувальник в сім,ї, не судимий, позитивно характеризується, хворіє на епілепсію; не враховано нетривалий розлад здоров,я потерпілого, так як останній знаходився у лікарні лише 15 днів, після чого повністю залікував ушкодження; суд не врахував, що потерпілий сам спровокував конфлікт, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження; не дана правова оцінка тому, що невстановлена особа нанесла потерпілому більшість ударів, тому можливо, що тяжкі тілесні ушкодження спричинені невстановленою особою; не з,ясовано чи міг потерпілий отримати тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту; не дана правова оцінка тому, що потерпілій раніше працював з слідчим у міліції, тому міг бути упередженим; судом безпідставно враховано як обтяжуючу обставину знаходження у стані сп,яніння, так як освідування ОСОБА_8 не проводилось, докази з цього приводу відсутні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали свою апеляцію та просили пом’якшити покарання із застосуванням ст.75 КК України та заперечувавших проти апеляції прокурора, думку прокурора, який не підтримав апеляцію в частині призначення м,якого покарання та просив залишити апеляцію засудженого та захисника без задоволення, пояснення потерпілого ОСОБА_7, який просив пом,якшити призначене ОСОБА_8 покарання, але вважав, що останній повинен відбувати покарання у вигляді реального позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та захисника підлягає частковому задоволенню, апеляцію прокурора слід залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про винуватість ОСОБА_8 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об,єктивно.
Як свідчать матеріали кримінальної справи і дані протоколу судового засідання, органом досудового слідства й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі засудженого та захисника про неповноту, однобічність та необ,єктивність проведеного по ній слідства не грунтуються на матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Твердження ОСОБА_8 в апеляції про те, що він наносив потерпілому удари, які не були небезпечними для здоров,я, та саме невстановлена особа нанесла потерпілому більшість ударів, тому можливо, що тяжкі тілесні ушкодження спричинені невстановленою особою, не з,ясовано чи міг потерпілий отримати тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту, є безпідставними. Ці заперечення звинувачення були детально розглянуті судом 1 інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами.
Так мотивуючи висновки про винність ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обгрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_7, який в подробицях розповів про обставини вчинення щодо нього злочину, що надалі знайшло своє підтвердження в ході слідства, а саме, що під час конфлікту між ним та двома невідомими особами, одна з яких ОСОБА_8, саме останній та невстановлена особа, вдвох нанесли йому декілька ударів ногами в область голови та тулуба, при цьому в основному удари наносились в область голови.
Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_7, суд 1 інстанції не лише у вироку навів зміст цих показань, але й докладно обгрунтував, чому в основу вироку поклав саме ці показання, правильно зазначивши, що вони відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.
Зокрема, ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які бачили як ОСОБА_8 та невстановлена особа наносили потерпілому ОСОБА_7 чисельні удари ногами в область голови та тулуба.
З показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 видно, що 11.04.2010 року біля магазину «Алла» вони побачили потерпілого ОСОБА_11 з тілесними ушкодженнями на лиці, через деякий час був затриманий ОСОБА_8, на якого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказали як на особу яка разом з іншим чоловіком побили потерпілого ОСОБА_7
Під час відтворення обстановки та обставин події потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_13, у присутності понятих детально відтворили обставини вчинення зазначених у вироку суду злочинних дій ОСОБА_8 та невстановленої особи, що підтверджується відповідним протоколом.
За висновками судово-медичних експертиз №131 від 25.05.2010 року та №131\52 від 12.07.2010 року, потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя.
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст.67 КПК України.
Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме засуджений ОСОБА_8 спільно з невстановленою особою чоловічої статі спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України.
Щодо доводів апеляції про те, що судом безпідставно враховано як обтяжуючу обставину знаходження у стані сп,яніння, так як освідування ОСОБА_8 не проводилось та докази з цього приводу відсутні, то колегія суддів вважає їх безпідставними. Так під час досудового та судового слідства, ОСОБА_8 стверджував, що вживав алкогольні напої, допитаний у якості потерпілого ОСОБА_7 показав, що під час конфлікту ОСОБА_8 був у стані алкогольного сп,яніння.
Посилання в апеляції про те, що не дана правова оцінка тому, що потерпілій раніше працював з слідчим у міліції, тому міг бути упередженим, є також безпідставними та надуманими, оскільки ці доводи апеляції не відноситься до перешкод в розслідувані кримінальної справи передбачених ст.60 КПК України.
При призначенні покарання суд першої інстанції вірно, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, особу засудженого, який вчинив умисний тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп,яніння, вину не визнав, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення тільки з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з реальним відбуттям покарання.
Проте, висновки суду про можливість виправлення ОСОБА_8 з призначенням йому покарання на строк 7 років позбавлення волі, є необґрунтованими, а призначене судом першої інстанції покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості, оскільки судом 1 інстанції не враховано, що ОСОБА_8 повністю відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_7, який просив пом,якшити покарання засудженому, стан здоров'я засудженого, який хворіє на епілепсію, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, характеризується позитивно.
В якості обставин, що пом,якшують покарання ОСОБА_8, колегія суддів враховує добровільне відшкодування шкоди, стан здоров,я засудженого, який хворіє на епілепсію, знаходження на утриманні малолітньої дитини.
Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, що пом,якшують покарання ОСОБА_8 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням того, що ОСОБА_8 раніше не судимий, характеризується позитивно, потерпілий просив пом,якшити покарання, колегія суддів вважає можливим призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України.
При цьому колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та захисника підлягають до часткового задоволення, оскільки засуджений ОСОБА_8 вчинив умисний тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп,яніння, вину не визнав, тому апеляційні вимоги захисника та засудженого ОСОБА_8 про застосування до останнього положень ст.75 КК України, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що для виправлення засудженого достатнім є покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, а тому вважає, що вирок суду підлягає зміні, апеляція засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 - частковому задоволенню, а апеляція прокурора про погіршення становища засудженого та збільшення йому строку позбавлення волі до 9 років є безпідставною і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково, а апеляцію прокурора – залишити без задоволення.
Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_8 змінити.
Пом’якшити засудженому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з відбуванням в кримінально-виконавчій установі.
В решті вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді – підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя І.А.Поєдинок