УХВАЛА        

іменем України

29 грудня   2010 року                                                                                м. Рівне

Колегія суддів судової палати  з розгляду цивільних справ  апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого – судді:               Мельника Ю.М.

суддів:                                       Буцяка З.І., Кровальчук Н.М. ,

з участю секретаря                  Сеньків Т.Б.

позивача                                    ОСОБА_1,

представника відповідача        Бородіна О.П.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою  Відкритого акціонерного товариства «Автотранспорт -15663» на рішення  Рівненського  міського  суду від 6 жовтня 2010 року  в справі за позовом  ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспорт - 15663» про відшкодування майнової шкоди,

                                  в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ «Автотранспорт -15663» про  стягнення 24501 грн. 96 коп.  для відшкодування майнової шкоди.

Вимоги обґрунтовував тим , що 29 серпня 2008 року   він   на підставі договору зберігання передав відповідачеві на зберігання належний на праві власності автомобіль ВАЗ 21154 р.н. НОМЕР_1.  

6 вересня 2008 року  виявив, що автомобіль із автостоянки був викрадений невідомими особами.

Страхова компанія НАСК «Оранта» згідно договору страхування транспортного засобу  сплатила АКБ «Укрсоцбанк»  в рахунок погашення кредиту , який позивач  отримав для придбання автомобіля , 43338 грн.

Позивач вказував, що йому не було відшкодовано кошти , які він потратив на постановлення автомобіля на облік , на доукомплектування автомобіля аудіосистемою та  з урахування не отриманої від страхової компанії франшизи , тому просив стягнути із відповідача 24501 грн. 96 коп.                               

Рішенням  Рівненського міського суду від  6 жовтня 2010 року ухвалено стягнути  з відповідача 3907 грн. для відшкодування майнової шкоди та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі  відповідач вказував на незаконність рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказував , що суд всупереч вимогам закону  розглянув справу без участі відповідача та не  звернув увагу на те, що в  журналі реєстрації транспортних засобів з 1 серпня 2010 року відсутні записи про передачу автомобіля на зберігання.

Просив рішення суду  скасувати та ухвалити нове рішення про  відмову в задоволенні позову .

В судовому засіданні  представник  апелянта  апеляційну скаргу підтримав  і давши  пояснення в межах її доводів , просив рішення суду    скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просив скаргу відхилити , а рішення суду – залишити без зміни.

Колегія суддів , заслухавши  пояснення сторони , перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга  не підлягає задоволенню із   таких міркувань.______________________________________________________________  

Справа №  22-1996-10           Головуючий в суді 1 інст.  Рогозін С.В.

Категорія № 19                суддя-доповідач Мельник Ю.М.

Відповідно до ч. 1  ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги , місцевий суд правильно виходив із того , що відповідач не забезпечив збереження, переданого йому на зберігання  автомобіля , а тому повинен відшкодувати позивачеві шкоду в повному обсязі.

Такий висновком місцевого суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач уклали  договір зберігання  автомобіля ВАЗ 21154 р.н. НОМЕР_1 на автостоянці . ( а.с. 11).

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона ( зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною ( поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Судом першої інстанції  в рішенні наведені відповідні мотиви з яких суд вважав доведеним факт  передачі  позивачем транспортного засобу на зберігання відповідача та факт неналежного виконання зобов’язань по зберіганню  цього транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду.

Відповідач доказів на спростування цих висновків місцевого суду апеляційному суду не надав.

В той же час , відповідно  до п.12 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.

Наявний у позивача оригінал тимчасової перепустки ( копія знаходиться в матеріалах справи)  дає апеляційному суду  підстави стверджувати , що ОСОБА_1 передав транспортний засіб   на зберігання відповідачеві, але відповідач не забезпечив належного  зберігання цього транспортного засобу.

Оскільки відповідач не забезпечив зберігання переданого йому з цієї ціллю автомобіля позивача , що призвело до   вибуття автомобіля із власності позивача , то місцевий суд  відповідно до ст. 950 ЦК України поклав обов’язок по відшкодуванню шкоди, завданої  втратою автомобіля  на відповідача.

При визначенні розміру відшкодування вартості втраченого автомобіля , місцевий суд прийшов до вірного висновку , що відшкодування підлягала вартість автомобіля, яка не  була охоплена страховою сумою - 3262 грн. (46600 грн. -  43338 грн.), вартість акустичної системи та вартість магнітоли на суму 645 грн., які позивачем були встановлені додатково в автомобіль  

З урахуванням зазначеного , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду  1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи в повній мірі, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, а апеляційна скарга  не спростовує правильності висновків суду,  тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308,  ч.1 ст. 314,  ст.315 , ст.  317 ЦПК України, колегія суддів                    

                     у х в а л и л а:  

 Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Автотранспорт -15663» на рішення Рівненського міського  суду від  6 жовтня 2010 року відхилити, а рішення  суду- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом  двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                               

Судді: