ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.12.2010Справа №2-31/1257-2008А
11 годин 21 хвилина
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
Судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Баранович Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача – Кузьмін В.В., дов. у справі
від відповідача – ОСОБА_1., підприємець
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 16)
до відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)
про звернення стягнення на активи на суму 1000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція в м.Ялта у січні 2008 року звернулась до господарського суду АРК з адміністративним позовом до відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовними вимогами про звернення стягнення податкової заборгованості по єдиному податку у розмірі 1000,00 грн. на активи відповідача.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.01.2008 відкрито провадження в адміністративній справі №2-16/1257-2008А за даним позовом суддею Омельченко В.А., призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою заступника голови господарського суду АРК від 10.10.2008 у зв’язку з припиненням повноважень судді господарського суду АРК Омельченко В.А., справу передано на розгляд судді господарського суду АРК Привалової А.В. з привласненням справі №2-31/1257-2008А.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.11.2008р. за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням окружного адміністративного суду АРК по адміністративній справі №2-а-284/08.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.09.2010р. провадження у справі поновлено, у зв’язку з усуненням обставин, які були підставою для зупинення провадження, та призначено судове засідання.
Розгляд справи відкладався в порядку п.2, 3 ст.128, 150 КАС України у зв'язку з неявкою позивача, відповідача у судові засіданні та відсутністю від них заяв про розгляд справи без їх участі.
Ухвалою суду від 09.12.2010 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України іншої пов’язаної справи №2-а-284/08/10.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2007 році була платником єдиного податку, проте має заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 1000,00грн., що підтверджується особовою карткою платника податку, податковими вимогами про сплату боргу, рішенням про стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи у письмових запереченнях на те, що має переплату з єдиного податку в розмірі 600,00грн., яка утворилась виходячи з розрахунків та враховуючи борг за 2007 рік – 2190,00грн., внаслідок сплати нею за 9 місяців 2004 року 2850,00грн. заборгованості, яка в дійсності не існувала, про що на неправомірні дії ДПІ у м. Ялта нею були подані звернення до правоохоронних органів, а потім й позов до адміністративного суду.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, стягнути з відповідача податкову заборгованість шляхом звернення стягнення на активи.
Відповідач у судовому засіданні просила у задоволення позову відмовити вказуючи на відсутність в неї заборгованості.
Згідно абзацу першому пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абазу першого цього пункту.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 24 травня 2000 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 21460170000005742), взята на податковий облік в ДПІ у м. Ялта АР Крим 02.06.2000 за№2253.
15.12.2006 відповідач подала до Державної податкової інспекції у м. Ялта заяву на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2007 рік за видом діяльності оптово-роздрібна торгівля, побутові послуги, громадське харчування, в якої вказала, що обсяг виручки від реалізації продукції з початку календарного року становив 50000,00грн. (а.с.6).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " від 03.07.1998 №727/98 (із змінами та доповненнями, надалі - Указ №727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, фізична особа-підприємець ОСОБА_1. самостійно обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком на протязі 2007 року. Зазначені обставини підтверджені копією особового рахунку відповідача по єдиному податку за 2007 рік, заявою відповідача на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2007 рік, а також судовим рішенням окружного адміністративного суду АРК від 05.08.2009, залишеним без змін ухвалою Севастопольського адміністративного апеляційного суду від 17.05.2010, у справі №2а-284/08/0170, при розгляді якої судами встановлений факт, що у 2004, 2005, 2006 та у 2007 роках відповідач була суб’єктом спрощеної системи оподаткування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено застосування відповідачем у 2007 році спрощеної системи оподаткування, а також право позивача на отримання в 2007 році свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до пункту 4 Указу №727/98 форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
На виконання зазначених вимог Указу наказом Державної податкової служби України від 29.10.1999 №599 затверджено Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №752/4045). Згідно вимог пункту 2 зазначеного Порядку підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Відповідно до пункту 4 Указу №727/98 для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Отже, орган податкової служби за результатами розгляду заяви має право лише на дві можливих дії: або видачу свідоцтва, або надання письмової мотивованої відмови. Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовуються, що письмова відмова у наданні відповідачу свідоцтва про сплату єдиного податку позивачем не надавалась.
Згідно пункту 4 Указу №727/98 відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Таким чином, зазначеним пунктом Указу, у разі небажання платника податку застосовувати спрощену систему оподаткування, встановлена обов'язковість подання суб'єктом підприємницької діяльності заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем реєстрації.
З огляду на наведені приписи закону суд не приймає до уваги посилання відповідача про отримання нею свідоцтва лише у 4 кварталі 2007 року як на підставу для звільнення від сплати єдиного податку, оскільки право на отримання свідоцтва в неї виникло з моменту подачі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а сплата єдиного податку суб’єктом підприємництва податковим законодавством не ставиться у залежність від дати отримання свідоцтва з єдиного податку.
Відповідачем також не надано доказів направлення до ДПІ у м.Ялта заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування у 2007 році, у випадку знаходження якої позивач був би зобов’язаний припинити нарахування сум єдиного податку в особовому рахунку платника за 2007 рік.
Відповідно до пункту 2 Указу №727/98 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Правомірність встановлення для позивача ставки єдиного податку -200грн.00коп. - для виду діяльності, що був зазначений в даній заяві: оптова-роздрібна торгівля, громадське харчування, побутові послуги, сторонами не заперечується та не оспорюється.
Як вбачається з облікової картки платника станом на 31.12.2007, відповідач сплатила 15.12.2006р. 210,15грн. податку, отже за відповідачем за 2007 рік значиться заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 2189,85грн.
Позивачем заявлено до стягнення суму податкового боргу з серпня по грудень 2007 року включно у розмірі 1000,00грн.
Як вбачається з судового рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 по адміністративній справі №2-а-284/08/0170 судом встановлено, що сума заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. по єдиному податку за 2004 рік з урахуванням часткового погашення склала 1895грн. 15коп., яка була погашена позивачем 15 березня 2006 року. Отже, сума заборгованості по єдиному податку, що утворилася на протязі 2004 року, була погашена відповідачем в 2006 році, у зв'язку з чим заборгованість за 2004 рік не могла увійти до складу суми позовних вимог про стягнення податкової заборгованості по єдиному податку у сумі 1000,00грн. (що наявна станом на 15.01.2008) за адміністративним позовом у даній справі.
Таким чином, з огляду на встановлені судами обох інстанцій факти при розгляді справи №2-а-284/08/0170, суд не приймає до уваги доводи відповідача про наявність в неї переплати з єдиного податку в сумі 6000,00грн., оскільки дані твердження не підтвердженні належними доказами і спростовуються матеріалами справи.
Згідно пункту 5 Указу №727/98 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплату сум єдиного податку згідно з законодавством України.
Пункт 11 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХІІ передбачає, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У відповідності зі ст.3 (п.3.1.1 п.3.1) Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податку можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» останній є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів).
Пунктом 1.1. ст.1 цього Закону визначено, що платники податків – це у тому числі фізичні особи-підприємці, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Під примусовим стягненням відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розуміється звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
У пункті 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, порядок узгодження якого визначено ст.5 цього Закону.
При самостійному узгодженні платником податків суми податкового зобов’язання в порядку, визначеному п.5.1. ст.5 цього Закону та при не сплаті її у встановлений строк, податковий орган направляє платнику податку податкову вимогу відповідно до п.6.2 ст.6 Закону.
Податковий орган реалізує свої повноваження щодо визначення суми податкового зобов’язання платника податку шляхом направлення останньому податкових вимог та здійснення за платника податків заходів щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу в разі непогашення цього боргу самим платником податків у встановлений законом строк. Зазначені дії податкового органу є обов’язковими в усіх випадках при невиконанні платником податків своїх зобов’язань по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлених податковим законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надіслані за адресою державної реєстрації відповідача перша та друга податкові вимоги №1/281 від 25.01.2007 та №2/1000 від 24.04.2007 відповідно. З огляду на те, що поштові відправлення повернулись позивачу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», податковим органом відповідно до пункту 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, вказані податкові вимоги були розміщені на дошці оголошень, про що свідчать відповідні акти (а.с.15, 17). Відтак, зазначені податкові вимоги вважаються узгодженими платником податку.
Крім того, заступником керівника ДПІ у м. Ялта відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» було винесено рішення №28 від 01.06.2007 року про здійснення стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку та розміру встановленому законом.
Положенням частини 3 та 4 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що обов’язок юридичної і фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється тільки за сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).
Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України шляхом подачі до суду відповідних позовів.
У відповідності зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач повинен надати докази погашення заборгованості, тоді як таких він суду не представив.
При таких обставинах справи суд вважає, що вимоги позивача про звернення стягнення на активи відповідача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
У судовому засіданні 14 грудня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 17 грудня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.94, ст.98, ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету м.Ялта (р/р 342103797700039, код платежу 16050200 в УДК в АРК, МФО 824026, ЗКПО 34740850) шляхом звернення стягнення на активи 1000,00грн. податкової заборгованості з єдиного податку.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.