ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
07.09.06 Справа № А5/235-2/33
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Давид Л.Л.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові, м.Львів № 10465/10-0 від 22.06.2006р.
на постанову Господарського суду Львівської області від 24.05.2006р.
у справі № А5/235-2/33
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, м.Львів
до Державної податкової інспекції у м.Львові, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2003р. № 0000322630/0/20772
За участю представників :
від позивача: Солтис Т.П. –представник.
від відповідача (скаржника): не з’явився.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 24.05.2006р. у справі № А5/235-2/33 (суддя Морозюк А.Я.) задоволено позов ВАТ „Задіхенерго”, м.Львів до ДПІ у м.Львові та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.12.2003р. № 0000322630/0/20772.
Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами ст.92 Конституції України, ст.72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" від 30.03.2004р. № 405, п.12 Положення (стандарт)у бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87 та зареєстрованого в Мінюсті України 21.06.1999р. за № 391/3684, п.37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87 та зареєстрованого в Мін’юсті України за № 397/3690 від 21.06.1999р. та тим, що у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу відрахувань частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України за 2004 рік.
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема відповідач покликається на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального права.
Скаржник уповноваженого представника у судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог і доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, відповідачем було проведено документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28.07.2005р. № 89/23-2/23269555 “Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Західенерго” (ЄДРПОУ 23269555) за період з 01.01.04р. по 31.12.04р.” та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2005р. № 0000322630/0/12741, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання частини прибутку (доходу) господарських органів (державних, казенних підприємств та їх об’єднань), що вилучається до бюджету в розмірі 1 308 840,00 грн. (1 090 700,00 грн. –основний платіж та 218 140,00 грн. –штрафні (фінансові санкції)).
В ході апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 07.12.2005р. за № 19027/10/25-005 залишено без змін первинне податкове повідомлення-рішення відповідача та збільшено розмір штрафної санкції по частині прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об’єднань), що вилучається до бюджету на 109 070 грн. відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (зі змінами і доповненнями).
На підставі наведеного рішення ДПА відповідачем виписано нове податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005р. № 0000322630/0/20772 про визначення суми податкового зобов’язання частини прибутку (доходу) господарських органів (державних, казенних підприємств та їх об’єднань), що вилучається до бюджету в розмірі 1 417 910,00 грн. (1 090 700,00 грн. –основний платіж та 327 210,00 грн. –штрафні (фінансові санкції)), яке і оспорюється позивачем.
Як випливає з акту перевірки, позивачем допущено порушення ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", п.2.4 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. № 405 та п.1.2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005р. № 50 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2005р. № 157), п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р. (у відповідності до п.16.15 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по відрахуванню частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України за 2004 рік на 1 671,8 тис.грн.
Враховуючи прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27.04.2005р. № 0000071530/0/7339 на суму основного платежу 581,1 тис. грн., підприємством занижено суму податкового зобов'язання по відрахуванню частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України за 2004 рік на 1090,7 тис. грн.
Статтею 72 Закону України від 27.11.2003р. № 1344-ІV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норми цієї статті визначають дві категорії платників частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, а саме:
- державні і казенні підприємства та їх об'єднання;
- акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до останньої з яких, як вбачається із установчих документів та довідки про включення до ЄДРПОУ належить позивач.
Скаржник стверджує, що державним підприємством є акціонерне товариство у статутному фонді якого є частка державного майна.
Як випливає із матеріалів справи у 2004р., в періоді за який відповідач встановлює податкові зобов’язання, позивач був суб”єктом колективної форми власності, що підтверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ від 10.05.2000р. № 2904.
Крім цього, відповідно до Класифікатора форм власності ДК 001-94 затвердженого наказом Держстандарту України від 22.11.1994р. № 288 (чинний до 31.05.2004р.) суб’єктами права колективної власності були господарські товариства. Відповідно до нового Державного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання»ДК 002:2004 (чинний від 01.06.2004р.) державне підприємство (п.3.1.4), казенне підприємство (3.1.5) та акціонерне товариство (п.3.2.1) є за своєю суттю різними об’єктами організаційно-правових форм.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. № 405 затверджено Порядок і норматив відрахувань до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році. Пунктами 3 і 4 цього Порядку передбачено, що частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховуються на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства. Інформацію щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) відповідно до Порядку і нормативу господарські організації відображають в декларації з податку на прибуток. Пункт 2 цього Порядку передбачає, що господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), відрахування частини прибутку (доходу) проводиться в розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).
Чистий прибуток підприємства визначається відповідно до п.37 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999 № 87 та зареєстрованого в Мін’юсті України за № 397/3690 від 21.06.1999р., із змінами і доповненнями, як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку та відображається в стр.220 форми № 2 «Звіту про фінансові результати».
Одночасно відповідно до статті 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV та п.12 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87 та зареєстрованого в Мін’юсті України 21.06.1999р. за № 391/3684, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Тому і обрахування частини прибутку повинно проводитись відповідно до проміжних звітів про фінансові результати за I квартал 2004р., I півріччя 2004р., 9 місяців 2004р. та 2004 рік наростаючим підсумком.
Як зазначає відповідач в акті перевірки, Фонду державного майна України належить 70,1 % статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Західенерго", що підтверджено позивачем поданим листом ЗАТ ДКК «Український реєстратор».
Скаржник стверджує, що відповідно до даних звітів про фінансові результати (форма № 2) за І квартал 2004р., І півріччя 2004р., 9 місяців 2004р. та 2004 рік позивач за результатами фінансово-господарської діяльності отримав у I, II та IV кварталах 2004р. чистий прибуток у сумі 35647 тис.грн., 16602 тис.грн. і 15899 тис.грн. відповідно, у III кварталі 2004р. отримав збиток у сумі 10372 тис.грн.
Проте наявні в матеріалах справи звіти про фінансові результати підприємства засвідчують, що позивач отримав чистий прибуток за I квартал 2004р. в сумі 35 647,00 тис.грн., за I півріччя 2004р. –52 249,00 грн., за 9 місяців 2004р. - 41 877,00 грн., в цілому за 2004 рік –57 776,00 грн..
Із зазначених показників чистого прибутку фінансової звітності позивача випливає, що частина прибутку, яка вилучається до бюджету повинна становити наростаючим підсумком, за:
I квартал 2004р. - 3 748 282 (35 647,00 тис.грн. х 70,1% х 15%) грн.;
I півріччя 2004р. –5 493 982 (52 249,00 тис.грн. х 70,1% х 15%) грн.;
9 місяців 2004р. – 4 403 367 (41 877,00 тис.грн. х 70,1% х 15%) грн.;
2004 рік - 6 075 146 (57 776,00 тис.грн. х 70,1% х 15%) грн.
Таким чином, висновок відповідача про те, що в декларації з податку на прибуток позивача за 2004 рік в рядку 21 повинна бути відображена сума 7165,8 тис.грн. не відповідає дійсності. Відповідно до декларації позивача в рядку 21 відображено 6156,7 тис.грн., що на 81,5 тис.грн. більше ніж розраховано до звіту про фінансові результати за 2004 рік за правилами розрахованого чистого прибутку згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).
Щодо кваліфікації відповідачем частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у статутному фонді позивача як податкового зобов’язання у вигляді дивідендів, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає податкове зобов’язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка визначає сферу суспільних відносин, що підлягають регулюванню його нормами, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.3 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов”язкових платежів) віднесено податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. При цьому законодавець не зазначив: „дивіденди, що сплачуються до бюджету акціонерними, холдинговими, лізингововими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї)”. А розширене тлумачення норм є недопустимим.
Одночасно ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" не визначає такого виду платежу як дивіденди, а визначає частину прибутку.
Таким чином, спростовується позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, що дивіденди, в тому числі частина податку на прибуток позивача, яка прирівняна до дивідендів, належить до загальнодержавних податків і зборів відповідно до п.3 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому є податковим зобов’язанням відповідно Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567 5758) було затверджено з метою реалізації лише положень статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування. Статті 13,14,15, цього ж Закону містять перелік видів податків і зборів, що справляються на території України. У вказаних статтях Закону не зазначено про наявність такого податку як частина прибутку (доходу) господарських органів (державних, казенних підприємств та їх об’єднань), що вилучається до бюджету.
Згідно із статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори, а тому Закон України від 27.11.2003р. № 1344-ІV "Про Державний бюджет України на 2004 рік", яким встановлено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції), та постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. № 405, якою затверджено Порядок і норматив відрахувань до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, не визначають податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу відрахувань частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України за 2004 рік.
Також апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем неправильно застосовано підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки частка прибутку підприємства не є податковим зобов'язанням та не може стягуватися за процедурою передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що в свою чергу свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій.
Враховуючи те, що стаття 72 Закон України «Про Державний бюджет на 2004 рік»не врегульовує питань оподаткування, стягнення частини прибутку господарського товариства та штрафних санкцій за порушення його норм повинно здійснюватись у порядку іншому ніж той, що встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, постанова місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 24.05.2006р. у справі № А5/235-2/33 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Давид Л.Л.