ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 р. № 2-11/628-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВоліка І.М.
Капацин Н.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 р.
у справі № 2-11/628-2010
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю третьої особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг"
простягнення 147 808,94 грн.
за участю представників:
позивача: не з’явився
відповідача: ОСОБА_1.
третьої особи: не з’явився
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця (надалі –"ФОП") ОСОБА_1 про стягнення 123 091,21 грн. основного боргу, 5 169,83 грн. інфляційних втрат за період з 06.05.2009 р. по 28.12.2009 р., 12 799,80 грн. пені за період з 30.06.2009 р. по 28.12.2009 р., 2 397,75 грн. 3% річних за період з 06.05.2009 р. по 28.12.2009 р. шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідача у спосіб реалізації заставленого майна, передбачений ч.4 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна (позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 525, 526, 625, 572, 589 ЦК України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2010 р. (суддя Потопальський С.С.) позов задоволено повністю;
стягнуто з ФОП ОСОБА_1. на користь ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" 123 091,21 грн. основного боргу, 5 169,83 грн. інфляційних втрат, 12 799,80 грн. пені, 2 397,75 грн. 3 % річних шляхом звернення стягнення на заставлене майно ФОП ОСОБА_1., а саме: сідельний тягач МАЗ 543205, шасі №НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить СПД ОСОБА_1., пос. Гресівський, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.04.2005 р., виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Сімферополь у спосіб реалізації заставленого майна, передбачений ч.4 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна;
стягнуто судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 193, 343 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, порушенням третьою особою зобов’язань за договором фінансового лізингу, а також наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 572, 589 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу" та задоволення вимог позивача шляхом звернення стягнення на майна відповідача з огляду на положення укладеного між сторонами у справі договору застави.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 р. (судді Лисенко В.А., Голик В.С., Черткова І.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 р., і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована прийняттям рішень з порушенням норм ст. 43 ГПК України та без з’ясування характеру правовідносин між сторонами, що призвело до неправильного застосуванням судами норм ст. 572 ЦК України та Закону України "Про заставу".
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено, що 22.06.2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Кримстройторг" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 070622-30/ФЛ-Ю-С (надалі –"Договір лізингу").
Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Сторонами у п. 1.1. Договору лізингу визначено, що предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до договору) –"майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Відповідно до п. 3.2. Договору лізингу загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ –439 466,67 грн., крім того ПДВ –87 893,33 грн., всього – 527 360,00 грн.
Пунктом 2.1. Договору лізингу встановлено строк користування лізингоодержувачем майном, а саме 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.
В свою чергу п. 3.1. Договору лізингу передбачає, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5 договору.
21.10.2008 р. сторонами підписано Додаткову угоду до Договору лізингу, якою затверджено новий графік сплати лізингових платежів.
Судами встановлено, що лізингоодержувач не своєчасно виконував зобов'язання по сплаті лізингових платежів у зв'язку з чим за ним станом на 28.12.2009 р. утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 123 091,21 грн.
Враховуючи норми ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 343 ГК України господарськими судами правомірно зазначено про наявність у позивача правових підстав для вимоги сплати лізингоодержувачем суми основної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та пені за порушення договірних зобов’язань.
В той же час, судами встановлено, що 29.08.2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (заставодержатель) та ФОП ОСОБА_1. (заставодавець) укладено Договір застави, згідно п. 1.1. якого відповідач надав у заставу позивачу основні засоби (сідельний тягач МАЗ 543205, шасі №НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить СПД ОСОБА_1., пос. Гресівський, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВНС № 464143 від 14.04.2005 р., виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Сімферополь) в забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань лізингоодержувача за Договором лізингу, в тому числі по належній та своєчасній сплаті лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, відшкодуванню збитків, сплаті усіх інших платежів, які покладаються лізингоодержувача.
Статтями 1, 3 Закону України "Про заставу" визначено, що застава є способом забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України.
Відносини застави також врегульовані і Цивільним кодексом України, норми ст. 572 якого встановили, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).
Частина 2 статті 590 ЦК України визначила, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень п. 3.1. Договору застави ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" набуває право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення ТОВ "Кримстройторг" будь-якої з вимог Договору лізингу, а також у разі порушення ФОП ОСОБА_1. умов Договору застави.
Враховуючи зазначені норми законодавства та положення Договору застави, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами при вирішення спору по суті в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 р. у справі № 2-11/628-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Волік
судді: Н. Капацин
О. Кролевець