Справа № 2 - 386
2007 рік
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2007 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді: ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г.С.
при секретарі : КОНОНОВОЇ Ю.С.
за участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в сумі 300000 гривень.
Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 був власником гидродельтоплана «Альбатрос», обов'язки пілота на якому виконував ОСОБА_6. 8 серпня 1999 року ОСОБА_6 грубо порушив діючі на транспорті правила охорони, порядку і безпеки руху, запропонував йому (позивачу), який на той момент був неповнолітнім (15 років), бути його помічником. Не маючи необхідних навиків, відповідного досвіду, знань і умінь роботи з гидродельтопланом, він не справився з виконанням команд ОСОБА_6, потрапив під гвинт, що обертається, внаслідок чого йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Відносно ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа по ст. 217 КК України (у редакції 1960 року), проте постановою суду від 15 вересня 2006 року він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Через одержані травми він (позивач) став інвалідом другої групи, є непрацездатним, страждає від нападів епілепсії, частково втратив пам'ять, вимушений наново вчитися читати і писати. Він не здібний більш до виконання будь-якої роботи: ні розумової, ні фізичної, ніколи не зможе повернутися до нормального, повноцінного життя, до кінця якого буде тягарем для своїх батьків. Вважає, що відповідальність по відшкодуванню йому моральної шкоди повинен нести саме ОСОБА_4, оскільки він був єдиним власником гидродельтоплана, якій є джерелом підвищеної небезпеки і з його володіння він ніколи не вибував.
Представник третьої особи ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила суд ухвалити рішення про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4, підтвердивши, що саме він був єдиним фактичним власником гидродельтоплана і в оренду ОСОБА_5 його ніколи не передавав.
Відповідач ОСОБА_4неодноразово викликався в судове засідання, був повідомлений про день та час слухання справи належним чином. Суд чотири рази відкладав розгляд даної справи за його клопотаннями, проте жодного разу доказів поважності своєї неявки ні він, ні його представник суду не представили. Про дане судове засідання відповідач також був повідомлений належним чином, проте причин неявки суду не висловив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача і на підставі ст. 225 ЦПК України ухвалити заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не представив. З письмової заяви його матері слідує, що він знаходиться в тривалому від'їзді за межами України.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 8 серпня 1999 року, ОСОБА_6, виконуючи обов'язки пілота і командира гидродельтоплана «Альбатрос», що є джерелом підвищеної небезпеки, у зв'язку з хворобою свого помічника, запропонував неповнолітньому ОСОБА_3, 1983 року народження, якій не має відповідної освіти, досвіду, знань і уміння, підробити у якості пілота гидромотодельтоплана, на що останній погодився. Того ж дня ОСОБА_3, виконуючи команди ОСОБА_6, не зміг справитися з поставленою йому задачею, внаслідок чого потрапив під гвинт гидромотодельтоплана, що обертається, і одержав травми, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння. Постановою слідчого від 17 жовтня 2005 року ОСОБА_6 був притягнутий у якості звинуваченого по ст. 217 КК України (у редакції 1960 року). При допиті його у якості звинуваченого, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, проте постановою Ялтинського міського суду від 15 вересня 2006 року був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 13 і кримінальна справа № 1п-23\2006).
На момент отримання тілесних ушкоджень, неповнолітньому ОСОБА_3 виповнилось 15 років.
Згідно п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (у редакції 2004 року), Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Крім того, згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами справ про відшкодування моральної (немайнового) шкоди» від 31 березня 1995 року, суду необхідно по кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди в даному виді правовідносин, коли набув чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в даних випадках і коли були вчинені дії, якими така шкода заподіяна.
Правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Новим Цивільним Кодексом України. Шкода ОСОБА_3 була заподіяна 08 серпня 1999 року, а отже при розгляді питання про її відшкодування слід керуватися нормами Цивільного Кодексу України (у редакції 1963 року).
Згідно ст. 450 ЦК України (у редакції 1963 року), організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, у разі заподіяння особі шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, він підлягає відшкодуванню в повному обсязі незалежно від наявності вини власника джерела підвищеної небезпеки. Власник джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що він вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки згідно праву власності, повного господарського ведення, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом встановлено, що на момент заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, власником гидродельтоплана «Альбатрос» був ОСОБА_4, про що свідчать облікові посвідчення № № 0033, 0034 від 04 травня 1988 року, а також свідоцтво авіаційного спортсмена, згідно якому ОСОБА_4має право виконувати польоти на літальних апаратах типу гиродельтоплана «Альбатрос».
З матеріалів кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_4 стверджував, що передав гидродельтоплан в оренду приватному підприємцю ОСОБА_5, на доказ чого був наданий акт здачі - прийому двох гидродельтопланов «Альбатрос» від 21 липня 1999 року (а.с. 43) і договір оренди від 02 червня 1999 року, укладений між АТЗТ «Прибережний» і ОСОБА_5 про надання приватному підприємцю території, що належить пансіонату, у тому числі й для використовування водної техніки.
Згідно ст. 256 ЦК України (у редакції 1963 року), за договором майнового найму (оренди) наймодавець зобов'язується надати наймачу майно в тимчасове користування за платню.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що договір майнового найму (оренди) між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі.
Разом з тим, яких-небудь доказів дійсного укладення і наявності договору майнового найму (оренди) гидродельтоплана «Альбатрос» між його власником - ОСОБА_4 і приватним підприємцем ОСОБА_5, в матеріалах цивільної і кримінальної справ не має, відповідачем ОСОБА_4 він суду також представлений не був, тоді як статтею 60 ЦПК України обов'язок доказування своїх вимог і заперечень покладений на учасників судового процесу.
Таким чином, з матеріалів, що є в наявності у суду, неможливо зробити однозначний висновок про передачу ОСОБА_4 гидродельтоплана в оренду ОСОБА_5. Письмовий договір, в якому повинно бути відображено: на яких умовах, за яку платню і на який строк передається майно в оренду, відсутній, тому суд вважає, що на момент заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, єдиним власником джерела підвищеної небезпеки - гидродельтоплана «Альбатрос» - був ОСОБА_4, і з його власності він ніколи не вибував, а отже саме він повинен нести відповідальність по відшкодуванню ОСОБА_3 моральної шкоди і без наявності його вини в її заподіянні.
Згідно ст. 440-1 ЦК України (у редакції 1963 року), розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка завдала шкоду, фізичних або моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму «Про судового практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), які зазнав позивач (їх тривалість, можливість відновлення) і з урахуванням інших обставин. Крім того, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих зв'язках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню на суму моральної шкоди у розмірі 100000 гривень.
При цьому суд виходить з характеру нанесених дією джерела підвищеної небезпеки каліцтв, а саме: спричиненням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння; вік потерпілого, якому на момент спричинення шкоди було 15 років; характеру і обсягу страждань, які він зазнав у зв'язку з лікуванням важкої черепно - мозкової травми, удару головного мозку, перелому черепу тощо і подальшими негативними наслідками. Також суд враховує, що в житті ОСОБА_3 без сумніву наступили зміни в його життєвих стосунках, після трагедії він став інвалідом другої групи, є повністю непрацездатним і вже ніколи не зможе повернутися до нормального, звичного способу життя, відновити передуючий трагедії стан, дістати освіту, створить повноцінну сім'ю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 257, 440-1, 450 ЦК України (у редакції 1963 року), п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (у редакції 2004 року), Постановою Пленуму «Про практику розгляду судами справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 217, 218, 225 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) гривень.
В інший частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд у порядку та строки згідно ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя : підпис.
З копією вірно.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя: Секретар: