МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 2-7817/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.
при секретарі - Луньовій В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, та додаткових витрат
встановив:
В жовтні 2010р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебуває в шлюбі, зареєстрованому 18 вересня 1999р. відділом реєстрації актів громадянського стану Центральної райадміністрації виконкому Одеської міської ради, актовий запис №366. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою. Шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, сторони проживають окремо. Позивачка зазначала, що після розірвання стосунків відповідач уникає від надання матеріальної допомоги на утримання сина, хоча працює за наймом. Стверджує, що неодноразово особисто зверталась до відповідача з проханням та вимогами надавати допомогу на утримання сина але відповідач допомоги не надавав та відкрито ухилявся від сплати аліментів. Угоду про добровільну сплату аліментів сторони не укладали. Крім того, позивачка вказує на той факт, що син з 2007р. займається у дитячій спортивній школі, усі витрати, пов’язані з цим здійснює сама. Тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі ј частини від середньої заробітної плати в Одеській області з 13 жовтня 2010р. до досягнення дитиною повноліття, стягнути аліменти за минулий час, починаючи з 01 жовтня 2007р., зобов’язати відповідача сплачувати 50 відсотків додаткових витрат на дитину щомісячно після фактичного їх понесення та стягнути витрати на правову допомогу.
29 листопада 2010р. позивачка надала до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог та остаточно просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частин з усіх його доходів щомісячно до набуття дитиною повноліття але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2010р. щомісячно до набуття дитиною повноліття, стягнути аліменти за минулий час, починаючи з 01 жовтня 2007р., зобов’язати відповідача сплачувати 50 відсотків додаткових витрат на дитину щомісячно після фактичного їх понесення та стягнути витрати на правову допомогу (а.с.33-35).
Представник позивача в судове засідання з’явилася, підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання з’явився, змінені позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частин з усіх його доходів щомісячно до набуття дитиною повноліття але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2010р. щомісячно до набуття дитиною повноліття визнав, в інший частині позову просив відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення представника позивача, відповідача, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, відповідач є рідним батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, що підтверджується актовим записом про народження №192 від 13.05.2000р., виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Центральної райадмінстрації виконкому Одеської міської ради (а.с.5).
Встановлено, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 18.09.1999р. відділом реєстрації актів громадянського стану Центральної райадміністрації виконкому Одеської міської ради, на підставі актового запису №366 (а.с. 4).
Від сумісного проживання сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
Сторони припинили сімейні стосунки і проживають окремо, дитина проживає з позивачкою. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Судом встановлено, що позивачка офіційно не працює, працює за наймом, що підтверджується трудовою книгою (а.с.9).
Відповідач також працює за наймом, має не регулярний дохід але згоден сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина щомісяця у розмірі 1/4 частини усіх його доходів щомісячно до набуття дитиною повноліття але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2010 року до набуття дитиною повноліття.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що фактично не проживає з позивачкою на протязі року. З сином не спілкується на протязі півроку, у зв’язку з вимогами позивачки не спілкуватися з сином, так як вона бажає створити нову сім’ю. Стверджував, що постійно надавав допомогу на утримання сина в розмірі 200-250грн., а також забезпечував сина формою, яка необхідна для його тренувань у дитячій спортивній школі. У цьому допомагав також його рідний брат, який привозив форму для сина. Крім того, відповідач надав суду лист позивачки, який остання надіслала його батькам з вимогами щоб вони замість 200,00 грн., сплачували їй щомісяця 150 доларів США на утримання дитини або дитина не буде з ними спілкуватися (а.с.45-46).
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до вимог ст.182 СК України обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За такими обставинами суд доходить до висновку, що позов про стягнення аліментів на утримання, підлягає задоволенню частково і з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх доходів щомісячно до набуття дитиною повноліття але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.10.2010р. до набуття дитиною повноліття, тобто до 28.03.2018р.
Вимоги позивачки в частині стягнення аліментів за минулий час не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Встановлено, що позивачка раніше не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, так як відповідач та його батьки надавали періодично позивачці допомогу на утримання сина в розмірі 200-250,00грн.
Дані обставини були підтверджені представником позивачки в судовому засіданні і листом позивачки, який вона надіслала в 2008 р. відповідачу та його батькам.
Отже ствердження позивачки, що вона вживала заході щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати не нашли свого підтвердження в судовому засіданні.
Дані ствердження були спростовані як поясненнями відповідача, так і поясненнями представника позивача в судовому засіданні, яка не заперечувала проти того, що відповідач періодично та добровільно надавав допомогу на утримання сина.
Тому суд вважає, що позивачем не було надано суду доказів того, що остання вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв’язку з його ухиленням від їх сплати.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Пунктом 18 Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», який має рекомендаційній характер, передбачено, що «…до передбаченої ст.185СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою , каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.
Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження з 2007р. займається у дитячій спортивній школі, що підтверджується довідкою Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву по футболу «Чорноморець» (а.с.7).
Дитина займається у зазначеної школі безкоштовно, що було підтверджено поясненнями свідка, яка була допитана в судовому засіданні.
Ствердження представника позивачки про те, що остання постійно несе витрати на навчання сина у вказаній школі та витрати на придбання форми, не були підтвердженні доказами, які б свідчили про те, що позивачка фактично понесла такі витрати.
В судовому засіданні судом було запропоновано представнику позивача надати докази, які б фактично підтверджували зазнані або передбачувані витрати позивачки на утримання дитини у зв’язку з її навчанням в зазначеної школі але позивачем суду такі докази (квитанції про сплату коштів за придбання речей та внесення плати за навчання) не були надані.
Тому суд вважає, що вказані позовні вимоги не були підтверджені в судовому засіданні, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача, яка діяла в судовому засіданні на підставі довіреності від 24.09.2010р., приймала участь безпосередньо у судових засіданнях по даній справі в суді першої інстанції дві години (а.с.26, 38-39,47).
Встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, яка діяла від імені СГД –ФОП ОСОБА_7 було укладено 24.09.2010р. договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого позивачка сплатила 2250,00 грн. за надання юридичних послуг (а.с.10)
З пояснень представника позивача вбачається, що дані кошти позивачка сплатила за консультації, які були надані СГД –ФОП ОСОБА_7 та за складання позовної заяви, тобто дані послуги були надані до судового розгляду справи.
Представником позивача не надані суду документи, які свідчать про те, що СГД – ФОП ОСОБА_7, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Свідоцтво про сплату суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою СГД –ФОП ОСОБА_7, єдиного податку таким документом не є.
Представник позивача ОСОБА_8, яка брала участь у справі, за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено статтями 26, 42 ЦПК України і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу. ЦПК не відносить до судових витрат, витрати за послуги представника в суді.
Також постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справи. Так граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення в цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи із того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Тому суд вважає, що витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.
На підставі ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір по справі становить 51,00 грн., витрати на ІТЗ складають 120,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі ст.ст.180,181,182,183,185,191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Полтава, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісяця, починаючи з 13.10.2010 року до набуття дитиною повнолітнього віку, тобто до 28.03.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51,00 грн. (п’ятдесят одна гривня).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00 грн. (сто двадцять гривень).
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення, в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня отримання повного судового рішення.
Суддя: О.М. Сегеда