СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
08 вересня 2006 року | Справа № 20-3/162 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Журавльов Микола Юрійович, директор;
Головіна Людмила Володимирівна, довіреність № б\н від 18.07.06;
відповідача 1: Медведєва Ірина Григорівна, довіреність №12756/10-0 від 10.10.05;
Коротков Андрій Борисович, довіреність №1566/10-0 від 13.03.06;
відповідача 2: Кущев Денис Валерійович, довіреність №1177/9/26-3 від 09.09.05;
Медведєва Ірина Григорівна, довіреність №1007/9/10-035 від 05.04.06;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 20.07.2006 року у справі № 20-3/161
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
Державної податкової адміністрації у місті Севастополі (вул. Кулакова, 56,Севастополь,99011)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1000012310/0 від 06.02.2006 року
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, Державної податкової адміністрації у місті Севастополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №1000012310/0 від 06.02.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 16443,00 грн., які є штрафними санкціями.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 20.07.2006 року у справі № 20-3/162 відмовлено у задоволенні позовних вимог. У постанові господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач неправомірно відніс суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податковій накладній товариства з обмеженою відповідальністю „Феоніт” №52 від 16.11.2004 року, оскільки матеріалами справи було підтверджено, що у книзі обліку товарів, робіт, послуг зазначеного товариства дана податкова накладна відображена не була, сплата за договором не проводилась.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що податковою інспекцією при визначенні податкового зобов’язання не були враховані дані вказані в уточнюючому розрахунку від 14.12.2005 року.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представники відповідачів проти скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову господарського суду першої інстанції –без змін.
У судовому засіданні 05.09.2006 року оголошувалась перерва.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя 27.01.2006 року було проведено комплексну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства при виконанні умов договорів №3 від 27.04.2004 року, №5 від 18.05.2004 року, №6 від 18.05.2004 року, укладених з відкритим акціонерним товариством „Ізюмський тепловозоремонтний завод” за період з 01.04.2004 року до 31.10.2005 року. По результатах перевірки був складений акт №116/10/23-029/32296368/2 від 27.01.2006 року.
У ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту. 3.1.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" був занижений об'єкт оподаткування податком на додану вартість на суму 1700915,00 грн., що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету в грудні 2004 року на 16443,00, і заниженню суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у грудні 2004 на 323740,00 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №1000012310/0 від 06.02.2006 року про зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, на суму 16443,00 грн. та донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 16443,00 грн., які є штрафними санкціями.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" на постанову господарського суду міста Севастополя підлягаючою задоволенню у зв’язку з наступним.
Як свідчать матеріали справи, у ході перевірки встановлені взаємовідносини між Товариством з обмеженому відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" і Відкритим акціонерним товариством "Ізюмський тепловозоремонтний завод", що виникли при виконанні умов декількох договорів надання послуг, у тому числі договору № 3 від 27.04.2004 року на загальну суму 2041098,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 340183,00 грн., що відображено у бухгалтерському обліку Відкритим акціонерним товариством "Ізюмський тепловозоремонтний завод". Відповідно до актів приймання-передачі робіт від 28.12.2004 року вищевказані послуги виконані Товариством з обмеженому відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" і прийняті Відкритим акціонерним товариством "Ізюмський тепловозоремонтний завод" у повному обсязі і відповідають вимогам замовника.
Матеріали для виконання робіт, послуг за договором №3 від 27.04.2004 року були замовлені та отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феоніт", для чого був укладений договір №18 від 23.04.2004 року. У підтвердження приведеної інформації Товариством з обмеженому відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" у ході перевірки були надані копії наступних документів: акт виконаних робіт б/н від 16.11.2004 року, податкова накладна № 52 від 16.11.2004року. Дана операція відбита підприємством в обліку в поточному періоді.
Однак, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року не були відображені дані по вищевказаних операціях, тобто не було включено складу податкового зобов’язання суму податку на додану вартість 340183,00 грн. по податковій накладній №9 від 28.12.2004 року, яка була виписана Відкритому акціонерному товариству "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та не було включено до складу податкового кредиту суму податку 332183,00 грн. на підставі податкової накладної №52 від 16.11.2004 року, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феоніт".
Позивачем 14.12.2005 року було надано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, яким позивач виправив дані податкової декларації за грудень 2004 року, включивши суми податку на додану вартість на підставі вищевказаних податкових накладних. Згідно з вказаним розрахунком було зменшено суму податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню на 8000,00 грн., при цьому сума податку, яка підлягала відшкодуванню, склала 8443,00 грн.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 цього Закону зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.
Однак, податковою інспекцією при проведенні перевірки не були враховані дані уточнюючого розрахунку. З акту перевірки вбачається, що податкова інспекція дійшла висновку про завищення з боку позивача суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 16443,00 грн., оскільки позивачем у порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість” був зменшений об’єкт оподаткування у зв’язку з не включенням сум по податковій накладній №9 від 28.12.2004 року у податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2004 року.
Таким чином, визначення податковою інспекцією суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у повідомленні-рішенні №1000012310/0 від 06.02.2006 року є необґрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивач до проведення перевірки надав до податкової інспекції уточнюючий розрахунок, у якому самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі податкової накладної №9 від 28.12.2004 року. При цьому, що підтверджується матеріалами справи, позивач самостійно зменшив суму податку, яка підлягала відшкодуванню з бюджету, та сплатив суму штрафних санкцій відповідно до вимог податкового законодавства.
Як було зазначено, відповідачем при проведенні перевірки відповідачем не враховувались дані уточнюючого розрахунку, яким виправлялись помилки податкової декларації за грудень 2004 року, при цьому у запереченні на апеляційну скаргу податкова інспекція вказує на неправомірність віднесення згідно з уточнюючим розрахунком від 14.12.2005 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної №52 від 16.11.2004 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю „Феоніт”.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Тобто зазначеними нормами Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено тільки одну умову для нарахування податкового кредиту –підтвердження сум податку на додану вартість відповідними документами, зокрема податковими накладними.
На момент складання Товариством з обмеженою відповідальністю "Феоніт" податкової накладної №52 від 16.11.2004 року, воно було належним чином зареєстровано органами державної податкової служби у якості платника податку на додану вартість, тому мало усі законні підстави виписувати податкові накладні.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем правомірно було визначено суму податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню з бюджету, та вважає помилковими висновки акту перевірки та необґрунтованим визначення суми податкового зобов’язання податковим повідомленням-рішенням №1000012310/0 від 06.02.2006 року.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" підлягаючою задоволенню, та вважає за необхідне скасувати постанову господарського суду першої інстанції, як прийняту без з’ясування усіх обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 195, пунктом 3 статті 198, статтею 202, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 20.07.2006 року у справі № 20-3/162 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №1000012310/0 від 06.02.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16443,00 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31116095600007 УДК в м. Севастополі, МФО 824509, одержувач: Ленінський держбюджет, код ОКПО 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал-Еко" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001; п/р 260083012496 у СФ АБ "Таврика", м. Севастополь, 32296368) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Доручити господарському суду міста Севастополя видати виконавчий документ.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова