СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 вересня 2006 року | Справа № 2-21/9425-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської селищної Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 04-06.07.2006 у справі № 2-21/9425-2006
за позовом Миколаївської селищної Ради (вул. Радянська, 30, с.Миколаївка, Сімферопольський р-н, 97546)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Механомонтаж" (вул. Самокіша, 22, місто Сімферополь, 95000)
про знесення самовільно збудованих споруд та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 04-06.07.2006 року у справі № 2-21/9425-2006 у задоволенні позову Миколаївської селищної ради про знесення самовільно збудованих споруд та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки орендар продовжував користуватись орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та протягом місяця збоку орендодавця не було письмових заперечень з цього приводу, спірний договір оренди від 01.06.2000 року був продовжений на той самий строк, у зв`язку з чим, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки. Господарський суд також визнав необгрунтованими доводи Миколаївської селищної ради про самовільне будівництво, оскільки з матеріалів справи вбачається факт придбання баз відпочинку на підставі договору купівлі-продажу.
Не погодившись з рішення господарського суду АР Крим, Миколаївська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що господарським судом АР Крим були неповно вивчені обставини справи, а також невірно застосовані положення Закону України „Про оренду землі” та Земельного кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника ТОВ „Механомонтаж”.
Від Миколаївської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
З причини відпустки головуючого у справі судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії здійснено заміну на суддю Латиніна О.А., якого призначено головуючим у даній справі.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської селищної ради не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що 01.06.2000 року між сторонами у даній справі був укладений договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець - Миколаївська селищна рада, на підставі рішення 12-ої сесії 23 скликання від 23.05.2000 року, передає орендареві –відкритому акціонерному товариству „Механомонтаж” в оренду земельну ділянку загаль ною площею 0,08 га із земель загального користування під тимчасовою ба зою відпочинку „Монтажник" та земельну ділянку загальною площею 0,25 га під базу відпочинку „Наладчик", що розташовані у смт. Миколаївка Сімфе ропольського району по вул. Набережній.
Пунктом 1.3. договору закріплено, що земельні ділянки, які є предметом до говору, передаються в оренду строком на п'ять років - до 01.06.2005 року з правом подальшого продовження строку дії цього договору. По закінченні дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити пись мово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що листом від 18.03.2005 року вих. № 4 відповідач звернувся до позивача з заявою про продовження строку договору. Вказаний лист отримано позивачем 30.03.2005 року на вхід. № 188.
Таким чином, збоку орендаря були дотримані вимоги пункту 1.3 договору оренди щодо порядку його продовження на новий строк.
23.09.2005 року Миколаївською селищною радою було прийнято рішення про передачу ТОВ „Механомонтаж" в оренду строком до 01.09.2007 року земельну ділянку площею 0,08 га під розміщення бази відпочинку „Монтажник" в смт. Миколаївка по вул. Набережній.
Судова колегія вважає обгрунтованим посилання суду першої інстанції на частину 3 статті 33 Закону України „Про оренду землі", згідно з якою у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових запе речень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку догово ру він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, доказів того, що позивач у встановлений законом строк надсилав відповідачеві письмові заперечення, стосовно продовження строку договору оренди, суду не надано. На підставі викладеного, є вірним висновок господарського суду АР Крим про те, що факт прийняття Миколаївською селищною радою рішення від 23.09.2005 року про передачу спірної земельної ділянки у оренду відповідачеві спростовує доводи про самовільне користування земельною ділянкою.
Що стосується доводів позивача про самовільне будівництво, то відповідно до договору купівлі-продажу 03.04.2000 року від повідач купив базу відпочинку „Монтажник", яка належала підприємст ву ЗАТ „Механомонтаж" на підставі договору, укладе ного з Фондом майна АР Крим. Право власності на базу відпочинку „Монта жник" є зареєстрованим відповідачем Сімферопольським бюро технічної інвен таризації 06.05.2000 року за № 281 у реєстраційній книзі 2 -в.
У зв`язку з цим, є правомірним посилання суду першої інстанції на частину 1 статті 321 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Миколаївської селищної ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 04-06 липня 2006 року у справі № 2-21/9425-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова