СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 вересня 2006 року | Справа № 2-27/8616-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 03.07.2006 року у справі № 2-27/8616-2006А
за позовом Загальнобудівельного тресту "Цивільбуд" (вул. Кримських партизан, 2-б,Сімферополь,95013)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Пересувна механізована колонна –8 Загальнобудівельного тресту "Цивільбуд", яка є відокремленим підрозділом юридичної особи - Загальнобудівельного тресту "Цивільбуд", звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0000492301/0 від 09.02.2006 року, №0001412301/0 від 09.02.2006 року, №0000492301/1 від 03.03.2006 року, №0001412301/1 від 03.03.2006 року.
Судом першої інстанції за клопотанням позивача було проведено заміну позивача на Загальнобудівельний трест "Цивільбуд" у порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 03.07.2006 року у справі № 2-27/8616-2006А позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що, визнання у судовому порядку недійсним статуту, установчого договору та свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації контрагента позивача –товариства з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” не є підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” на час здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість та мало право складати податкові накладні. Задовольняючи позов, суд першої інстанції також дійшов висновку що податковою інспекцією вина позивача не була доведена належними доказами.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18.10.2005 року було скасовано свідоцтво про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту їх видачі, тому позивачем неправомірно було включено суми сплачені на підставі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість – до складу податкового кредиту, що і стало підставою для нарахування податкових зобов’язань.
Слухання справи, призначене на 29.08.2006 року, не відбулося та було відкладено у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання.
Після відкладення слухання справи 05.09.2006 року представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
У період з 27.01.2006 року до 01.02.2006 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі було проведено позапланову документальну перевірку Загальнобудівельного тресту "Цивільбуд" з питання взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" за період з 01.09.2003 року по 01.10.2003 року. За результатами перевірки був складений акт № 39/23-6/20735264 від 01.02.2006 року.
У ході перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2.5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 в результаті чого було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2003 року в сумі 33395,00 грн., а також виявлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток за 3 квартал 2003 року в сумі 50103,00 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією були прийняти податкові повідомлення-рішення від 09.02.2006 року №0000492301/0 про нарахування податкового зобов’язання у розмірі 75154.50 грн., з яких 50103,00 грн. основного платежу і 25051,50 грн. штрафних санкцій, та №0001412301/0 про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 50092,50 грн., з яких основного платежу –33395,00 грн., 16697,50 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, за результатами розгляду якої спірні податкової повідомлення - рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги були прийняти податкові повідомлення-рішення від 03.03.2006 року №0000492301/1 та №0001412301/1.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до наданих документів позивач здійснював внутрішні і зовнішні сантехнічні і електромонтажні роботи, благоустрій майданчикових і поза майданчикових територій, доріг.
Крім того встановлено, що в період, який перевірявся позивачем була здійснена закупівля послуг по роботі механізмів у товариства з обмеженою відповідальністю "Краус- Інтел".
Вбачається, що послуги з оплати по роботі механізмів, які отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Краус- Інтел" включені до складу валових витрат у повному обсязі у розмірі - 166975 грн. Відповідач вважає вказане порушенням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а формування валових витрат позивача по угодам з товариством з обмеженою відповідальністю "Краус- Інтел" вважає необґрунтованим.
Крім того податковий орган вказує, що необґрунтовано включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної №137 від 26.09.2003 року на загальну суму 200369,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 33394,98 грн., яка була складена контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю "Краус -Інтел", оскільки вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" не зареєстровано як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18.10.2005 року були визнані недійсними установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" від 16.01.2003 та статут товариства з моменту їх укладання та затвердження. Також відповідно до вказаного рішення свідоцтво про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел", а також свідоцтво платника податку на додану вартість підлягають скасуванню з моменту їх видачі. Вказане рішення не було оскаржено та набрало законної сили.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або І виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської [щільності платника податку: придбанням (будівництвом спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту. залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, даним законом зазначений лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податків - відсутність накладних.
Проте, в матеріалах справи є податкова накладна №137 від 26.09.2003 року на загальну суму 200369,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 33394,98 грн., зміст якої повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, яка відповідно підтверджує право на податковий кредит.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Проте, у законі передбачено, що як платника діє до дати її анулювання відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Також встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова про визнання недійсними установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" від 16.01.2003 року та статуту, а також свідоцтва про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" та свідоцтво платника податку на додану вартість було винесено у лише в 2005 році. Позивач мав господарські стосунки з товариством з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" саме в період вересень - жовтень 2003 року, тобто задовго до дати скасування установчих документів і свідоцтва платника податку на додану вартість.
Вказаний вище факт також підтверджується тим, що відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість: реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 цього Закону.
Згідно пункту 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника податку на додану вартість та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.
Оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" могло бути анульовано лише в 2005 році (у виконання рішення місцевого суду), то суд робить висновок про те, що на час здійснення господарських відносин, що мали місце в вересні –жовтні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" було зареєстровано в передбаченому законом порядку як платник податку на додану вартість та мало відповідне діюче свідоцтво, а таким чином мала право складати та надавати податкові накладні покупцям, в тому числі позивачу по справі.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що визнання в судовому порядку недійсним з моменту реєстрації статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб’єктами господарювання юридичних дій недійсними, оскільки його контрагенти за угодами можуть нести відповідальність лише при наявності вини.
Крім того, згідно статей 9,10 Закону України "Про систему оподаткування" для платників податків не передбачено право або зобов’язання вимагати від іншого платника податку будь - яких відомостей ( у тому числі і відомостей про реєстрацію платника податку, ведення будь - яких бухгалтерських книг, журналів та інше ).
Таким чином, визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації статутних документів і свідоцтва як платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Краус Інтел" не являється підставою для визнання здійснених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти по договору можуть нести відповідальність якщо є вина.
Податковою інспекцією у повідомленні-рішенні від 03.03.2006 року також було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 50092,50 грн., з яких основного платежу –33395,00 грн., 16697,50 грн. штрафних санкцій, на підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При визначенні податкового зобов’язання податкова інспекція виходила з того, що товариство з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” для складання угод з позивачем не мало юридичної правоздатності та дієздатності, оскільки його статут та установчий договір були визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію юридичної особи рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18.10.2005 року.
Однак, цей висновок податкової інспекції судова колегія вважає безпідставним, оскільки угоди між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” не були визнані недійсними у судовому порядку, тому не має підстав робити висновок про відсутність правоздатності та дієздатності товариства з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел” на укладання угод з позивачем. До того ж позивачем документально було підтверджено витрати, понесені ним по угодам з товариством з обмеженою відповідальністю „Краус Інтел”. Тому судова колегія вважає правомірним віднесення цих сум до складу валових витрат позивача.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова господарського суду винесена при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з’ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2006 року у справі № 2-27/8616-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова