СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
08 вересня 2006 року | Справа № 2-27/6793-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Ласков Сергій Геннадійович, довіреність №141/9/10-0 від 11.08.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 17.05.2006 року у справі № 2-27/6793-2006А
за позовом Білогірського районного споживчого товариства (вул. Нижньогірська, 13,Білогірськ,97600)
до Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці крим (вул. Мира, 1,Білогірськ,97600)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Білогірське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000682301 від 19.08.2005 року, №0000692301 від 19.08.2005 року, №0000702301 від 19.08.2005 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 17.05.2006 року у справі № 2-27/6793-2006А позов задоволено повністю. Постанова суду мотивована тим, що податковою інспекцією було самостійно, без узгодження з платником податку або відповідного рішення суду, визначено призначення платежу та перераховано платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі податкова інспекція посилається на підпункт 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.08.2006 року було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим у порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 05.09.2006 року оголошувалась перерва. Після оголошеної перерви представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією 12.08.2006 року було проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем податкового і валютного законодавства у період з 01.01.2004 року до 31.03.2005 року. По результатах перевірки податковою інспекцією був складений акт перевірки №95/23-1/01757350 від 12.08.2005 року.
Перевіркою було встановлено порушення з боку Білогірського районного споживчого товариства вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".
На підставі акту перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000682301 від 19.08.2005 року на суму штрафних санкцій 40318,24 грн. у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 80636,48 грн.;
- №0000692301 від 19.08.2005 року на суму штрафних санкцій 2675,58 грн. у розмірі 20% від суми податкового боргу у розмірі 13377,90 грн.;
- №0000702301 від 19.08.2005 року на суму штрафних санкцій 1312,85 грн. у розмірі 10% від суми податкового боргу у розмірі 13128,50 грн.
При застосуванні штрафних санкцій податкова інспекція керувалась пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", згідно з яким якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення - у рівній пропорції.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Позивачем були надані наступні платіжні доручення до банку: №10 від 08.01.2004 року на суму 300 грн.; №18 від 09.01.2004 року на суму 300 грн.; №75 від 20.01.2004 року на суму 300 грн. на сплату узгоджених сум відповідно до розрахунку №280 від 31.01.2003 року (граничний термін сплати за грудень 2003 року –30.01.2004 року). Ці суми були зараховані податковою інспекцією у рахунок погашення податкового боргу і пені згідно з календарною черговістю, та податковою інспекцією були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% з розрахунком кількості днів затримки 221, 222, 233 днів відповідно. Такі зарахування платежів і застосування штрафних санкції мали місце і в інших періодах, про що свідчать копії платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи (том I, аркуші справи 101-187).
Таким чином, відповідач, вважав, що узгоджені суми по декларації (розрахунку), що підлягають сплаті 30.01.2004 року, були погашені фактично з затримкою.
З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем у справі порушено вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податковою зобов’язання протягом граничних строків, визначених Законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу України” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про перевищення податковою інспекцією повноважень, наданих Конституцією України та законами. Тому правомірним є також висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на землю.
Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до пункту 6.1.7 Інструкції "Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" визначено, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253. Тобто нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.
Виходячи з наведеного, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Білогірському районі, та вважає постанову господарського суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2006 року у справі № 2-27/6793-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова