|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"07" вересня 2006 р. |
Справа № 22/137-06-3205А |
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Савицького Я.Ф.,
суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..
за участю представників сторін в судовому засіданні від 31.08.2006р.
від позивача: ОСОБА_1, паспорт;
від відповідача: Панчошенко М.П., довіреність б/н від 15.08.2006р.;
за участю представників сторін в судовому засіданні від 07.09.2006р.
від позивача: ОСОБА_1, паспорт;
від відповідача: Панчошенко М.П., довіреність б/н від 15.08.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову господарського суду Одеської області
від 12 травня 2006р.
у справі №22/137-06-3205А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до відповідача Роздільнянської міської ради Одеської області
про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальних збитків на суму 55873,60грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. за №90 справу № 22/137-06-3205А, призначену головуючим суддею Мацюрою П.Ф., передано на розгляд головуючому судді -Савицькому Я.Ф..
Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги відкладено з 20.09.2005р. на 05.10.2005р..
Постановою господарського суду Одеської області від 12.05.2006р. по справі №22/137-06-3205А (суддя Торчинська Л.О.) відмовлено у задоволенні позову СПД -ФО ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення матеріальних збитків на суму 55873,60грн., мотивуючи це тим, що: 1) позивачу відповідачем було направлено попередження №НОМЕР_1 про вилучення земельної ділянки АДРЕСА_1 та про звільнення території від тимчасової конструкції, що відповідає вимогам договору оренди, в такому випадку, усі дії відповідача щодо розірвання договору оренди землі, на яке вказує позивач, проводилися в установленому порядку згідно з ст. 31 Закону України „Про оренду землі”; 2) позивачем пропущено річний строк, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення з позовом про захист прав, свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, так як позивач отримав письмове попередження 21.03.2003р..
Не погоджуючись з прийнятою судовою постановою позивач -СПД -ФО ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д, в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на те, що: 1) господарським судом при прийнятті постанови порушено вимоги Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” щодо одностороннього розірвання договору оренди, оскільки ст. 28 Закону України „Про оренду землі” передбачено можливість розірвання договору оренди лише за взаємною згодою сторін, такі ж самі положення містяться у договорі оренди; 2) відповідно до п. 12 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 позивач як землекористувач, права якого порушені, має право на відшкодування збитків за ст. 95, 152 Земельного кодексу України, розмір матеріальних збитків, які були завдані позивачу незаконними діями відповідача, складають 55873,60грн., проте судом вказане питання не досліджувалося; 3) висновок господарського суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України не відповідає п. 1 Заключних та перехідних положень вказаного Кодексу, оскільки Кодекс адміністративного судочинства вступив в дію 01.09.2006р., а тому він застосовується лише до правовідносин, які виникли після 01.09.2005р., до правовідносин по даному спору повинні застосовуватися норми чинного на той момент Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.
28.08.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду від Роздільнянської міської ради надійшли заперечення на апеляційну скаргу СПД -ФО ОСОБА_1, в яких відповідач просить постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вона відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а:
01.12.1999р. між Роздільнянською міською радою Одеської області (орендодавець) та СПД -ФО ОСОБА_1 на підставі рішення Роздільнянської міської ради від 30.01.1998р. укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0042га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення торговельного павільйону.
Строк дії договору на право тимчасового користування земельною ділянкою визначено 5 років.
Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді орендної плати за 34 м.кв. у розмірі по 0,5НМДГ за 1 кв.м. і за 8 кв.м. по 3 НМДГ за 1 кв.м..
21.03.2003р. листом №НОМЕР_2 Роздільнянська міська рада Одеської області повідомила орендаря про розірвання договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, №НОМЕР_3, на якій розташована торгівельна точка, та зобов'язання звільнити земельну ділянку від будівлі у строк до 31.03.2003р., вмотивовуючи це наступним: відповідно до акту вибору земельної ділянки під будівництво вокзального комплексу станції Роздільна -1, від 30.10.1999р., Одеська залізна дорога на підставі наказу Міністра транспорту України приступає до виконання будівельно-монтажних робіт з 01.04.2003р., та дана земельна ділянка буде використовуватись у державних цілях.
28.03.2003р. СПД -ФО ОСОБА_1 направив до Роздільнянської міської ради Одеської області лист, в якому не погодився з одностороннім розірвання даного договору.
01.04.2003р. торгівельний павільйон, котрий належав СПД -ФО ОСОБА_1 було розібрано та знесено.
28.03.2006р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява СПД -ФО ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення матеріальних збитків у розмірі 55873,60грн..
Постановою господарського суду Одеської області від 12.05.2006р. по справі №22/137-06-3205А відмовлено у задоволенні позову СПД -ФО ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення матеріальних збитків на суму 55873,60грн.,з підстав, наведених у описовій частині постанови.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги СПД - ФО ОСОБА_1, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову господарського суду Одеської області -скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково: визнати дії Роздільнянської міської ради щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 01.12.1999р., укладеного між Роздільнянською міською радою та СПД -ФО ОСОБА_1, неправомірними, а провадження за позовними вимогами СПД -ФО ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних збитків на суму 55873,60грн. припинити, з огляду на таке.
Як встановлено матеріалами справи, 01.12.1999р. між Роздільнянською міською радою Одеської області (орендодавець) та СПД -ФО ОСОБА_1 на підставі рішення Роздільнянської міської ради від 30.01.1998р. укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), за умовами якого орендодавець передає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0042га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення торговельного павільйону.
Строк дії договору на право тимчасового користування земельною ділянкою визначено 5 років.
Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді орендної плати за 34 м.кв. у розмірі по 0,5НМДГ за 1 кв.м. і за 8 кв.м. по 3 НМДГ за 1 кв.м..
Оскільки вказані правовідносини між сторонами виникли до прийняття Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оренду землі”” від 02.10.2003р. за №1211-ІV, Цивільного та Господарського кодексів України в редакції 2003 року, то колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про застосування до вказаний правовідносин чинних на той момент Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998р. за №161-ХІV зі змінами та доповненнями й Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року по договору майнового найму наймодавець зобов'язаний передати наймачу майно в строкове користування за плату.
Згідно зі ст. 3 Закону України „Про оренду землі” оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 12 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі -це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більш як 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду землі”).
Так п. 1.2 договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 01.12.1999р., укладеному між Роздільнянською міською радою та СПД -ФО ОСОБА_1, встановлено, що земельна ділянка надається на умовах короткострокової оренди строком до 5 років для розміщення торгового павільйону АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 22 Закону України „Про оренду землі” орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Частиною 1 ст. 24 вказаного Закону встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, передбаченим законами України.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 07.09.2006р., відповідачем було надано копію рішення Роздільнянської міської ради „Про вирішення земельних питань в м. Роздільна” від 30.01.2003р. за №НОМЕР_4, пунктом 26 якого розірвано угоду від 01.12.1999р. на тимчасове користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, між підприємцем ОСОБА_1 та міською радою, та вилучено цю земельну ділянку площею 0,0042 га в землі міської ради.
З пояснень наданих представниками сторін, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що про прийняття вказаного рішення СПД -ФО ОСОБА_1 не повідомлявся належним чином.
Лише 21.03.2003р. листом №НОМЕР_1 Роздільнянська міська рада Одеської області повідомила орендаря про розірвання договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, №НОМЕР_3, на якій розташована торгівельна точка, та зобов'язання звільнити земельну ділянку від будівлі у строк до 31.03.2003р., вмотивовуючи це наступним: відповідно до акту вибору земельної ділянки під будівництво вокзального комплексу станції Роздільна -1, від 30.10.1999р., Одеська залізна дорога на підставі наказу Міністра транспорту України приступає до виконання будівельно-монтажних робіт з 01.04.2003р., та дана земельна ділянка буде використовуватись у державних цілях.
28.03.2003р. СПД -ФО ОСОБА_1 направив до Роздільнянської міської ради Одеської області лист, в якому не погодився з одностороннім розірвання даного договору.
01.04.2003р. торгівельний павільйон, котрий належав СПД -ФО ОСОБА_1 було розібрано та знесено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про оренду землі” в редакції 1998р. зі змінами та доповненнями договір оренди земельної ділянки припиняється у розірвання договору оренди згідно зі ст. 28 цього Закону, котрою передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути розірвано за взаємною згодою сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених ст. ст. 22, 23 цього Закону та договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки. а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.
Підпунктом „а” п.3.1 договору передбачено, що орендодавець має право припиняти право оренди земельної ділянки на підставі ст. 27 Земельного кодексу України, вилучати землю на підставі ст. 31 Земельного кодексу України.
Статтею 27 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року зі змінами та доповненнями ) передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Право користування орендованою землею припиняється також при розірванні договору оренди землі. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку. Право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 31 вказаного Кодексу Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів; вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу. Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу. У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.
Оскільки на момент укладення вказаного договору діяли Земельний кодекс України в редакції 1990 року зі змінами та доповненнями, який на момент розірвання договору оренди земельної ділянки втратив чинність, то до спору про розірвання договору оренди та вилучення земельної ділянки слід застосовувати Земельний кодекс України в редакції 2001 року, який діяв той на момент.
За ст. 141 Земельного кодексу України в редакції 2001 року підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д)систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з п. г ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України в редакції 2001 року примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.
З матеріалів справи вбачається, що договір на право тимчасового користування ( в тому числі на умовах оренди) від 01.12.1999р. розірвано орендодавцем в односторонньому порядку без згоди орендаря на це та у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка підлягала вилученню у зв'язку з примусовим вилученням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
Відповідно до вимог п. г ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України в редакції 2001 року та ч. 2 ст. 28 Закону України „Про оренду землі” в редакції 1998 року з внесеними змінами та доповненнями розірвання договору оренди земельної ділянки можливе лише за рішенням суду, а не в односторонньому порядку шляхом прийняття рішення, а тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду прийшла до висновку проте, що Роздільнянською міською Одеської області радою порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку розірвання даного договору, а тому дії відповідача слід визнати неправомірними.
Не приймаються до уваги твердження відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо інше не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод та інтересів СПД - ФО ОСОБА_1 відбулося в період з 30.01.2003р. по 01.04.2003р., коли було Роздільнянською міською радою Одеської області прийнято рішення про розірвання договору оренди та Одеською залізницею (за поясненнями сторін) знесено торгівельний павільйон.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України вказаний Кодекс набирає чинності з 01.09.2005р..
Оскільки право на позов у СПД -ФО ОСОБА_1 виникло до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, то й суд повинен застосовувати загальні норми цивільного законодавства щодо строку позовної давності.
Пунктом 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За ст. 21 Кодексу адміністративного кодексу України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування відповідачем збитків у розмірі 55873,60грн., то колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вказані позовні вимоги слід розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки вирішення питання про відшкодування збитків може вплинути на права та обов'язки Одеської залізниці, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Отже, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову господарського суду Одеської області -скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково: визнати дії Роздільнянської міської ради щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 01.12.1999р., укладеного між Роздільнянською міською радою та СПД -ФО ОСОБА_1, неправомірними, а провадження за позовними вимогами СПД -ФО ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних збитків на суму 55873,60грн. припинити.
Керуючись ст. ст. 17, 21, 157, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області 12.05.2006р. по справі №22/137-06-3205А скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Роздільнянської міської ради щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 01.12.1999р., укладеного між Роздільнянською міською радою та СПД -ФО ОСОБА_1, неправомірними.
Провадження за позовними вимогами СПД -ФО ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних збитків на суму 55873,60грн. припинити.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження ухвали і визначено порядок і строк останнього.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О.Т. Лавренюк