№ 2-250/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  М о т и в о в а н е  

  29 грудня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого – судді Наумик О.О., при секретарі Михайлюковій Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1 до ТОВ «МОДО» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,  

В С Т А Н О В И В:  

  ОСОБА_1, яка 11.01.2010 р. звернулася до суду з позовом по спору, що виник до ТОВ «МОДО», у заяві від 29.01.2010 р. уточнила первісно заявлені позовні вимоги і просить:  

поновити її на роботі на посаді бухгалтера ТОВ «МОДО», стягнути з відповідача на її користь  заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 23.779 грн. 53 коп., посилаючись на те, що з 01.12.2006 р. вона працювала головним бухгалтером ТОВ «МОДО»  м Горлівки.  

06.05.2009 р. на зборі засновників підприємства був виданий протокол №4, в якому було вказано, що її звільнили за п.1 ст.41 КЗпП України. При цьому не було наказу, в якому була б вказана дата звільнення. Вважає звільнення незаконним за наступних підстав.  

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, в строки, зазначені в ст.116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу  він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Вона не була ознайомлена з наказом про звільнення, а також їй не була видана трудова книжка. Це надалі вплинуло на її працевлаштування на нову роботу, при цьому позбавивши її засобів до існування, а також доказів того, що вона працювала бухгалтером ТОВ «МОДО».  

Являючись матеріально-відповідальною особою, фінансові та бухгалтерські документи вона не передавала за описом та наказом про їх передачу іншій особі, що є обов’язковим при звільненні людини з посади.  

08.05.2009 р. на підставі рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 22.04.2009 року майно ТОВ «МОДО» було арештоване, описано та передано в присутності понятих на зберігання під розписку Микитівським ВДВС Горлівського МУЮ. Не підозрюючи про звільнення, вона проводила інвентаризацію та приймала участь в описі майна, в акті якого під підписом головного бухгалтера стоїть її підпис.  

28 вересня 2009 року в залі засідань Микитівського районного суду м. Горлівки за її позовною заявою представник ТОВ «МОДО» оголосив виписку з протоколу №6 загальних зборів засновників від 15.10.2009 р. про вирішення спору позасудовим порядком, у витягу з якого вказувалось, що вона поновлена на роботі з 06.05.2009 р. в якості головного бухгалтера ТОВ «МОДО» та на виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку постанови КМУ №100 від 08.02.1995 р. в редакції постанови КМУ № 1132 від 30.11.2005 р.  

Проте ТОВ «МОДО» продовжує уходити від відповідальності, оскільки наказу про її поновлення на роботі та відповідного запису в трудовій книжці не має, а також не був проведений розрахунок по заробітній платі за час вимушеного прогулу.  

На момент пред’явлення позовної заяви до суду вона була в вимушеному прогулі з 06.05.2009 р. по 28.01.2010 р., та за цей час відповідач зобов’язаний виплатити їй заробітну плату в сумі 23.779,53 грн. З урахуванням фактично відпрацьованих днів в травні місяці 2009 року заробітна палат за два місяці, які передували звільненню, складає 5.298 грн. \ 43 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 123,21 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 193 дні (кількість днів вимушеного прогулу).  

  У судовому засіданні позивач позов підтримала, представник позивача за довіреністю Бережний Г.М. позов підтримав в частині вимог стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - за наведених у позовній заяві підстав.  

  Представник відповідача - ТОВ “МОДО” за  довіреністю Луньов В.О. у судовому засіданні позов не визнав, пославшись на те, що дійсно загальними зборами учасників ТОВ “МОДО” від 06.05.2009 р. було прийнято рішення про звільнення з посади бухгалтера ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов’язків – за п.1 ст.41 КЗпП України (протокол №4).  

Загальними зборами учасників ТОВ “МОДО” від 15.10.2009 р. було вирішено поновити на роботі з 06.05.2009 р. в якості бухгалтера ОСОБА_1 і виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.  

Наказом по підприємству відповідача за №2/1 від 15.10.2009 р. ОСОБА_1 поновлена на роботі на попередній посаді з 06.05.2009 р.  

До роботи ОСОБА_1 дотепер не приступила, що можливо пов’язане з тим, що вона певний час знаходилась у розшуку по порушеній щодо неї кримінальній справі за ч.2 ст.357 КК України. Проте питання щодо звільнення ОСОБА_1 не вирішувалось, вона рахується працюючою на підприємстві позивача.  

  Третя особа – директор ТОВ “МОДО” Чистов А.А. у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність із зазначенням на необґрунтованість позовних вимог.  

  Заслухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази у справі, суд дістає наступних висновків:  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за наказом №7 по ТОВ “МОДО” прийнята на посаду головного бухгалтера.  

Згідно копії протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ “МОДО” від 06.05.2009 р. було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера за п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.  

Загальними зборами учасників ТОВ “МОДО” від 15.10.2009 р. було вирішено поновити ОСОБА_1 на роботі з 06.05.2009 р. в якості бухгалтера і виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу (копія протоколу №06 – в матеріалах справи).  

Наказом по підприємству відповідача за №2/1 від 15.10.2009 р. ОСОБА_1 поновлена на роботі на попередній посаді з 06.05.2009 р.  

Інших доказів, які б свідчили про припинення між сторонами трудових правовідносин, суду не надано.  

Таким чином, фактично до теперішнього часу ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з ТОВ “МОДО”.  

Тож в частині вимог поновлення на роботі у задоволенні позову слід відмовити.  

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу випливають з вимог поновлення на роботі, у задоволенні позову і в цій частині також слід відмовити.  

  Керуючись ст.ст.209,212-215 ЦПК України, суд  

  В И Р І Ш И В:  

  У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «МОДО» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в і д м о в и т и.  

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.  

  С у д д я: