Справа № 2-212/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року смт. Новоархангельськ
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого: судді: Краснопольській Л.П.
при секретарі судового засідання: Лясковській О.М.
за участю прокурора: Чернишенка В.П.
адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом прокурора Вільшанського району Кіровоградської області в інтересах Вільшанської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та повернення земельної ділянки у державну власність та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
в с т а н о в и в :
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України, ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокуратура забезпечує представництво інтересів держави у судах, має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян і держави, брати участь у розгляді справ за своєю заявою. Випадки представництва прокуратурою інтересів держави в судах визначені ст.ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, якими передбачено, що прокурор при наявності порушень або загрози порушень інтересів громадянина внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою має право звернутись до суду з заявою.
Пунктом ?” ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення їх в натурі (на місцевості).
Постановою Вільшанського районного суду від 25 травня 2009 року ОСОБА_3, жительку с. Мала Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 356 КК України. Судовим слідством по справі встановлено, що ОСОБА_3 працюючи у 2000 році головним економістом КСП ім. «Ватутіна», являючись членом комісії по розпаюванню земель у вищезгаданому КСП, самовільно внесла в список на отримання земельних паїв громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 достовірно знаючи, що вони померли протягом 1995-1997 років та не мали права на отримання земельних паїв. Крім того, зазначені громадяни не зверталися із заявами про виділення їм земельних ділянок, спадкоємці до комісії по розпаюванню землі також не звертались. В результаті чого в подальшому ОСОБА_3 підготувала клопотання до голови Вільшанської РДА про видачу сертифікатів вищезгаданим громадянам.
Так, в порушення вимог ч. 1 ст. 126 Земельного Кодексу України, якими передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, родичі померлих отримали державні акти на право приватної власності на землю розміром 5,7 га кожен, чим спричинили значну шкоду охоронюваним законом інтересів членів КСП ім. Ватутіна.
Таким чином, ОСОБА_2 отримав земельну ділянку розміром 10,65 га вартістю 135878 грн. відповідно до державного акту ІІ-КР №015151, виданого Маловільшанською сільською радою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади, який не відповідає законові і порушує права власника, визнається судом незаконним та скасовується.
Просить визнати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №015151, виданий Маловільшанською сільською радою Кіровоградської області на ім’я ОСОБА_2 незаконним, а земельну ділянку розміром 10,65 га, вартістю 135878 грн., що знаходиться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району передати у власність передати у власність держави, в особі Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області та скасувати державну реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №015151, виданий Маловільшанською сільською радою Кіровоградської області на ім’я ОСОБА_2.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що його матір ОСОБА_6 була членом колгоспу ім. Ватутіна, їй загальними зборами членів колгоспу було виділено земельну ділянку НОМЕР_1, площею 5,21 га. Проте його мати померла та не встигла отримати сертифіката про право на земельну частку (пай) . Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай), але якщо спадкодавець мав право на земельну частку, але не одержав сертифіката, або помилково не був включений до списку, доданого до Державного акта про право колективної власності на землю відповідного сільськогогосподарського підприємства, то при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) застосовуються положення чинного на той час Земельного кодексу та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обв'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
В судовому засіданні прокурор змінив предмет позову та зменшив заявлені позовні вимоги, пояснивши, що постановою Вільшанського районного суду від 25 травня 2009 року ОСОБА_3, жительку с. Мала Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 356 КК України. Судовим слідством по справі встановлено, що ОСОБА_3 працюючи у 2000 році головним економістом КСП ім. «Ватутіна», являючись членом комісії по розпаюванню земель у вищезгаданому КСП, самовільно внесла в список на отримання земельних паїв громадян, в тому числі ОСОБА_6, достовірно знаючи, що вона померла та не мала права на отримання земельних паїв. Так, ОСОБА_6 не зверталась із заявами про виділення їй земельних ділянок, спадкоємці до комісії по розпаюванню землі також не звертались. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що відповідає актовому запису про смерть № 8 від 03.11.1995 року. Також, відповідно до державного акту про право колективної власності на землю, який зареєстрований 05.06.1995 року в списку ОСОБА_6 не значилась, а відповідно до протоколу загальних зборів членів колгоспу ім. Ватутіна від 20.01.2000 року вже була внесена до списку. В результаті чого в подальшому ОСОБА_3 підготувала клопотання до голови Вільшанської РДА про видачу сертифікатів вищезгаданій громадянці, а відповідач по справі ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, надану ОСОБА_6.
Так, в порушення вимог ч. 1 ст. 126 Земельного Кодексу України, якими передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, родичі померлих отримали державні акти на право приватної власності на землю, чим спричинили значну шкоду охоронюваним законом інтересів членів КСП ім. Ватутіна.
Таким чином, ОСОБА_2 отримав земельні ділянки розміром 10,65 га вартістю 135878 грн. відповідно до державного акту ІІ-КР №015151, виданого Маловільшанською сільською радою. Відповідно до довідки, виданої відділом Держкомзему у Вільшанському районі, Державний акт серії ІІ-КР №015151 виданий на ім'я ОСОБА_2 та який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 786 від 15.05.2001 року на земельну ділянку № 280 — площею 10,65 га складається із двох земельних ділянок № 90 площею 5,44 га та земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,21 га. Так, незаконно отриманою земельною ділянкою є земельна ділянка НОМЕР_1 площею 5,21 га, вартість якої становить 70555,90 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади, який не відповідає законові і порушує права власника, визнається судом незаконним та скасовується.
Просить визнати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №015151, виданий Маловільшанською сільською радою Кіровоградської області незаконним в частині надання земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,21 вартістю 70555,90 грн. ОСОБА_2, і зазначену земельну ділянку, що знаходиться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району передати у власність держави, в особі Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області та скасувати державну реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №015151, виданий Маловільшанською сільською радою Кіровоградської області на ім’я ОСОБА_2
Представник відповідача - адвокат ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, зазначивши, що ОСОБА_6 за життя набула права на земельну частку (пай), але не встигла отримати документа, що посвідчує це право, тому ОСОБА_6 отримав земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,21 га, належну ОСОБА_6 як спадкоємець, об'єднав її із своєю земельною ділянкою і отримав один державний акт на право приватної власності на землю №280, загальною площею 10,65 га. Заявлений зустрічний позов підтримав, просив визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,21 га, яка знаходиться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району, належну ОСОБА_6 в порядку спадкування.
Суд, заслухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що обидва позови підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 5,21 га, що знаходиться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області
У ході розгляду справи встановлено, що включення ОСОБА_6 в списки осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) відбулося з порушенням процедури паювання. ОСОБА_6. до отримання колективним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна Маловільшанської сільської ради Державного акта на право колективної власності на землю померла, про що свідчить актовий запис про смерть № 8 від 03.11.1995 року.
У 2000 році ОСОБА_3, яка була головним економістом КСП ім. «Ватутіна», являючись членом комісії по розпаюванню земель у вищезгаданому КСП, самовільно внесла в список на отримання земельних паїв громадян, в тому числі ОСОБА_6, достовірно знаючи, що вона померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 та не мала права на отримання земельного паю. В результаті чого в подальшому ОСОБА_3 підготувала клопотання до голови Вільшанської РДА про видачу сертифікату ОСОБА_6
В результаті неправомірних дій ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-КР №015151 загальною площею 10,65 га, вартістю 135878 грн., яка розташована на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області в порядку спадкування.
В судовому засіданні встановлено, що 05.06.1995 року КСП ім. Ватутіна отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КР, де в списку членів вказаного КСП, що є додатком до акта прізвище ОСОБА_6 відсутнє.
З довідки архівного відділу Вільшанської райдержадміністрації вбачається, що згідно протоколу загальних зборів № 1 від 20.01.2000 року було включено ОСОБА_6 до списку осіб, помилково не включених до списку, які мають право на земельну частку (пай).
З пояснень прокурора, з постанови Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2009 року щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 вбачається, що 15 травня 2001 року на ім’я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на підставі документів, що суперечать чинному законодавству.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач отримав державний акт на право приватної власності на землю, яка розташована на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області з порушенням чинного законодавства .
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає закону, визнається судом незаконним та скасовується. Статтею ЦК України передбачено, що суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні праваабо інтереси.
За змістом ст. 80 Земельного Кодексу України держава є одним із суб’єктів права власності на землю, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади – на землі державної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 84 вказаного Кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі належної їм земельної частки (паю) у порядку визначеному ст. 118 цього Кодексу, яка передбачає, що приватизація землі здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади в залежності від місця розташування цієї землі.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Вільшанського району Кіровоградської області, то перебування її у власності відповідача, без законних на те підстав, зачіпає інтереси держави в особі Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області, а тому прокурор Вільшанського району, який представляє інтереси останньої, є належним позивачем у цій справі.
Згідно п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 № 43, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Складання державного акту на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана у постійне користування проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх довгостроковими межовими знаками за затвердженою відповідною технічною документацією. Технічна документація включає в себе6 виписку з рішення відповідної ради чи державної адміністрації, заяву власника про видачу державного акта, технічне завдання на розробку технічної документації, висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України, висновок органу у справах будівництва та архітектури, журнал польових вимірювань, кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки, збірний кадастровий план суміжних землевласників, відомість обчислення площі земельної ділянки, експлікація земельних угідь. Тобто, робота зі складання та видачі державного акту на право приватної власності на землю - процес громіздкий та довготривалий, провадиться не одним днем, а протягом значного проміжку часу.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку.
У відповідності до ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження незалежною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. У відповідності до ст.158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій, сіл, районів та областей.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство членство» в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Відповідно до положень Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, с/г акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, а в судовому засіданні встановлено, що на час одержання державного акту про право колективної власності на землю КСП ім. Ватутіна ОСОБА_6 була його членом але помилково не була внесена до списку осіб, що додається до цього державного акту, тому суд вважає, що ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай).
Враховуючи, що власниками розпайованої землі КСП ім. Ватутіна є громадяни (власники своїх паїв), а земля резервного фонду, яка створилася під час передачі земель у колективну власність у відповідності до п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року №720/95 та норм чинного на той час Земельного Кодексу 1992 року залишається у власності держави, то саме їй через відповідні державні органи належало виключне право після розпаювання КСП розпоряджатися цим фондом, а не загальним зборам членів розпайованого КСП.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 фактично була членом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, але включення її до членів КСП ім. Ватутіна відбулося з порушенням процедури розпаювання землі, оскільки ОСОБА_6 на момент складення списку, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю була покійна і не мала права на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП ім. Ватутіна, а також з порушенням чинного законодавства на підставі фіктивних документів, а саме протоколу загальних зборів КСП ім. Ватутіна № 1 від 20.01.2000 року та додаткового списку на одержання земельної частки (паю) членами вказаного КСП, підроблених головним економістом КСП ім. Ватутіна ОСОБА_3, тому суд вважає, що вказаний державний акт відповідач отримав незаконно, паювання земель КСП ім. Ватутіна Маловільшанської сільської ради Вільшанського району відбулося з порушенням чинного законодавства, а тому вимоги прокурора про скасування державного акта на право приватної власності на землю виданого на ім’я відповідача є такими, що підлягають задоволенню. Земельна ділянка, що використовується без правових підстав, у відповідності до ст. 212 ЗК України підлягає поверненню власнику землі, а тому позовні вимоги у цій частині також задовольняються судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави визнати в судовому порядку незаконно виданий відповідачу – ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №015151 в частині надання земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,21 га недійсним, і зазначену земельну ділянку, що знаходиться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району передати у власність держави, в особі Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Разом з тим у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 була членом КСП ім. Ватутіна і мала право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП ім. Ватутіна, їй загальними зборами членів колгоспу було виділено земельну ділянку, вона померла та не встигла отримати сертифіката про право на земельну частку (пай) . Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай), але якщо спадкодавець мав право на земельну частку, але не одержав сертифіката, або помилково не був включений до списку, доданого до Державного акта про право колективної власності на землю відповідного сільськогогосподарського підприємства, то при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) застосовуються положення чинного на той час Земельного кодексу та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України « Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-1У право на земельну частку (пай) мають громадяни–спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом чи Державним актом. ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки після смерті матері, але документу на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 не встигла отримати з причин, які не залежали від її волі, так як померла, а ОСОБА_2 Державний акт про право власності на земельну ділянку не видають.
Згідно Земельного Кодексу України після затвердження відповідним органом проекту землеустрою надається згода на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Лише після розроблення технічної документації із землеустрою здійснюється заповнення, державна реєстрація та видача державного акта на право власності на земельну ділянку. Державні акти на право власності на земельну ділянку видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України з дотриманням вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 була матір'ю ОСОБА_14. Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на земельну ділянку НОМЕР_1 площею № 5,21 га, яка знаходяться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області. ОСОБА_6 було набуто право власності на на земельну ділянку і дане право не припинилося після її смерті та входить до спадкової маси.
У відповідності до ст. ст. 1217, 1222, 1233, 1234, 1235 ЦК України ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки, що залишилась після смерті ОСОБА_6 за законом і не може бути позбавлений права на вказану земельну ділянку.
У відповідності до ст. ст. 80-81 ЗК України, ОСОБА_2 є громадянином України, проживає на її території та має право набути право власності на земельну ділянку при прийняті спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обв'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
Згідно з п. 1 ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а тому ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею5,21га в межах згідно з планом, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. В даному випадку позивачем за зустрічним позовом набуто право власності в порядку спадкування, а тому за ним має бути визнано право власності на земельну ділянку НОМЕР_1. Іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при відсутності Державного акта про право власності на землю не існує.
Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд дійшов до висновку, що обидва позови є доведеними та обґрунтованими, базуються на чинному законодавстві, підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року № 43, Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року №720/95, ст.ст. 80, 81, 84, 155, 212, п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ч. 3 ст. 267 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 39, 49 Закону України «Про місцеві державні адміністрації, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 316-319, 373, 374, 1216, 1220, 1222-1225, 1258-1267 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд -
в и р і ш и в :
Позовну заяву прокурора Вільшанського району Кіровоградської області в інтересах Вільшанської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та повернення земельної ділянки у державну власність задовольнити.
Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КР №015151, виданий Маловільшанською сільською радою Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_2 частково недійсним в частині приватизації земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,21га.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,21га, вартістю 70555, 90 грн., яка знаходиться на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: