КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №2-1270
2010 року
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
12 листопада 2010 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
при секретарі судового засідання Грицан А.В.,
за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі, розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, комунальне підприємство «Куйбишевське бюро технічної інвентаризації» (далі – КП «Куйбишевське БТІ») про встановлення факту проживання чоловіка ті жінки однією сім’єю та про поділ майна, набутого за час спільного проживання, -
В С Т А Н О В И В :
14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про поділ майна, а саме, ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.
В позові зазначила, що з 19 серпня 2001 року до 16 серпня 2010 року проживала з ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу у спірній частині вищевказаного будинку. Між сторонами, на думку позивача, тривалий час існували фактичні шлюбні відносини, вони разом вели спільне домашнє господарство, для придбання предметів домашнього вжитку та нерухомості спільно використовувались доходи, отримані кожним з них від трудової діяльності. Позивач ОСОБА_1 просить в судовому порядку встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім’єю, який матиме юридичне значення, та поділити спірну частину будинку, визнавши за нею право власності на ? частину .
Позивач ОСОБА_1 у відповідній письмовій заяві (а.с.33), поданій до суду, вказала про те, що вона від позову не відмовляється та підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які нею були викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 письмово повідомив судові (а.с.34) про те, що ним визнаються обставини, зазначені у позовній заяві ОСОБА_1, та він не заперечує проти задоволення позову.
Особи, які повинні брати участь у справі, у попереднє судове засідання не з’явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином (а.с.29-32). Сторони до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі (а.с.33,34).
Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Так, статтею 234 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особисттх немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогою про встановлення факту її проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 0 1 січня 2004 року до 16 серпня 2010 року з тих підстав, що встановлення даного факту породжує у неї право на поділ придбаної під час сумісного проживання ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Сторони визнали ті обставини, що між ними тривалий час фактично існували шлюбні відносини, вони разом вели спільне домашнє господарство, для придбання предметів домашнього вжитку та нерухомості спільно використовувались доходи, отримані кожним з них від трудової діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що спірна частина будинку АДРЕСА_1, придбана 14 квітня 2006 року і зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с.7-15).
Вищевикладені обставини справи свідчать про те, що спірна частина будинку була придбана за час проживання сторін однією сім’єю , а отже є їх спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути жилі будинки.
Виходячи з цього суд вважає, що спірна частина житлового будинку є спільною сумісною власністю сторін, набута ними під час сумісного проживання, а тому вимоги позивача про її поділ є обґрунтованими.
Вищезазначені обставини сторони фактично визнали, їх не оспорювали, про що надали письмові заяви (а.с.20,22). Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Визнання відповідачем пред’явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат в сумі 171 грн., де 51 грн. – сума сплаченого судового збору, 120 грн. – оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1-3).
Керуючись стст.60,70,74 СК України, стст.10,11,60,88,130,174,209,212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Визнати встановленим факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 січня 2004 року по 16 серпня 2010 року.
Поділити ? (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1, як об’єкт спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_2 1/4 (одну четверту) частину цього ж житлового будинку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 171 (ста сімдесяти однієї) гривні.
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С.Ю.Скляр