КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №2-а-2724
2010 року
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
13 грудня 2010 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі, розглянувши в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби з обслуговування адміністративної території Оріхівського району та автомобільно-технічної інспекції Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – інспектор ДПС) Рибака Сергія Володимировича про визнання неправомірним рішення суб’єкта владних повноважень, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
В С Т А Н О В И В :
02 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Рибака С.В., який 06 жовтня 2010 року виніс постанову серії АР №187119 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. У постанові відповідач вказав, що 06 жовтня 2010 року о 12 год. 10 хв. ОСОБА_1 по вул.Центральній в с.Одарівка Оріхівського району Запорізької області керував автомобілем «Skoda Octavia» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість в населеному пункті на 41 км/год, рухаючись зі швидкістю 101 км/год, чим допустив порушення п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн., позивач ОСОБА_1 просить скасувати її як неправомірну, закривши провадження по справі про адміністративне правопорушення. Позивач послався на те, що за обставин, вказаних у постанові по справі про адміністративне правопорушення, ним не були порушені ПДР, оскільки швидкісний режим ним не був порушений, будь-яких належних доказів протилежного відповідач при прийнятті рішення не мав.
Позивач ОСОБА_1 письмово повідомив судові про підтримання пред'явленого ним адміністративного позову (а.с.15).
Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не надав.
Сторони були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.14,16), в судове засідання не з’явились. Справа розглянута судом в порядку письмового провадження, про що винесена відповідна ухвала від 13 грудня 2010 року.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2010 року о 12 год. 10 хв. ОСОБА_1 по вул.Центральній в с.Одарівка Оріхівського району Запорізької області керував автомобілем «Skoda Octavia» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість в населеному пункті на 41 км/год, рухаючись зі швидкістю 101 км/год, чим, на думку відповідача, допустив порушення п.12.4 ПДР. Дане порушення зафіксовано відповідачем шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АР №058576 від 06 жовтня 2010 року (а.с.5).
Того ж дня відповідачем була винесена постанова серії АР №187119 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відповідно до якої водія ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень (а.с.5).
Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішення відповідача, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за наслідками його розгляду, безпосередньо передбачено ст.287 КУпАП та визначено стст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Предметом спору в даній справі є з’ясування правомірності винесення відповідачем рішення по справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до стст.222,255 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, а саме правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, в тому числі, передбачені частиною 1 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) протоколи про такі правопорушення, а також розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Суд дійшов висновку про те, що інспектором ДПС Рибаком С.В. рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб’єкту владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи рішення – постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач припустився порушення порядку оцінки доказів у цій справі.
Відповідно до положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, водій ОСОБА_1 під час виявлення в його діях порушення ПДР у протоколі про адміністративне правопорушення вказав, що ознайомлений з ним, фактично не погодився з висновками інспектора ДПС та з показаннями технічного приладу «Беркут», за допомогою якого інспектор зафіксував факт перевищення швидкості руху транспортним засобом.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, з огляду на те, що ця особа не визнала факт порушення ПДР, не зазначені характеристики приладу, який використовувався відповідачем при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи мав цей прилад функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Таким чином, підставою для прийняття оспорюваного рішення про накладення адміністративного стягнення для відповідача фактично була лише наявність складеного протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 (а.с.5).
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову ОСОБА_1.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до стст.288,289 КУпАП постанову органу (посадової особи) по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її винесення в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
ОСОБА_1 за захистом порушених прав звернувся до адміністративного суду 02 грудня 2010 року (а.с.1), а саме після спливу строку, передбаченого ст.289 КУпАП. Ухвалою суду від 03 грудня 2010 року позивачу поновлено строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом (а.с.11).
Враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень статті 293 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови, винесеної відповідачем, вважає наявними підстави для скасування такої постанови, як неправомірної, і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.122, стст.247,251,254,258,287-289,293 КУпАП, стст.11, 69-71, 99, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Скасувати як неправомірне рішення інспектора дорожньої патрульної служби з обслуговування адміністративної території Оріхівського району та автомобільно-технічної інспекції Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області Рибака Сергія Володимировича – постанову серії АР №187119 від 06 жовтня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 300 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1, - закрити.
Судове рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя: С.Ю.Скляр