Справа № 2А-3971/10р.  

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

29 листопада 2010 року                 м. Макіївка  

  Суддя Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області Стасєєва Г.М., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки та зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитини війни з 01.05..2010 року по день розгляду справи в суді.  

ВСТАНОВИВ:  

02 листопада 2010 року ОСОБА_3  звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки та зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитини війни з 01.05.2010р. по день розгляду справи в суді, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на 02 вересня 1945 року, на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», йому  з 01 січня 2006 року  повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога  у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області зазначену допомогу не нараховувало  згідно до закону та не виплатило. Просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.05. 2010р. по день розгляду справи в суді, як дитині війни.  

  Відповідач свої заперечення до вказаної судом дати не надав, про розгляд справи у скороченому проваджені був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.  

  Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у скороченому провадженні відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наявних у справі доказів.  

  Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Відповідно  до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої Світової Війни, тобто до 02 вересня 1945 року, було менше 18 років. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і її віднесено до категорії „дітей війни” та значиться на обліку в УПФУ Гірницького району м. Макіївки Донецької області.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-4,  що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Водночас ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 3  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Виходячи з встановленого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного адміністративного спору підлягають застосуванню положення  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не постанов Кабінету Міністрів України.  

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки, як органом, якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, у 2010 році такі виплати нараховувались та виплачувались позивачу у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які є фіксованими і не відповідають вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому вимога позивача про визнання такої бездіяльності УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки щодо не нарахування і не виплати вказаної державної соціальної пільги як дитині війни у розмірі відповідно до визначеного вказаним Законом, є правомірною, оскільки відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-4,  що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Вказана редакція Закону чинна на час розгляду справи у 2010 році, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік”, яким було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у вищевказаній редакції, були визнані неконституційними, а відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Ніяких змін до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України внесено не було.  

За  ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які згідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму, що встановлено для осіб, що втратили  працездатність.  

Суд вважає за необхідне зазначити, що  Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану  з реалізацією  права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.  

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.  

Таким чином, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлена вимога про визнання неправомірною бездіяльність відповідача  щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії, як “дитині війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та про зобов’язаня позивача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачеві, як “дитині війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.05.2010 року по день розгляду справи в суді, є законними і обґрунтованими і підлягає задоволенню.  

На підставі викладеного, ст. ст. 3,6,8,19,22,23,152 Конституції України,   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, Закону України “Про прожитковий мінімум”, «Закону України “Про державний бюджет на 2010 рік” та  керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 99, 104-107, 111, 158 -163, 167, 183-2 КАС України,  

п о с т а н о в и в:  

Адміністративний позов ОСОБА_3  до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки та зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитини війни з 01.05.2010 року по день розгляду справи в суді – задовольнити.  

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_3  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.05. 2010р. по 29.11.2010р., виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_3   нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як „дитині війни” за період з 01.05. 2010р. по 29.11.2010р.,  відповідно до вимог ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.  

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Гірницький районний суд міста Макіївки, Донецької області протягом  10 днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя  

Гірницького районного суду  

м. Макіївки             Г.М. Стасєєва