Справа № 2-10634  

2010 рік  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30 листопада 2010 року  

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі  головуючого – судді Баранова В.І., при секретарі Сюсель І.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2     про стягнення боргу та моральної шкоди,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до відповідача про стягнення з нього грошової суми боргу, в розмірі 12000 грн., моральної шкоди, в розмірі 5000 грн., а також судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 170 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120 грн.  

В обґрунтування позову посилається на те, що 11.09.2010 року до нього звернувся відповідач з проханням надати йому кошти в розмірі 12000 грн. у зв’язку з фінансовими труднощами та необхідністю придбання ліків. Позивач надав йому гроші у вказаній сумі, а відповідач в свою чергу зобов’язався їх повернути до 18.09.2010 року, про що надав позивачу розписку від 11.09.2010 року. Позивач вказує, що, отримавши гроші, відповідач зник, та він неодноразово приїжджав до нього додому, однак не заставав його. У зв’язку з тим, що в добровільному порядку відповідач не повертає суму грошей позивач просить стягнути з нього зазначену суму коштів та вказує, що неповерненням коштів відповідач завдав йому також моральної шкоди, яку оцінює в 5000 грн.  

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги за вказаними доводами та підставами, просив суд стягнути з відповідача суму боргу, в розмірі 12000 грн., моральну шкоду, в розмірі 5000 грн., та сплачені судові витрати, в розмірі 290 грн.  

Відповідач, що був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з’явився повторно, заяви про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд вважає можливим розглядати справу за його відсутності в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.  

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.  

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Як вбачається з доданої до матеріалів справи розписки /а.с.16/, 11.09.2010 року Тасаєв Ісмаіл Раісович взяв в борг у відповідача гроші в розмірі 12000 грн., які зобов’язався повернути до 18.09.2010 року.  

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимогами Цивільного Кодексу.  

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов’язання.  

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення грошової суми за договором позики обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Що стосується вимог позивача про відшкодування йому матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.  

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2001 р.), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.  

В обґрунтування моральної шкоди позивач ОСОБА_1 посилається на те, що має двох неповнолітніх дітей, дружину, яка не працює, його матеріальний стан тяжкий, тому оцінює моральну шкоду в 5000 грн..  

Приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів в обґрунтування доводів про відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.  

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 120 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120 грн., сплачені позивачем згідно квитанцій № 23 та № 24 від 01.10.2010 р. /а.с.2,3/.  

Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12240 грн. (12000 грн. боргу за розпискою + 120 грн. судового збору + 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи).  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2     про стягнення боргу та моральної шкоди задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою, в розмірі 12000 грн., а також судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору, в розмірі 120 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120 грн., всього 12240 (дванадцять тисяч двісті сорок) гривень.    

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.  

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів, з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд.  

  СУДДЯ                 В.І.БАРАНОВ