КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ  

 Справа №2-а-1806

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

П О С Т А Н О В А  

30 листопада 2010 року                                                      смт Куйбишеве

      Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

 головуючого судді Скляра С.Ю.,

 розглянувши в порядку письмового провадження в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – Головне управління ПФУ) про оскарження бездіяльності Управління ПФУ і зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми підвищення пенсії «Дітям війни», -

  В С Т А Н О В И В :  

 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду, в якому вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі – Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області таке підвищення пенсії не нараховувалось та не виплачувалось у повному обсязі. Позивач зазначив, що вказана бездіяльність Управління ПФУ є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивач прохав визнати неправомірною бездіяльність відповідача за період з 01 січня 2010 року і по теперішній час та зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату недоплаченої суми підвищення пенсії за цей період, забезпечивши її виплату у подальшому.

Ухвалою суду від 09 листопада 2010 року в даній справі допущена заміна первинного відповідача належним відповідачем – Головним управлінням ПФУ.

 Позивач ОСОБА_1 письмово повідомила судові про підтримання пред'явленого нею адміністративного позову (а.с.21).

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що призначення та виплата підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, здійснюється в повному обсязі згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, відповідач вважав за необхідне покласти обов’язок по виділенню коштів на виплату підвищення дітям війни на Державне казначейство України (а.с.22).

Суд, розглядаючи справу в порядку письмового провадження, оцінивши повідомлені сторонами обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення за наявності достатніх підстав для цього, а саме, про часткове задоволення позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.1  Закону №2195-IV  дитиною війни є особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років.  

Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

 З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV (а.с.4,5,24).

Право позивача на оскарження бездіяльності відповідача – Головного управління ПФУ, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений державою на надання визначених Законом №2195-IV пільг, безпосередньо передбачено ст.10 вказаного Закону та визначено стст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

 Предметом спору в даній справі є бездіяльність суб’єкта владних повноважень, пов’язана з соціальними виплатами, які є регулярними платежами.

Зміст ст.6 Закону №2195-IV не коригувався та її дія на 2010 рік законами України не була зупинена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 за період з 20 квітня 2010 року по теперішній час лише в розмірі 49 грн. 80 коп. (а.с.24).

Разом з тим, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, законодавчо був встановлений відповідно: з 01 квітня 2010 року – 706 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня 2010 року – 723 грн..

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 20 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року перерахунок підвищення пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, основними завданнями Пенсійного фонду є керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до зазначених завдань Пенсійний фонд України, зокрема, організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; проведення правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій та інших виплат; здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами дітей війни.

З огляду на положення стст.21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов’язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Отже, належним відповідачем у зазначеній категорії справ буде суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено розв’язання питань, заявлених у позові та вирішених судом.

З аналізу вищезазначених нормативних актів вбачається, що своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, призначення (здійснення перерахунку) і виплату пенсії та інших виплат відповідно до чинного законодавства забезпечують управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах.

З огляду на викладене залучення до участі у таких справах як другого відповідача чи третьої особи органів Державного казначейства України є помилковим.

Положення ч.3 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня  2003 року не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання відповідача – Управління ПФУ забезпечити у подальшому нарахування відповідного підвищення до пенсії, то вона задоволенню не підлягає, оскільки вирішувати спори на майбутній час суди не вправі.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вказувалось раніше, позивач звернувся до адміністративного суду 20 жовтня 2010 року, і якщо вважав своє право порушеним, то повинен був дізнатися про це при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії.

Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався.

Звернення ОСОБА_1 з позовом після 09 вересня 2010 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 09 вересня 2010 року №19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», також не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Будь-яких підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.

Тобто, суд зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України а дміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ухвалою судді від 30 листопада 2010 року позов в частині  вимог, які стосуються періоду з 01 січня 2010 року по 19 травня 2010 року, - залишені без розгляду.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки йому, як дитині війни, відповідачем за вищевказаний період частково нараховане та виплачене підвищення до пенсії.

 На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стст.11,69-71,99,100,160-163 КАС України, суд –

  П О С Т А Н О В И В :  

  Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.  

Визнати неправомірною бездіяльність  Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 20 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати   Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2010 рік – з 20 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

  Адміністративний позов ОСОБА_1 в іншій частині, – залишити без задоволення.  

Постанова може бути оскаржена   до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, її копії шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області заяви за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.  

    Суддя:           С.Ю.Скляр