Судове рішення #128547
22/199

донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України


03.08.2006 р.                                                                                    справа №22/199


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:



головуючого:

Москальової  І.В.

суддів

Алєєвої  І.В., Запорощенка  М.Д.,

за участю представників сторін:


від позивача:

Єгоров А.В.- за довіреністю б/н від 03.08.06 р.,

від відповідача 1:

від відповідача 2:

Арабаджі В.В. - за довіреністю № 120 від 08.11.05 р.,

не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі

на  рішення  господарського суду


Донецької області

від

13.07.2006 року

по справі

№22/199 (суддя Волошинова Л.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Сіріна" м.Маріуполь

до

1.Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м.Маріуполі2. Відділення Державного казначейства в м. Маріуполі

про

стягнення бюджетної заборгованності з податку на додану вартість у розмірі 777473,20 грн.


ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Сіріна”               м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя та Відділення Державного казначейства у м. Маріуполі про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 777 473 грн.  07.07.2006 р. позивач зменшив ціну позову до 742 726,98 грн. (т.2, л.с.17). Остаточно позивач визначився з розміром своїх позовних вимог 13.07.2006 р. відповідно до ст. 22 ГПК України та просив стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 744 809,20 грн. (т.2, л.с.40).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.06р. у справі № 22/199 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Сіріна” м. Маріуполь задоволені в повному обсязі. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства „Сіріна” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 744 809,20 грн.     

В оскарженому рішенні місцевий господарський суд, враховуючи  приписи п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2  п.п. 7.7.3  п п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також те, що податкова інспекція підтвердила правильність формування позивачем податкового кредиту у грудні 2003 р. (в частині заявленої суми), лютому –травні 2004 р., вересні –грудні 2004 р., лютому, травні 2005 р. та січні 2006 р., дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідач 1, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція в м. Маріуполі, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.07.06р.  по справі № 22/199 скасувати повністю та прийняти нове рішення, за яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що при проведенні перевірок підтвердження сум ПДВ позивача по ланцюгу встановлено наявність у ланцюгу постачальників  позивача підприємств, що ліквідовані та визнані банкрутами, внаслідок чого неможливо встановити надмірну сплату ПДВ до бюджету за відповідні звітні періоди (грудень 2003р., лютий-травень 2004р., вересень-грудень 2004р., січень –березень 2005р., травень 2005р., січень 2006р.). Посилається при цьому на пп..7.7.5 п.7.7 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіріна” м. Маріуполь, відзив на апеляційну скаргу не надав, в засіданні апеляційної інстанції доводи податкового органу відхилив, рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог діючого законодавства.  

Відповідач 2, Відділення державного казначейства в м.Маріуполі, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився, про день і час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.06р. для розгляду апеляційної скарги призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий), судді Алєєвої І.В., судді Запорощенка М.Д.

          Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального Кодексу України.

 Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд  встановив.

 Відповідно до податкових декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства „Сіріна” м. Маріуполь з податку на додану вартість за грудень 2003 р., лютий –травень 2004 р., вересень –грудень 2004 р., січень –травень 2005 р., січень 2006 р. позивачем  заявлено до відшкодування 879 911 грн. (т.1, л.с.10-47, т.2, л.с. 22-25)  (за позовом –744 809,20грн.) -, в тому числі:

за грудень 2003 р. (подана 20.01.004р.) - 70 418 грн.  (заявлена за позовом до стягнення сума 37 529,20 грн.), лютий 2004 р. (подана 18.03.04р.) - 2 419 грн., березень 2004р. (подана 20.04.04р.) –33 170 грн., квітень 2004 р. (подана 18.05.04р.) –15 470 грн., травень 2004р. (подана 17.06.05р.) –5 769 грн., вересень 2004р. (подана 19.10.04р.) –50 714 грн., жовтень 2004 р. (подана 22.11.04р.) –443 343 грн. (заявлено за позовом до стягнення 378 698 грн.), листопад 2004 р. (подана 16.12.04р.) –79 885 грн., грудень 2004 р. (подана 20.01.05р.) –32 662 грн. (заявлено за позовом до стягнення 31 166 грн.), січень 2005 р. (подана 18.02.05р.)  –808 грн., лютий 2005р. (подана 18.03.05р.) –83010грн., березень 2005 р. (подана 20.04.05р.) –20 398 грн., травень 2005р. (подана 17.06.05р.) –2 103 грн., січень 2006 р. (подана 17.02.06р.) –39 742 грн. (за позовом заявлено до стягнення 3 670гр.)

Факт наявності сум податку на додану вартість, що заявлені позивачем до відшкодування, підтверджуються актами (довідками) перевірок, складеними податковим органом, а саме актом  позапланової документальної перевірки від 16.02.2004 р. № 26/23-211-2 (т.1, л.с.55-71), довідкою № 440/23-111-2/244570069 від 24.09.04р. (т.1, л.с. 95-102), актом позапланової перевірки від 17.12.04р. № 260/23-211-2/24457069 (т.1.,л.с.103-112), від 08.06.2005 р. № 132/23-1/24457069 (т.1, л.с.73-93), довідкою позапланової перевірки від 07.09.2005 р. № 528/23-211-2/24457069 (т.1, л.с.115-117-124), актом позапланової документальної перевірки від 14.04.2006 р. № 604/23-7/24457069 (т.1, л.с. 125-144).  

Акт звірення, складеного податковим органом та долучений до матеріалів справи, також свідчить про існування на час розгляду справи  суми  бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за вищевказані податкові періоди перед позивачем в розмірі  744 809,85 грн. (т.2, л.с.27).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що рішення місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з  підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на момент виникнення бюджетної заборгованості) (далі Закон) у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума ПДВ  мала від'ємне значення,  така сума підлягала  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації.    

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку,   який   здійснював   операції   з   вивезення (пересилання) товарів (робіт,  послуг) за  межі  митної  території України  (експорт) і подав розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового  місяця,  мав  право  на  отримання  такого відшкодування   протягом  30 календарних днів з дня подання такого розрахунку (п.п. 8.1 ст. 8 Закону ).

Наявність бюджетної заборгованості з ПДВ за вказані періоди грудень 2003р., лютий-травень 2004р., вересень 2004р., жовтень 2004р., листопад-грудень 2004р., січень –березень 2005р., травень 2005р., січень 2006р. в розмірі 744809,85грн. у сумі 744 809,85 грн. підтверджується податковими деклараціями з ПДВ (т.1, л.с.10-47), в тому числі  розрахунком експортного відшкодування до податкової декларації за жовтень 2004р.  (т.2, л.с.23),   вантажно-митною декларацією з відміткою про фактичне перетинання кордону вантажем (т.2, л.с.26)   та   актом звірення розрахунків по відшкодуванню сум ПДВ, складеному відповідачем-1 (т.2, л.с.27).

При цьому, як вище зазначалось, матеріалами справи підтверджено здійснення податковим органом   перевірок позивача щодо правильності обчислення сум податку на додану вартість за вказані періоди (акти позапланових документальних перевірок, довідки податкового органу (т.1, л.с.55-71, 73-93, 95-102, 103-112, 115-117-124, 125-144)), з яких вбачається, що під час перевірок позивача порушень законодавства щодо  декларування  сум ПДВ, що  підлягають відшкодуванню з бюджету згідно декларацій за вказані вище періоди,  податковим органом не встановлено.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції обґрунтовано  задоволені позовні вимоги про стягнення  з Державного бюджету  України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2003р., лютий-травень 2004р., вересень-грудень 2004р., січень –березень 2005р., травень 2005р., січень 2006р. в розмірі 744809,85грн.

       Судовою колегією не приймаються до уваги заперечення податкового органу, викладені в апеляційної скарзі з огляду на умови статті 7 Закону України «Про ПДВ»в редакції, що була чинною на момент спірних правовідносин, огляд якої свідчить, що призначення податковим органом  проведення зустрічних перевірок не продовжує і не зупиняє визначений Законом України “Про ПДВ”  місячний термін відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

       Посилання в апеляційній скарзі  на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР  та ствердження скаржника, що при здійсненні перевірок позивача по ланцюгу постачальників, встановлені факти, за якими неможливо встановити надмірну сплату ПДВ до бюджету (ліквідування деяких постачальників позивача та  визнання їх банкрутами), не є такими, що спростовують висновки місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст..19 Конституції України державні органи повинні діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України. Згідно ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” саме до компетенції державних податкових інспекцій віднесено  забезпечення   обліку  платників  податків,   правильність обчислення і своєчасність надходження податків,  контроль   своєчасності   подання  платниками  податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, а також перевірка достовірності  цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.  

Згідно п.3”е” Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від. 23.07.98 р. N 817/98   та   ч.6  пп.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” в редакції  Закону  N 2322-IV  від 12.01.2005,  у випадку ліквідації підприємства податковий орган  зобов”язаний  здійснити позапланову виїзну перевірку особи, що ліквідується.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно п.3 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.97р.,  припиняється в тому числі із списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а у разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України саме під час ліквідації такого платника податків.

       Згідно Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та відповідно до  п.8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків в редакції наказу ДПА України  від 17.11.98 N 552,  зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  від  14.12.98р.за N 791/3231   з наступними змінами та доповненнями,   податковий орган у разі  якщо після проведеної перевірки платника податків, що ліквідується, встановлює факт заборгованості його перед бюджетом,  не повинен знімати  такого платника податків  з обліку, а зобов”язаний скласти  повідомлення про наявність обов'язків зі сплати податків і зборів, яке надіслати  ліквідаційній комісії або іншому  органу такого платника, що проводить ліквідацію згідно із законодавством.

Відповідачем, відповідно до приписів ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що постачальники позивача, а також контрагенти цих постачальників не відображали суми ПДВ, отримані від постачальників позивача у відповідних деклараціях з ПДВ та, відповідно не сплачували  податку до бюджету.     Лише факт ліквідації підприємств чи визнання їх банкрутом не  може свідчити  про те, що  такі  підприємства не сплачували суми податків до бюджету, оскільки податковий орган на момент ліквідації платника податків, відповідно до вимог вищенаведених норм,  уповноважений здійснити перевірку таких платників та встановити факт наявності чи відсутності заборгованості перед бюджетом, та у випадку наявності  податкової  заборгованості погасити її  під час ліквідації такого підприємства або списати її  відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" згідно умов п.3 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.97р..  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 91-93, 99, 101-102, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

         

                                                  П О С Т А Н О В И В:


Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі на рішення господарського суду  Донецької області від 13.07.06р. по справі № 22/199 –залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від  13.07.06р. по справі № 22/199 –залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.




Головуючий          Москальова  І.В.


Судді:          Алєєва  І.В.


          Запорощенко  М.Д.


          













          

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація