КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ  

 Справа №2-1298

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

Р І Ш Е Н Н Я  

21 грудня 2010 року                     смт Куйбишеве  

    Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:  

    головуючого судді           Скляра С.Ю.,  

  при секретарі судового засідання       Грицан А.В.,  

  з участю позивача           ОСОБА_1,  

відповідача             ОСОБА_2,  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (аліментів), -  

В С Т А Н О В И В :  

  На підставі частини 3 статті 209 ЦПК України в судовому засіданні 21 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.  

    09 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення грошових коштів (аліментів) на своє утримання, посилаючись  на те, що після досягнення повноліття він продовжує навчання. У позові зазначив, що навчання потребує матеріальних витрат, а саме, безпосередніх витрат на оплату навчання, витрат на оплату за проживання у гуртожитку. Крім того, з метою здешевлення харчування йому матір’ю надаються домашні продукти, тому для їх отримання позивач здійснює періодичні поїздки до дому, витрачає грошові кошти на оплату проїзду. Відповідач ОСОБА_2 на даний час не надає допомоги у зв’язку з навчанням дитини. Разом з тим, відповідач працевлаштований, має постійний дохід, матеріально забезпечений, а тому в змозі надавати допомогу на тримання дитини, яка після досягнення повноліття продовжує навчання. За таких обставин ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на своє утримання в розмірі ? частини його заробітку (доходу).  

  В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав по тих самих підставах, які ним були зазначені в позовній заяві, надав судові відповідні пояснення.  

Відповідач ОСОБА_2 під час підготовки справи до розгляду по суті надав письмові заперечення проти позову. Погодився з тим, що позивач ОСОБА_1, який є його сином, після досягнення повноліття продовжує навчання, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги батьків. Разом з тим, не погодився з вимогами позивача, посилаючись на відсутність можливості надавати відповідну матеріальну допомогу. В судовому засіданні ОСОБА_2 позов не визнав, надавши відповідні пояснення.  

  Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає.    

  Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

  Судом  встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.  

  Відповідно до вимог стст.199,200 Сімейного кодексу України (далі – СК України) якщо повнолітній син, донька продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього кодексу.  

  При визначенні розміру аліментів суд враховує (стаття 182 СК України):  

1.   стан здоров'я та матеріальне становище дитини;  

2.   стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;  

3.   наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;  

4.   інші обставини, що мають істотне значення.   

  У пункті 20 Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що о   бов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.  

  Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.9,11).   

  22 грудня 2007 року ОСОБА_2 досяг повноліття, однак продовжує навчання в Бердянському державному педагогічному університеті Запорізької області IV рівня акредитації, до якого зарахований на підставі контракту НОМЕР_1 від 10 серпня 2009 року. Форма навчання контрактна, плата за один рік навчання становить 4980 грн. (а.с.7).  

  ОСОБА_1 проживає разом із матір’ю ОСОБА_3, яка на даний час не працює (а.с.8,10). Навчання ОСОБА_1 потребує матеріальних витрат   а саме, безпосередніх витрат на оплату навчання, витрат на оплату за проживання у гуртожитку (а.с.6). Крім того, з метою здешевлення харчування йому матір’ю надаються домашні продукти, тому для їх отримання позивач здійснює періодичні поїздки до дому, витрачає грошові кошти на оплату проїзду   (а.с.3,4).  

  Зазначені обставини, які підтверджують факт досягнення ОСОБА_1 повноліття, подальше продовження навчання та потребу у зв’язку з цим матеріальної допомоги батьків, сторони визнали, їх не оспорювали.  

  Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.  

  Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з наступного.  

  Згідно приписів статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.  

  Наявність у ОСОБА_2 можливості надавати матеріальну допомогу   обґрунтована позивачем тим, що відповідач працевлаштований, має постійний дохід, матеріально забезпечений. Проте такі посилання не підтверджені відповідними доказами, а тому позивач не виконав вимоги ст.10 ЦПК України.  

  Крім того, позивач послався на наявність у відповідача ОСОБА_2 транспортного засобу, а, відповідно, на можливість вирішити питання про його оплатне відчуження, і за рахунок отриманих грошових коштів надати матеріальну допомогу.  

  Проте, на думку суду, такі посилання позивача є безпідставними та не ґрунтуються на законі. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 дійсно має в користуванні транспортний засіб (а.с.36), однак він не є його власником. При цьому слід врахувати, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 319, частини 1 і 2 статті 321 ЦК України).  

Між тим, заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неможливості виконання обов’язку по утримуванню повнолітнього сина, який продовжує навчатися. Зокрема, відповідач вказав про те, що він за станом здоров’я може виконувати лише роботу з невеликим навантаженням, зазначена обставина змусила його з червня 2010 року припинити трудову діяльність (а.с.25). На даний час він не працює, будь-якого постійного доходу не має, підприємницької діяльності не здійснює (а.с.37). У 2008 році одружився (а.с.26), від шлюбу має малолітню дитину (а.с.27), у зв’язку з чим має виконувати обов’язок по її утриманню. Крім того, матір дитини не працює (а.с.28), а тому також потребує допомоги з його боку.  

  На думку суду, зазначені обставини у сукупності унеможливлюють виконання відповідачем обов’язку по утримуванню повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, а тому позов задоволенню не підлягає.  

  Керуючись стст.182,199,200 СК України, стст.10,11,60,88, 209,212-215, 218 ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В :  

    В задоволенні позову   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (аліментів)   , - відмовити.  

  Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Рішення може бути оскаржено   в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя:         С.Ю.Скляр