КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №2-а-2377
2010 року
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
29 листопада 2010 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі, розглянувши в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньої патрульної служби взводу супроводження Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – інспектор ДПС) Мельника Андрія Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
15 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Мельника А.Ю., який 06 листопада 2010 року виніс постанову серії АР №217582 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. У постанові відповідач вказав, що 06 листопада 2010 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-1102 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Севастопільській в м.Запоріжжя, при поданні світлофором сигналу, який забороняє рух, не здійснив зупинку перед ним, чим допустив порушення п.8.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн., позивач ОСОБА_1 просить скасувати її. Позивач послався на те, що за обставин, вказаних у постанові по справі про адміністративне правопорушення, ним не були порушені ПДР, оскільки він проїхав залізничний переїзд на дозволений сигнал світлофора, виконавши вимоги ПДР. Будь-яких належних доказів протилежного відповідач при прийнятті рішення не мав.
Позивач ОСОБА_1 письмово повідомив судові про підтримання пред'явленого ним адміністративного позову (а.с.12).
Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не надав.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2010 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-1102 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Севастопільській в м.Запоріжжя, при поданні світлофором сигналу, який забороняє рух, не здійснив зупинку перед ним, чим, на думку відповідача, допустив порушення п.8.10 ПДР. Дане порушення зафіксовано відповідачем шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АР1 №109982 від 06 листопада 2010 року (а.с.5).
Того ж дня відповідачем була винесена постанова серії АР №217582 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, відповідно до якої водія ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с.6).
Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішення відповідача, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за наслідками його розгляду, безпосередньо передбачено ст.287 КУпАП та визначено стст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Предметом спору в даній справі є з’ясування правомірності винесення відповідачем рішення по справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до стст.222,255 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, а саме правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, в тому числі, передбачене частиною 2 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) протоколи про такі правопорушення, а також розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Суд дійшов висновку про те, що інспектором ДПС Мельником А.Ю. рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб’єкту владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи рішення – постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач припустився порушення порядку оцінки доказів у цій справі.
Відповідно до положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 20.3 ПДР передбачено, що 20.3. Для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки.
Тобто, виходячи зі змісту даних положень ПДР, водій при проїзді залізничного переїзду за наявності дорожньої розмітки повинен зупинитися перед стоп-лінією.
З матеріалів справи вбачається, що при винесенні відповідачем рішення по справи про адміністративне правопорушення позивач – водій ОСОБА_1 не визнав факт порушення ПДР (а.с.5). Вказав про те, що він не порушив правила проїзду залізничного перехрестя, оскільки при наявності двох світлофорів, які подавали сигнал, що забороняє рух, здійснив зупинку перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією). Свої заперечення позивач підтвердив й під час розгляду справи в суді (а.с.1-2,12-14).
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, з огляду на те, що ця особа не визнала факт порушення ПДР, належним чином не перевірені заперечення та доводи водія. Матеріали справи про адміністративне правопорушення складаються лише з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови за результатами його розгляду (а.с.5,6).
Вищевказане свідчить про ігнорування відповідачем вимог п.1.6 Розпорядження МВС України від 21 травня 2009 року №466 «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», якими вказано про виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень Правил дорожнього руху (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову ОСОБА_1.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до стст.288,289 КУпАП постанову органу (посадової особи) по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її винесення в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
ОСОБА_1 за захистом порушених прав звернувся до адміністративного суду 15 листопада 2010 року, а саме до спливу строку, передбаченого ст.289 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень статті 293 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови, винесеної відповідачем, вважає наявними підстави для скасування такої постанови.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Приймаючи рішення про задоволення позову та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 з метою повного захисту його прав, свобод та інтересів в частині визнання оспорюваного рішення неправомірним і закриття провадження у справи про адміністративне правопорушення відносно нього у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.122, стст.247,251,254,258,287-289,293 КУпАП, стст.11,69-71,99,160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Скасувати як неправомірне рішення старшого інспектора дорожньої патрульної служби взводу супроводження Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області Мельника Андрія Юрійовича – постанову серії АР №217582 від 06 листопада 2010 року в справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1, - закрити.
Судове рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя: С.Ю.Скляр