№2-а-1313/10  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13.12.2010 року                                                                                  м. Сімферополь  

  Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  у складі: головуючого, судді Заболотної Н.М., при секретарі – Щировій Ю.О.,  розглянувши адміністративний позов  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної ради м. Сімферополя про  стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги,  

в с т а н о в и в:  

ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної ради м. Сімферополя.  Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, має інвалідність 2-ї групи, отриману внаслідок аварії на ЧАЕС із стійкою втратою працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК та копією посвідчення учасника аварії на ЧАЕС. Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому щорічно повинна надаватись грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Відповідач, посилаючись на Постанову КМУ №562 від 12.07.2005 року, виплачує суму компенсації на оздоровлення в розмірі меншому ніж передбачено Законом. У зв’язку з наведеним просить зобов’язати відповідача провести перерахунок, стягнути з відповідача недоплачену йому суму допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки в розмірі 11590 грн.  

Ухвалою суду від 22.10.2010 року позовні вимоги в частині зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.01.2007 року по 19.04.2010 року залишені без розгляду.  

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, подала до канцелярії суду заперечення, в яких зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562  «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені розміри компенсаційних виплат, відповідно до яких позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення. Крім того, виплата щорічної допомоги  на оздоровлення можлива лише  при наявності фінансових коштів, які перераховуються Міністерством праці та соціальної політики АРК на розрахункові рахунки в Управлінні Державного казначейства м. Сімферополя АРК. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, має інвалідність 2-ї групи, яка отримана внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.6-7). Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя від 25.08.2010 року №108 ОСОБА_1 у червні 2010 року сплачена щорічна допомога на оздоровлення : в розмірі 120 грн. (а.с.5).  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни  до  статті 48  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо встановлення Кабінетом Міністрів України розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення визнано неконституційним.  

Таким чином, стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, якою встановлено, що інвалідам другої групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.  

Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІ групи - 120 грн. (2005-2010р.р.).  

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження КМУ, нормативно-правові акти Верховної Ради  Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.  

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

Нормою статті 62 зазначеного Закону передбачено встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не розмірів компенсаційних виплат. Зазначеним Законом Кабінет Міністрів України не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги та змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлені законом.  

Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання заробітної плати.  

З часу прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення не змінювалися, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово зростав, щорічно затверджувався новий бюджет.  

Таким чином, враховуючи наведене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України щодо встановлення розміру мінімальної заробітної на відповідні роки, а не постанови Кабінету Міністрів України.  

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону ( Закон №231-V від 05.10.2006 року).  

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно Законами визнаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.  

Право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має безумовний характер і не залежить від наявності фінансування з бюджету, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на  2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність  з 1 квітня  встановлений в розмірі   706  гривень.  

Таким чином,  з урахуванням фактично отриманої позивачем суми в розмірі 120 гривень, розмір  недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2010 рік складає – 3410 гривень,  яка підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення.  

Враховуючи наведене, з урахуванням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, керуючись статтею 48  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9-12,17,71,72,99 ч.2,  160 ч.3, 162,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя – задовольнити.  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим перерахувати  та виплатити ОСОБА_1  недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 3410 (три тисячі чотириста десять) гривень.  

На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі протягом 10 днів із дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини 3 статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя                                                                               Заболотна Н.М.