справа №2-5128/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  13 грудня 2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:  

головуючого, судді   – Заболотної Н.М.  

при секретарі – Щировій Ю.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополь адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії   , -  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до   Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання  вчинити певні дії.   Свої вимоги мотивує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, має інвалідність 3-ї групи, отриману внаслідок аварії на ЧАЕС із стійкою втратою працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК та копією посвідчення учасника аварії на ЧАЕС. Відповідач виплачує їй основну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі меншому, ніж передбачений ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим обмежує  її право на соціальний захист. Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду, спричинену її здоров’ю в розмірі згідно третьої групи інвалідності – 50% мінімальної пенсії за віком, крім того основна пенсія має виплачуватися їй в розмірі не менш ніж шість мінімальних пенсій за віком. Звернувшись до   Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя  АР Крим вона отримала відмову. П   осилаючись на порушення Управлінням пенсійного фонду вищенаведених норм, просила задовольнити позов та визнати його дії протиправними, зобов’язати призначити з 13.09.2010 року довічно та виплачувати їй основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень статей  54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму, встановленого Законом України.  

Представник позивачки надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.  

Представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутність.  

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.  

  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесені зміни в Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII), зокрема, частина четверта  статті 54 та частина 1 статті 50 зазначеного Закону викладені в іншій редакції. Так, частиною 4 статті 54 нової редакції Закону передбачено, що для  інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, пенсії не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності — 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності — 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності — 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності — 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності — 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності — 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності — 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності — 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності — 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Частиною 1 статті 50 Закону у новій редакції передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам I групи — 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи — 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу — 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Вказані положення Закону набрали чинності  з 01 січня 2008 року.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України  щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»  і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності)  положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»  від 28 грудня 2007 року № 107-VI зазначені положення Закону втратили чинність,  як такі, що не відповідають Конституції України з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  

Зазначеним рішенням Конституційного Суду України визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.  

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування прав і свобод людини і громадянина.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції,  що діє з 22.05.2008 року - дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською  катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.  

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону в редакції, що діє з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення  особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, зокрема, для інвалідів 3 групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону № 796-ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії  встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Таким чином, при розрахунку державної  пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 зазначеного Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Законом України «Про Державний бюджет України на  2010 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі:     з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.  

Судом встановлено, що позивачка – ОСОБА_1  має інвалідність 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.5), віднесена до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.4), одержувала пенсію по інвалідності в розмірі з 01 жовтня 2010 року – 723 грн., з яких 600грн. – основний розмір пенсії відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 14,55 грн. – доплата до прожиткового мінімуму; 108,45 грн. - додаткова пенсія інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідач при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу керувався постановами КМУ від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження КМУ, нормативно-правові акти Верховної Ради  Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.  

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

Таким чином, дії відповідача з виплати пенсії в розмірі, нижчому ніж передбачено Законом № 796-ХІІ є неправомірними.  

Враховуючи вищевикладене, пенсія позивачу мала виплачуватися з урахуванням положень  ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в  розмірі не нижчому, ніж 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50%  мінімальної пенсії за віком,  у зв’язку з чим  позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.  

Однак, суд не може задовольнити вимоги позивачки про зобов’язання  відповідача довічно виплачувати основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю саме в такому розмірі,  оскільки у майбутньому можуть бути внесені зміни у вищезазначені Закони.  

Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9-12,17,71,72,99 ч.2, 94 ч.3, 160 ч.3, 162,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про  визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії  - задовольнити частково.  

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні  основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю в розмірі меншому, ніж передбачено ст.ст. 50,54  «Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим призначити з 13.09.2010 року  та виплачувати ОСОБА_1  основну пенсію  в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком,  виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом на відповідний період.  

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.  

На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі протягом 10 днів із дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини 3 статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя                                                                                                        Н.М. Заболотна