Справа № 2- 6536
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 р. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі :
головуючого – судді Полєвої С.Ф.
при секретарі - Головацькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка в позовній заяві просить визнати бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.04.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також прийняти рішення про подальше призначення та виплату соціальної допомоги починаючі з 01.01.2010 р. та поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав починаючи з 01.01.2006 року, посилаючись на те, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії дітей війни і йому з 01.01.2006 року щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З урахуванням вимог цих законів, та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав в період з 01 січня по 01 квітня 2006 року 350 грн., з 01 квітня по 01. жовтня 2006 року 359 грн. з 01 жовтня по 31 грудня 2006 року 366 грн., з 01 січня по 01 квітня 2007 року 380 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року 406 грн . з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року 411 грн., з 01 січня по 01 квітня 2008 року 470 грн., з 01 квітня по 01 липня 2008 року 481 грн., з 01 липня по 01 жовтня 2008 року 482 грн. з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року 498 грн. Позивачу соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» було зупинено дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Та, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п. 12. ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. В 2008 році позивачу частково виплачувалась соціальна допомога, а саме : в січні-березні щомісячно по 47 грн., замість 141 грн. , в квітні - червні щомісячно по 48,1 грн. замість 144,3 гр., липні-вересні щомісячно по 48,2 грн. замість 144 гр. та в жовтні-грудні 2008 р. щомісячно по 49 грн. 80 коп. , замість 149, 40 грн., а всього за 2008 р. йому виплачено 579,3 грн. Таким чином, позивачці не доплачено підвищення до пенсії за 2008 рік в розмірі 1158,6 грн. З січня по грудень 2009 року позивачу виплачувалась допомога в розмірі 49, 80 грн. щомісяця замість 149 грн. 40 коп., а всього за 2009 рік їй не доплачено 1195,20 грн. За січень-лютий 2010 р. позивачці повинні виплачувати доплату до пенсії по 149, 40 грн. щомісяця, а фактично виплачували по 49,80 грн., недоплата становить по 199,20 грн. щомісячно. Загальна сума недоплати за 2006-2009 р. та січень-лютий 2010 р. складає 5286,30 грн. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від
2
22.05.2008 р. визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» в частині зміни розміру соціальної допомоги у 2008 р. Крім того, позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що вона не могла звернутись раніше до суду з позовом в зв’язку з тим, що про належні їй , як дитині війни, виплати її ніхто не повідомляв. Більше того, її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України позивачка дізналася про порушення її законних прав та інтересів.
В судове засіданні позивачка не з'явилася, просить слухати справу у її відсутність, на позові наполягає.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, а також надав письмове заперечення у якому позов не визнав та пояснив, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України. Законодавством на 2006 рік не було передбачено виплата підвищень дітям війни. Відповідно до ст. 257 ЦКУ позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, згідно ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Рішення конституційного суду на яке посилається позивач було оприлюднено в офіційному друкованому виданні, а саме в Офіційному Віснику України від 27.07.2007 року № 52 ( отже перебіг трирічного строку починається з 27.07.2007 року), отже позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав після оприлюднення рішення в офіційному друкованому виданні. Оскільки дані питання пов’язані з рішенням Конституційного Суду України то тільки з часу прийняття таких рішень в 1007 ( з 09.07.2007 по 31.12.2007 ) та в 2008 ( з 22.05.2008 по 31.12.2008) році особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком. Органами Пенсійного фонду виплачується підвищення до пенсії дітям війни в 2009 році у розмірі, встановленому постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» , а саме : таких розмірах – з 22 травня – 48,1 грн. з 1 липня – 48,2 грн, з 1 жовтня - 49,8 грн. Вимоги позивача про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії для непрацездатних осіб, не відповідають статті 28 Закону України «Про загальообов’язкове державне пенсійне страхування» . Іншої величини, з якої мало б обчислюватись вказане підвищення, законодавством не встановлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.
Як було встановлено в судовому засіданні, та як видно із матеріалів справи, позивачка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням, копії яких є у справі.
Позивачка перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року.
Відповідно до ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В 2006-2007 роках позивачу підвищення до пенсії взагалі не виплачувалось, а з 2008 року розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Представник відповідача обґрунтовано посилається на те, що позивачем безпідставно пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Згідно ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлюється тривалістю у три роки.
Позивачка не надала суду доказів того, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин. Не можна визнати поважною ту причину, що позивачка не звернулася до суду за захистом своїх прав , тому, що її не повідомили про належні їй, як дитині війни, виплати, та вона не знала про порушення її права. Позивачка мала можливість своєчасно дізнатися про це із засобів масової інформації, рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, вона мала можливість звернутися за консультацією до юристів. Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Посилання позивачки на те, що неодержані своєчасно суми пенсії з вини органу, що її призначає або виплачує, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком
3
безпідставне. В даному випадку мова йде про підвищення пенсії з виплати розмірів якого виник спір.
Оскільки позивачка звернулася до суду 29 червня 2010 року , суд вважає, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах трьохрічного строку, а в поновленні пропущеного строку з 01.01.2006 року по 29.06.2007 року слід відмовити.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-IV дію статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни , передбачені абзацом сьомим статті 5 , запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалося.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-пр/2007 від 09.07.2007 р. положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні неконституційними.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в такій редакції « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 рік» в частині зміни розміру соціальної допомоги у 2008 р. Таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV.
Ніяких змін щодо нарахування підвищення пенсії після прийняття Конституційним судом рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Вищевказані положення Закону мають силу та не були призупинені.
Вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Отже , Положення Законів України про державний бюджет України на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Взагалі право позивача на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України про державний бюджет на 2007 р. дія правової норми про виплату дітям війни соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була зупинена, не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 р.» встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України.
Таким чином , суд вважає , що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачу суми підвищення пенсії за період з 29 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.03.2010 року .
4
Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2007 р., 31 грудня 2008 року та 31 грудня 2009 року, а з 01.01.2008 р., 01.01.2009 року та 01.01.2010 року розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік, тобто з 29.06.2007 р. по 31.12.2007 р., 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 року.
Вимоги щодо нарахування соціальної допомоги за період з 01.01.2006 р. по 29.06.2007 року не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
В позові про нарахування підвищення пенсії за період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. слід відмовити, оскільки в 2007 року Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час було зупинено дію положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення пенсії а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було змінено розмір соціальної допомоги.
Відповідно до п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загально звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи ці положення при вирішені спорів необхідно застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, тобто до липня 2007 року і з 01 січня до 22 травня 2008 року слід керуватись нормами Законів України про державний бюджет на відповідний рік.
Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому нарахувати та виплачувати соціальну допомогу відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. не підлягають задоволенню з огляду на те , що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.
При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішень Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно зазначеної нормами мінімальний розмір пенсі за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 квітня 2007 р. встановлений в розмірі 406 грн., з 01 жовтня 2007 р. - в розмірі 411 гр.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня - 482 грн, з 01 жовтня – 498 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 р., тобто в розмірі 498 гр.
Таким чином, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області повинен провести підвищення пенсії у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» починаючи з 01.09.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р.
Оскільки позивачці відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст.ст. 256, 257 ЦК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ,
5
суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на звернення до суду понад трьох років.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29.06.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 29.06.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя