справа №2-3292/10р.  

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

22 грудня 2010 року     м. Дніпропетровськ  

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:  

головуючого судді -                                   Скрипник К.О.,  

при секретарі -                                                   Берко Я.В.;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач  02 грудня 2009 року звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги якого в подальшому уточнив. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15 січня 2007 року він позичив відповідачу 112440 грн. на строк до 16 березня 2007 року. Однак у встановлений строк відповідач суму боргу не повернув та ухиляється від його повернення до теперішнього часу. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 112440 грн., з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 65889,84 грн., три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 16298,85 грн., а всього 194628,69 грн. Також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та судові витрати.  

Позивач в судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Мається заява, згідно якої просив розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових заяв від нього не надходило.  

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.  

Судом встановлено, що 15 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від позивача  гроші у борг у розмірі 112440 грн. та зобов’язався повернути їх до 16 березня 2006 року /а.с. 8/.  

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Згідно ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Отже, судом встановлено, що заборгованість за договором позики у розмірі 112440 грн. відповідач у встановлений строк не повернув і ухиляється від його повернення до теперішнього часу.  

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  

В силу ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.  

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.  

Згідно ст. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.  

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

При визначенні трьох відсотків річних від простроченої суми за 1112 днів прострочення (з 06.03.2007 року по 31.03.2010 року) суд виходив з наступного розрахунку: 112440 х 3 % : 365 х  1112 днів  = 10276,70 гривень. Тому, розрахунок позивача є помилковим.  

З урахування ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційні за вказаний період складають суму в розмірі 65889,84 грн.  

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі.  

Тобто враховуючи вищевикладене, суд вважає, що загалом заборгованість відповідача за договором позики складає 188606,54 грн.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог, слід стягнути витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення у розмірі 30 грн.  

Керуючись ст.ст. 509, 526, 625, 1048, 1049 ч.1, 1050 ч.1, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики –   задовольнити частково   .  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 112440 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 65889,84 грн., три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 10276,70 грн., а всього –188606,54 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот шість гривень 54 коп.).  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1730 грн. (тисяча сімсот тридцять гривень).  

В іншій частині позовних вимог – відмовити.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

  Суддя                                                           К.О. Скрипник