СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 листопада 2007 року | Справа № 2-11/2136-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився,
позивача: Щербіна Д.С., дов. № 45/100 від 25.05.07,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 13 серпня 2007 року по справі № 2-11/2136-2007А
за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,Сімферополь,95011)
в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
до Приватного підприємства "Мірта" (пров. Піонерський, 1 кв. 17,Сімферополь,95011)
Фірми "Еркор" (вул. Кечкеметська, 97-2,Сімферополь,95038)
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 13 серпня 2007 року у справі № 2-11/2136-2007А у задоволенні позову заступника прокурора сіста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Приватного підприємства „Мірта” та Фірми „Еркор” про визнання угоди недійсною, відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, визнати недійсним провалин, укладений між відповідачами у вигляді договору поставки, стягнути з приватного підприємства „Мірта” на користь Фірми „Еркор” 47999,53 грн., одержаних на виконання спірного договору, стягнути з Приватного підприємства „Еркор” на користь Державного бюджету України 47999,53 грн. –вартість товару, одержаного від приватного підприємства „Мірта” на виконання спірного договору.
У судовому засіданні, призначено на 19 листопада 2007 року, представник Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим підтримав свою апеляційну скаргу, вказуючи на те, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим прийнята з порушенням вимог діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі вимагає визнати недійсним правочин від 01.01.2004, укладений між Приватним підприємство “Мірта” (далі по тексту ПП „Мірта”) та Фірмою “Еркор”. В якості доказу здійснення відповідачами фінансово-господарських правовідносин, позивачем представлено в матеріали справи накладні та податкові накладні, а саме : накладна №36 від 25.04.2003 на суму 8200.20 грн.; податкова накладна №36 від 25.04.2003 на суму 8200,20 грн.; накладна №43 від 09.06.2003 на суму 4344,00 грн.; податкова накладна №43 від 09.06.2003 на суму 4344,00 грн.; накладна №49 від 10.06.2003 на суму 6796, 80 грн.; податкова накладна №49 від 10.06.2003 на суму 6796,80 грн.; накладна №67 від 21.07.2003 на суму 6499,20 грн.; податкова накладна №67 від 21.07.2003 на суму 6499,20 грн.; накладна №74 від 01.08.2003 на суму 4648,47 грн.; податкова накладна №74 від 01.08.2003 на суму 4648,47 грн.; накладна №75 від 01.08.2003 на суму 2839,98 грн.; податкова накладна №75 від 01.08.2003 на суму 2839,98 грн.; накладна №76 від 28.07.2003 на суму 5740,760 грн.; податкова накладна №76 від 28.07.2003 на суму 5740,76 грн.; накладна №78 від 01.08.2003 на суму 6344.24 грн.; податкова накладна №78 від 01.08.2003 на суму 6344,24 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що правочин був укладений та виконаний до 01.01.2004, тому підлягає визнанню недійсним правочин, укладений 01.01.2004 р. Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який правочин, укладений між ПП “Мірта” та Фірмою “Еркор” 01.01.2004. Наявні накладні датовані 2003 роком. Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів укладення правочину від 01.01.2004.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що між Приватним підприємством “Мірта” та Фірмою “Еркор” існували фінансово-господарські відносини протягом 2003 року.
Як встановлено судовою колегією апеляційної інстанції, позивачем надане рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 28.02.2006 по справі №2-171/06, відповідно до якого визнані недійсними статут ПП “Мірта”, зареєстрований 28.05.2002 виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя та свідоцтво платника податку на додану вартість №00956116 від 03.01.2002, видане ПП “Мірта”.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Аналогічна позиція міститься в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2006 року у справі № 2-7/1249-2005 , де вказується, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів однієї сторони договори недійсним та скасування державної реєстрації. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент правовідносин відповідачів) визначено, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в дохід держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Однак, позивач не надав доказів існування у сторін умислу у момент укладення договору.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, відтак постанова господарського суду Автономної Республіки Крим має бути залишена без змін.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2007 року у справі № 2-11/2136-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова