Судове рішення 2-8205/10 від 13.01.2011

Судове рішення #12844943

Справа № 2–8205/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 року Рівненський міський суд

в особі головуючого судді Головчака М.М.,

при секретарі Редько К.О.,

з участю представника позивача Курила Р.М.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

встановив:

В травні 2010 року ПАТ „УкрСиббанк” звернувся в суд до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 26.02.2008 року за №11305463000 в сумі 334 445 грн. 83 коп. та судових витрат по справі.

В судовому засіданні представник позивача Курило Р.М. позовні вимоги уточнив. Пояснив,що 26.02.2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11305463000, відповідно до якого Банк надав останньому кредит в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 25.09.2028 року. Для забезпечення виконання зобов»язань між Банком та ОСОБА_3 26.02.2008 року було укладено Договір поруки №183030, відповідно до якого поручитель взяла на себе зобов»язання відповідати за повне та своєчасне виконання зобов’язання ОСОБА_2 та відповідати як солідарні боржники. Станом на 08.12.2010 року ні позичальник, ні поручитель своїх зобов’язань перед Банком не виконали,на вимогу Банку про повернення боргу не відреагували. Покликаючись на викладені обставини, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачів, солідарно, борг за договором про надання споживчого кредиту в сумі 334 749 грн. 59 коп. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 як відповідач та представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнав. Факт укладення договору про надання споживчого кредиту не заперечує, однак вказує що Банком було порушено ряд пунктів вищевказаного Договору. Так, листів з вимогою про погашення боргу ним та ОСОБА_3 отримано не було, в зв»язку з виникнення незалежних від нього обставин ускладнилося його фінансове становище, підвищився курс долара США, однак даних обставин Банком враховано не було. Умови Договору є несправедливими в частині надання кредиту у валюті долара США,це погіршує становище позичальника як споживача порівняно з Банком. Окрім того 10.12.2010 року ним було сплачено 87 доларів США,що в еквіваленті курсу НБУ до гривні становить 691 грн. 77 коп. Покликаючись на викладені обставини, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 26.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»,правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11305463000,відповідно до якого Банк надав останньому кредит в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 11,9% річних строком до 25.09.2028 року.

Відповідно до п.5.5 Договору,у випадку не сплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений договором день сплати платежу більш ніж на один місяць та (або) порушення інших умов договору та (або) у випадку порушення позичальником умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов»язань позичальника за цим договором,Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому, розділом 12 договору.

Для забезпечення виконання зобов»язань між Банком та ОСОБА_3 26.02.2008 року було укладено договір поруки № 183030, відповідно до якого остання як поручитель взяла на себе зобов»язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов’язань.

Згідно п.2.2 Договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя,які є обов»язковими до виконання поручителем на 10-й день з дати відправлення йому такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Як вбачається з ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається із вимоги банку від 11.09.2009 року, Банк вимагав погасити заборгованість відповідачами за договором,однак останні на вимогу не відреагували, борг не погасили.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, взяті на себе за кредитним договором зобов’язання відповідачі не виконали, на час розгляду справи в добровільному порядку наявний борг за кредитним договором не погасили, відсутність своєї вини у невиконанні зобов’язання не довели.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума боргу за договором №11305463000 від 26.02.2008 року станом на 08.12.2010 року становить: 41 635,96 долара США,що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США становить 331 089 грн. 15 коп. - заборгованість по кредиту, 500 грн. 00 коп. – неустойка, 3160 грн. 44 коп. – пеня,а всього 334 749 грн. 59 коп.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб"єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст.1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обґрунтовуючи свої заперечення, ОСОБА_2 послався на порушення його прав як споживача в частині отримання кредиту у валюті долара США.

Так,згідно з ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року за N 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак ч.3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт "г" ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 N 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.

Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст.2 цього закону встановлено, що терміни "кошти" у цьому Законі вживається у значенні - "гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент". Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування,і не зобов'язує банки брати на себе будь-які ризики пов'язані з цим кредитуванням.

Таким чином, правових перешкод для того, щоб ПАТ «УкрСиббанк» не мало право укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті - немає.

Як вбачається із квитанції № 47 від 10.12.2010 року,наданої в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2, ним в рахунок погашення заборгованості за договором було сплачено 87 доларів США,що в еквіваленті курсу НБУ до гривні становить 961 грн. 77 коп.

Тому вказану суму слід врахувати при стягнення з відповідачів суми боргу.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З оглянутих в судовому засіданні платіжних доручень вбачається, що за подачу до суду позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., які підлягають до стягнення з відповідачів.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.526,530,533,549-552,553-554,610-612,625 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2,ОСОБА_3,солідарно, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11305463000 від 26.02.2008 року в сумі 334 057 грн. 82 коп. (триста тридцять чотири тисячі п»ятдесят сім грн. 82 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2,ОСОБА_3,солідарно, витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., а всього 1820 грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот двадцять грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:підпис

З оригіналом згідно

Рішення законної сили не набрало.

Суддя Рівненського міського суду М.М.Головчак