Справа № 2а-658/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року Віньковецький районний суд Хмельницької області в особі судді Волкової О.М. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області , у якому просять визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі щодо відмови в перерахунку пенсії стосовно щомісячного підвищення , як дітям війни згідно вимог Закону України « Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними та зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.10.2010 року .
06.12.2010 року відповідачу були вручені копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів . Відповідачем суду надано письмове заперечення проти позову , в яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у позові , оскільки виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачам виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року , яка є обов’язковою до виконання Управлінням пенсійного Фонду .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов ,суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивачі є дітьми війни, зазначені обставини відповідачем не оспорюються та підтверджуються наявними в матеріалах справи паспортними даними позивачів та копіями пенсійного посвідчення.
Згідно ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків пенсії за віком.
Законом України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ” дію ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” було призупинено.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ” у тому числі і цю норму Закону України „ Про державний бюджет України на 2007 рік ”, якою було призупинено дію ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни ” було визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами , що виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів України.
Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1–4, 6–22, 24–100 розділу ІІ Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визначено, що ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п’ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що „ зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України “ (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В 2009-2010 роках в законодавчому порядку обмеження щодо надбавки дітям війни не встановлювались.
Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих витрат , вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини , оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від мінімальної пенсії за віком.
Отже , нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , повинні здійснюватись відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ».
За наведених обставин суд приходить до висновку, що з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року включно позивачі мають право на отримання спірної надбавки до пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, з 09.07.2007 р., суд вважає ,що позивачами не пропущений шестимісячний строк на звернення до суду.
Так відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особи, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Воловік проти України” заява №15123/03 від 6 грудня 2007 року) Конституція України у ст.46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії – щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законом України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами ст.8 Конституції України та вимог ст.ст.257-258 ЦК України, при розгляді справ за Законом України “Про соціальний захист дітей війни” пропущений шестимісячний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові.
Окрім цього , відповідно до п.5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень , на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів ,встановлюється місячний строк.
Із матеріалів справи вбачається , що рішенням Управління Пенсійного Фонду України від 26.11.2010 року № 352/Т-07 позивачам було відмовлено у нарахуванні та виплаті спірної надбавки до пенсії , після чого вони у місячний строк звернулися до суду.
Відповідно до пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. З даної норми вбачається, що нарахування і виплата пенсійних виплат належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд не повноважний визначати розміри таких виплат, а може лише зобов’язати Управління провести їх нарахування та виплату.
Відповідно до ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії повинно здійснювати Управління Пенсійного Фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області , яке є відповідачем по справі.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Керуючись ст..ст. 8 , 46 ,55 Конституції України , ст.ст. 1, 6 , 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » , ст.ст. 9, 11 , 70-71, 159-163, 1832 , 256 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі щодо відмови в перерахунку пенсії стосовно щомісячного підвищення , як дітям війни згідно вимог Закону України « Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року включно, з врахуванням раніше виплачених позивачу сум за вказаний період .
Постанова у межах стягнення суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами , а також іншими особами у зв’язку з тим , що суд вирішив питання про їхні права , свободи ,інтереси чи обов’язки.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Віньковецький районний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М.Волкова