Справа №2а-5206/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року м.Рівне
Суддя Рівненського міського суду Головчак М.М.,
при секретарі Редько К.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Липка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення неправомірними та стягнення недоотриманої суми компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду III групи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, визначеної станом на 08.02.2010 року. Одночасно просить поновити пропущений строк звернення до суду. Оскільки після отримання відмови від Управління праці у виплаті компенсації до суду вперше він звертався 09.08.2010 року і 01.12.2010 року цивільну справу було закрито, він звернувся вдруге в грудні 2010 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін,дослідивши подані суду позовну заяву, заперечення, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та є інвалідом IІI групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 08.02.2010 року, що підтверджується Довідкою МСЕК, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Зокрема, ст.48 Закону №796-ХІІ (в редакції до 27.12.2007 року) передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІI групи - 30 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги (ч.7 ст. 48 Закону №796-ХІІ).
Судом встановлено, що позивачеві визначений розмір компенсації в сумі 189,60 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Пункт 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі про соціальні гарантії громадян ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Також, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», у тому числі і положення п. 20 розділу 11, яким були внесені зміни до ст.48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення розміру компенсації такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09 липня 2007 та 22 травня 2008 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» не призупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи із вимог вказаної статті, суд дійшов до висновку, що визнані неконституційними окремі частини законів втрачають чинність з дня прийняття рішення. Таким чином, в зв'язку із втратою законної сили положень законів, які вносили відповідні зміни в законодавчі акти, останні діють в редакції, яка існувала до внесення змін, які визнані неконституційними.
Таким чином, при розрахунку розміру одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи слід керуватися ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до набрання сили «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-У1 від 28.12.2007 року.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Щодо не виплати позивачу допомоги відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на лютий 2010 року, то суд визнає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Посилання відповідача на застосування при виплаті компенсації постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірним.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України була прийнята всупереч вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання відповідача на цю постанову судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи, що ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не конституційною у 2009-2010 роках не визнавалася, інших Законів, які б змінювали зміст даної статті не виносилося, а тому підстав для її не застосування не було.
За правилами частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За таких обставин, суд приходить до переконання про правомірність позовних вимог ОСОБА_3 у частині виплати йому одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому слід врахувати, що з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Відтак встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, на думку суду, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону.
Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених вказаним Законом виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
З врахуванням викладеного суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплаченої разової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виплата якої здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, тобто станом на 08.02.2010 року.
Однак в частині позову про стягнення конкретної суми боргу суд вважає за необхідне відмовити,оскільки суд не вправі здійснювати нарахування компенсації сум.
Також суд поновлює ОСОБА_3 строк звернення до суду. Як встановлено судом він звертався в суд вперше в липні 2010 року.
Згідно листа Вищого Адміністративного Суду України № 1425/11/13-10 від 13.10.2010 року, звернення особи до 09.09.2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного ЦПК України, яка не була розглянута у зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 09.09.2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”,є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином наявні всі підстави для поновлення такого строку.
Керуючись ст. 11,71,99-100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо невиплати ОСОБА_3 одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом IІI групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі передбаченому ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається станом на 08.02.2010 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради провести нарахування та виплату невиплати ОСОБА_3 одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом IІI групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі передбаченому ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається станом на 18.02.2010 року із врахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосуванням судом частини третьої статті 160 КАСУ,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:підпис
З оригіналом згідно
Суддя Рівненського міського суду М.М.Головчак
Постанова законної сили не набрала.
Суддя: