Справа № 2-467 /2010 р.

                                Р І Ш Е Н Н Я

                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13.10.2010 р.                                         м. Гола Пристань

               Голопристанський районний суд Херсонської області

               у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

               при секретарі – Янцен І.О.,

               з участю представника позивача – ОСОБА_1,

               відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

               представника відповідача – ОСОБА_4,

               третьої особи – Маршалової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (ОСОБА_3) Степанівни, третіх осіб: приватного нотаріуса Маршалової Марини Володимирівни, органу опіки і піклування Новофедорівської сільської ради про визнання договору не дійсним, -

                         в с т а н о в и в:

    ОСОБА_6 звернулася із вище вказаним позовом в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третьої особи приватного нотаріуса Маршалової М.В.,органу опіки і піклування Новофедорівської сільської ради.

    Зокрема у позові зазначила, що рішенням Голопристанського районного суду від 04.03.2009 р. її онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним та її призначено над ним опікуном.

   05.10.2005 р. онуком підписано договір купівлі-продажу квартири, розташованої в АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Маршаловою М.В. Сторонами в договорі є на боці «Продавця» ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на боці «Покупця» ОСОБА_2.

    Вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності її онуку та відповідачу у справі ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, оскільки була приватизована.

   Вважає даний правочин недійсним, оскільки ОСОБА_7 на момент укладання договору не розумів, що відбувається продаж квартири.

   З дитинства ОСОБА_7 страждає на тяжке хронічне психічне захворювання, його визнано інвалідом ІІ групи з дитинства безстроково.

   На момент укладення правочину ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та їх наслідки.

    У відповідності до ст. 255 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

   В порушення ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин не відповідає загальним вимогам щодо дійсності правочину, оскільки її волевиявлення не відповідає внутрішній волі ОСОБА_7

   Просить визнати договір купівлі-продажу квартири, розташованої в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не дійсним.

   В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити. Не погодився із позицією представника відповідача в частині пропуску строку позовної давності, оскільки позивач на час укладення угоди не була опікуном ОСОБА_7, тому не могла знати про угоду і не мала можливості її оспорити.

   Відповідач та його представник ОСОБА_4 заявлені вимоги не визнали і просили відмовити у позові.

   Зокрема у своїх запереченнях зазначили, що при укладенні спірної угоди було дотримано всіх вимог чинного законодавства та не порушено права сторін. Позивач надала довідку Херсонської психоневрологічної ВТЕК № 047547 від 09.11.2006 р. про те, що ОСОБА_7 страждає на психічний розлад, але не на момент укладенні Договору, а через рік після цього. Факт наявності психічного розладу  у людини не є фактом обмеження її цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України зазначає, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду. ОСОБА_7 набув статус  недієздатної особи з моменту набрання законної сили рішенням суду про це, тобто від 04.03.2009 р. На момент укладення договору ОСОБА_7 був просто неповнолітньою особою. Тому відповідно до ст. 36 ЦК України на вчинення неповнолітньою особою правочину була надана нотаріусу письмова посвідчена нотаріально згода батьків та дозвіл органу опіки і піклування на укладення договору купівлі-продажу. Позивач також не зазначає які саме права, свободи та інтереси ОСОБА_7 були порушені при укладенні даного договору. Вважають вимоги позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

     Відповідач ОСОБА_3, яка змінила своє прізвище на «ОСОБА_3» та ім’я на «ОСОБА_3», про що надала відповідні документи, позовні вимоги визнала і пояснила, що перебувала з відповідачем ОСОБА_2 14 років у фактичних шлюбних відносинах і  він знав, що її син психічно хворий. ОСОБА_2 взяв для неї кредит, який в подальшому сплачував, у зв’язку із цим було оформлено договір купівлі-продажу кватири на нього. Також зазначила, що її син зареєстрований у належній їй квартирі АДРЕСА_3. Просить задовольнити позов, визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не дійсним.  

    Третя особа приватний нотаріус Маршалова М.В. позовні вимоги не визнала та надала свої заперечення, в яких зазначила, що спірний правочин було укладено на підставі письмової заяви батька та матері неповнолітнього ОСОБА_7, посвідчені нотаріально та відповідно до рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради Голопристанського району від 28.09.2005 р. № 130. Особу неповнолітнього  було встановлено за його паспортом та свідоцтвом про народження. ОСОБА_7 вів себе адекватно, чітко відповідав на всі поставлені нею питання. Розповів, що він проживає то з батьком, то з матір’ю, оскільки батьки розлучені, має неповну середню освіту, працює з батьком на різних роботах. Пояснив, що житлом він забезпечений, бажає продати належну йому частку квартири. Сумніву щодо обсягу дієздатності ОСОБА_7 не виникло. ОСОБА_7 підписав правочин лівою рукою, оскільки права була забинтована через травму, яку як пояснив ОСОБА_7, він отримав вранці. Написати прізвище лівою рукою він не зміг. Весь час при посвідченні договору присутня була мати ОСОБА_7 ОСОБА_3 Будь-яких відомостей щодо психічного стану ОСОБА_7 ні його мати, ні будь-хто інший не надавали.

   Через деякий час покупець квартири ОСОБА_2 звернувся до неї за консультацією та повідомив, що ОСОБА_3 неодноразово погрожувала йому, що поверне собі квартиру будь-якими засобами, так як зможе довести, що її син ОСОБА_7 начебто психічно хворий.

   На момент укладення правочину ОСОБА_7 був неповнолітнім і відповідно до ст. 32 ЦК України мав неповну цивільну дієздатність. На час підписання договору ОСОБА_7 не був визнаний судом обмежено дієздатним. Але якби такий факт і мав місце, то порядок відчуження ним нерухомого  майна відповідно до ст. 37 ЦК України був таким же. Вважає, що позов ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

    Ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи було залучено орган опіки і піклування Новофедорівської сільської ради. Представник опікунської ради в судове засідання вдруге не з’явився з невідомих суду причини. Враховуючи, що суду було надані документи сільської ради, які мають значення для справи, дійсність цих документів не викликає сумніву у сторін, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи.

    Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

      Судом були встановлені наступні обставини.

      05.10.2005 р. ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_2, який було посвідчено приватним нотаріусом Маршаловою М.В.

    ОСОБА_3, яка змінила прізвище та ім’я на ОСОБА_8, є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_7  на момент укладення договору.

    Рішенням Голопристанського районного суду від 04.03.2009 р. ОСОБА_7 визнано недієздатним та призначено над ним опікуном його бабусю ОСОБА_6.

    Згідно довідки МСЕ № 047547 від 09.11.2006 р. ОСОБА_7 встановлена ІІ група інвалідності з дитинства безстроково.

     Рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради № 130 від 28.09.2005 р. було надано дозвіл неповнолітньому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на продаж за згодою матері ОСОБА_9, гр-ну ОСОБА_2 за будь-яку ціну та на умовах за їх розсудом, так як неповнолітній ОСОБА_7 забезпечений житлом у квартирі АДРЕСА_3

     ОСОБА_3.(ОСОБА_3 та ОСОБА_10 як батьки неповнолітнього ОСОБА_7 дали згоду на продаж належної йому частини квартири, про що надали заяви, посвідчені нотаріально.

     Висновком судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_7 страждав психічним захворюванням і на момент укладення договору купівлі-продажу квартири у 2005 році. Внаслідок цього захворювання не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

        Відповідно до ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  

      Згідно  ч. 2, 3 ст. 41 ЦК України недієздатна фізична особа  не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

     Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

     Однак, враховуючі вище наведені норми закону та особливості обставин даної справи, суд вважає, що при укладенні оспорюваного правочину не було допущено порушення закону з наступних підстав.

           Відповідно до ст. 14 Сімейного Кодексу України сімейні права є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

      Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

       Згідно ст. 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

       Так, однією із сторін оспорюваного договору була мати ОСОБА_7 - ОСОБА_3 (ОСОБА_3), яка  утримувала свого сина і була фактичним його предтавником та опікуном відповідно до вимог діючого законодавства, і як законний представник надала згоду на відчуження частини належного сину майна.

      Як свідчить з  паспортних даних про місце проживання ОСОБА_11 і як пояснила мати ОСОБА_7 – ОСОБА_3, її син  на момент укладення спріного договору проживав у належній їй квартирі в АДРЕСА_3. За цією адресою він був зареєстрований 26.08.2005 р. Також  07.08.2008 р. місцем проживання зазначена  АДРЕСА_4, тобто за місцем проживання опікуна.

     Таким чином права ОСОБА_7 щодо забезпечення його житлом порушені не були.

     Враховуючи що недієздатність особи в інтересах якої було заявлено позов встановлено лише у 2009 році, до того часу можливо говорити про будь-яку ступінь психічної хвороби, яка обмежувала його дієздатність.

     Крім того, первинний висновок МСЕ і визначення ІІ групи інвалідності було встановлено вже після укладення договору  майже через рік 09.11.2006 р.

     Оскільки  нотаріусу не було відомо про психічні вади ОСОБА_7, а його мати цю обставину свідомо приховала від нотаріуса, то в рамках укладення договору з неповнолітнім, нотаріус діяв правомірно, всі необхідні обставини для укладення угоди були з’ясовані, сумнівів щодо його психічного стану  не виникло.

     Крім того, органом опіки і піклування було встановлено факт того, що неповнолітній ОСОБА_7 на момент відчуження частини квартири  забезпечений житлом, був зареєстрований і проживав за місцем проживання своєї матері, яка їй належить, по АДРЕСА_3

     Оскільки на момент укладення правочину, ОСОБА_12 не було визнано недієздатним, то не потребувало додаткового визнання його матері опікуном над ним, оскільки вона є його представником та опікуном по закону при укладанні майнових угод.

    Крім того, позивачем не доведено яким чином та які саме права та інтереси ОСОБА_7 було порушено при укладенні договору купівлі-продажу квартири.

    Також та обставина, що відповідач ОСОБА_3 визнає заявлені до неї позовні вимоги, вказує на те, що позов подано фактично в її інтересах, що вона свідомо приховала обставину психічного стану сина під час укладення договору, з метою повернути собі квартиру в поадльшому.

    Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 179, 202, 209, 212-215  ЦПК України, ст. 32, 37, 39-41, 203, 215, 242, 255 ЦК України, ст. 14 Сімейного Кодексу України,  суд -    

                           в и р і ш и в :

   У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третіх осіб: приватного нотаріуса Маршалової Марини Володимирівни, органу опіки і піклування Новофедорівської сільської ради про визнання договору не дійсним – відмовити.

      Рішення може бути оскаржено  до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги до районного суду протягом 10 днів.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: