Справа № 2-а-210/2010

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2010 року                                            м.Бар

Барський районний суд  Вінницької області в складі:

головуючого судді      Єрмічової В.В.,

з участю секретаря   Лебедевіч Н.А.,

з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши справу за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області про визнання неправомірними дій, перерахунок та стягнення недоплаченої основної і додаткової пенсій, –  

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області в якому просить визнати

відмову управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області від 27.09.2010 року за №1337/06-41/02 щодо перерахунку та надалі виплати йому пенсії у розмірах, визначених ч.4 ст.54 та ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплати йому недоплаченої пенсії за період з червня 2008 року по вересень 2010 року незаконною; стягнути з управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області на його користь недоплачену за період з 01.06.2008 року по 30.09.2010 року пенсію в розмірі 105353 гривень 35 коп., з яких 96621 гривень – недоплачена основна державна пенсія та 8732 гривень 35 коп. недоплачена додаткова пенсія; зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області здійснити перерахунок його пенсії та до зупинення дії норм, визначених статтями 50 та 54 Закону України №796-XІІ від 28.02.1991 року, внесення до них змін, визнання їх нечинними, проводити нарахування та виплату йому щомісячно як основної  державної так і додаткової пенсій у розмірах, визначених ч.4 ст.54 та ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; судові витрати покласти на відповідача.

     В обґрунтування своїх вимог позивач  зазначив, що він є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримує державну і додаткову пенсії, передбачені ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не в повному обсязі.

Оскільки, звернувшись до управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області з проханням зробити перерахунок пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, йому було відмовлено, тому він вимушений звертатись до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник  ОСОБА_1, який діє згідно ордера від 24.12.2010р. (а.с.29-32) позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити у повному обсязі.  

В судове засідання представник відповідача не з`явився, просить розглянути справу у його відсутність та врахувати подані до суду заперечення та клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропущенням строків звернення до суду.

    Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково із слідуючих підстав.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтями 50,53 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам І групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виплата якої здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 р. №1058-ІV встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Управління Пенсійного фонду вважає, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суперечить вимогам її частини третьої, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. При цьому ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначає, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. А тому, розрахунок пенсій позивачу провело, виходячи з розмірів, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою №1293 від 27.12.2005р. "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою №654 від 16.07.2008р. "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ст.22 Конституції України зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частина четверта статті 9 КАС України зазначає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, на думку суду, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті. Також даний висновок не суперечить вимогам ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку посилається відповідач, оскільки дана стаття надає Кабінету Міністрів України право лише підвищувати розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, а не встановлювати їх, тим більше в сторону істотного звуження обсягу встановлених законом прав.

Ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Тому суд вважає, що, оскільки ОСОБА_2   звернувся до суду в жовтні 2010 року, позовні вимоги з врахуванням зазначеного шестимісячний строку підлягають задоволенню лише з травня 2010 року.

Щодо вимог позивача зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Барському районі проводити підвищені виплати у майбутньому, тобто до внесення у зазначені статті змін, доповнень, щодо розміру нарахування пенсій, або визнання їх нечинними, суд вважає, що в цій частині позов не може бути задоволено, оскільки відповідно до ст.6 КАС України особа має право звернутись за захистом уже порушених її прав, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

    На підставі викладеного суд, керуючись ст.ст.8,19,22,92, 95,152 Конституції України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування",ст.ст.6,17,18,50,71,99-102,159,161,162,163  КАС України,–

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за період з 21.05.2010 р. по 21.10.2010 р. у розмірі, передбаченому ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",– неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ч.1 ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити 75 % мінімальної пенсії за віком, з встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" розміру мінімальної пенсії за віком за період з 21.05.2010 р. по 21.10.2010 р. ,  з урахуванням раніше проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів.

      Суддя: