ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-4/342 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"15" листопада 2007 р. 15:40 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Остапової К.А., при секретарі судового засідання –Філонович Є.Д., розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь” (вул. Правди, 24, місто Севастополь, 99014)
до відповідача: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)
про визнання протиправним податкового повідомлення–рішення №0000092300/0 від 20.08.2007 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 244190,60 грн.,
За участю представників:
Від позивача: Подсекалова Н.О., довіреність б/н від 31.10.2007,
Ткаченко Н.Є., довіреність б/н від 31.10.2007;
Від відповідача: Медведєва І.Г., довіреність № 12/10-011/2007 від 24.05.2007,
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання протиправним податкового повідомлення–рішення №0000092300/0 від 20.08.2007 про визначення відповідачеві суми податкового зобов`язання в розмірі 244190,60 грн.
Ухвалою від 04.09.2007 відкрите провадження в адміністративній справі №20-4/342 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 08.10.2007.
Оскільки протягом проведення попереднього судового засідання судом не встановлено можливості врегулювання даного спору до судового розгляду, тому суд ухвалою від 08.10.2007 закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 05.11.2007.
Позивач вважає що відповідач невірно тлумачить норми Закону України “Про податок на додану вартість” та невірно застосовує положення пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.3.8 пункту 7.3, підпункт 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що податкові зобов’язання позивача у частині надання послуг з ремонту суден для замовників-нерезидентів виникають з дати надходження суми авансового платежу за ставкою “20” відсотків. Для правомірного застосування ставки “0” відсотків, на думку відповідача, необхідне виконання двох умов: по-перше, здійснення операції з поставки послуг, що складаються з робіт з рухомим майном, по-друге, рухоме майно повинне бути ввезено і вивезено платником за межі митної території України.
Відповідачем зроблений висновок, що право на застосування ставки “0” відсотків податку на додану вартість позивач одержить тільки при фактичному вивозі відремонтованого об’єкта за межі митної території України і при наявності належним чином оформленої вантажної митної декларації.
В судовому засіданні оголошувалась перерва для надання додаткових доказів.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
в с т а н о в и в :
В період з 11.07.2007 по 31.07.2007 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя (далі –ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний завод “Южний Севастополь” (далі –ТОВ “СЗ “Южний Севастополь”) за період з 01.04.2006 по 31.03.2007.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.7 статті 4, пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями, про що складений акт №3710/10/23-123/32013775 від 07.08.2007.
Перевіряючими в акті встановлено наступне.
ТОВ “СЗ “Южний Севастополь” здійснює господарську діяльність у сфері ремонту, переустаткування і модернізації суден. В періоді, що перевірявся, найбільш великий обсяг постачання товарів (робіт, послуг) здійснювався на адресу замовника-нерезидента Conres Shipping (Швейцарія). На підприємстві застосовується практика надходження коштів у вигляді авансових платежів по замовленнях, акти виконаних робіт оформлюються по фактах їхнього виконання і прийняття замовником. Як випливає з умов контрактів, при ремонті (модернізації) використовувалася сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби, готова продукція, товари. При цьому ТОВ “СЗ “Южний Севастополь” у бухгалтерському обліку використовує позамовлений метод відображення витрат у виробництві. Їх списання на собівартість наданих послуг здійснюється підприємством відповідно до актів виконаних робіт, підписаних Замовником.
Таким чином, у вартість здійснюваного підприємством ремонту включається як вартість наданих послуг, так і вартість товарно-матеріальних цінностей, використаних при такому ремонті, що підтверджується контрактною документацією і даними бухгалтерського обліку.
У ході перевірки встановлено, що в податковому обліку підприємства до моменту підписання акта приймання-передачі та оформлення вантажних митних декларації дані авансові платежі не були включені в базу оподаткування з податку на додану вартість по ставці 20 %.
В акті зроблений висновок, що податкові зобов’язання позивача у частині надання послуг з ремонту суден для замовника-нерезидента виникають відповідно до правила першої події, викладеного у підпункті 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а в частині авансування вартості товарно-матеріальних цінностей, що використовуються в ході ремонту –відповідно до правила, викладеного в підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” із врахуванням вимог пункту 4.7 статті 4 вказаного Закону.
Однак, в податковому обліку операції з постачання послуг по ремонту суден для замовників-нерезидентів позивач відображає по факту наявності вантажної митної декларації, що підтверджує вивіз відремонтованого об’єкта за межі митної території України та акта приймання-передачі виконаних робіт без врахування вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Перевіряючими зазначено, що, оскільки відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом, то для правомірного застосування ставки “0” відсотків” до оподаткування необхідно виконання таких умов: по-перше, здійснення операції з поставки послуг, які складаються з робіт із рухомим майном; по-друге, рухоме майно повинно бути ввезено та вивезено платником за межі митної території України.
Таким чином, право на застосування ставки “0” відсотків позивач отримає тільки при фактичному вивезенні відремонтованого об’єкта за межі митної території України та за наявності належним чином оформленої вантажної митної декларації.
До виконання вказаних умов надходження попередньої (авансової) оплати вартості виконаних робіт (послуг) повинні оподатковуватись за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до яких об’єкти оподаткування, що визначені статтею 3 вказаного Закону, за виключенням операцій, що звільнені від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка відповідно до цього Закону, оподатковується по ставці 20 %.
На підставі акту перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2007 №0000092300/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість - штрафна санкція в сумі 244190,60 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати протиправним.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною шостою розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В ході розгляду справи встановлено, що позивачем укладені контракти з замовником-нерезидентом - компанією Conres Shipping Aktiengesellshaft (Швейцарія):
№ 145-Р від 14.11.2006 на ремонт т/х «Волго-Дон»;
№ 139-Р від 18.08.2006 на ремонт т/х “Mystery K”;
№ 130-Р від 03.03.2006 на ремонт т/х «Амур 2518»;
№ 144-Р від 12.10.2006 на ремонт т/х “Dalyan”;
№ 131-Р від 28.03.2006 на ремонт т/х «Амур-2537»;
№ 135-Р від на ремонт т/х «Феолент»;
Ввезення вказаних суден на митну територію України підтверджується вантажними митними деклараціями, які є в матеріалах справи.
Послуги з ремонту суден надавались позивачем як правило на умовах попередньої оплати.
Роботи передавались замовнику відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт.
Вивезення суден за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями.
Експорт використаних в ході ремонту ТМЦ підтверджується вантажними митними деклараціями.
Також позивачем укладені контракти з вищевказаним нерезидентом:
№ 133-Р від 09.06.2006 на ремонт земснаряда «Корпус 1»;
№ 134-Р від 09.06.2006 на ремонт земснаряда «Корпус 2»;
№ 140-Р від 25.08.2006 на ремонт т/х «Славянин»;
№ 93-Р від 06.12.2004 на ремонт т/х “Волго-Дон 70»;
Ввезення вказаних суден на митну територію України підтверджується вантажними митними деклараціями, які є в матеріалах справи. Послуги з ремонту вищевказаних суден надавались на умовах попередньої оплати.
На момент перевірки ремонтні роботи не завершені.
Як випливає з наданих позивачем вантажних митних декларацій, тип декларацій щодо ввезення вищевказаних суден на митну територію України –«ІМ 51», з яких код «ІМ»–“увезення в Україну”, “51” –код митного режиму “Переробка на території України”. В графі 37 “Процедура”, останні дві цифри якого проставлені згідно Класифікатором процедур переміщення товарів через митний кордон України, означають особливості переміщення товарів через митний кордон України “36” - “Переміщення товарів з метою ремонту”.
Ввезення на митну територію т/х “Феолент” підтверджується вантажною митною декларацією типа “ІМ 31”, де “31” –код митного режиму “Тимчасове ввезення (вивезення)”, в графі останні дві цифри, що означають особливості переміщення товарів через митний кордон України –“36” –“Переміщення товарів з метою ремонту”.
Таким чином, вантажними митними деклараціями підтверджуються тимчасове ввезення суден на митну територію України з метою здійснення ремонту на виконання контрактів із нерезидентом.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) відповідно до пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 6.2 статті 6 Закону передбачено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. При цьому товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
У тому числі згідно з підпунктом 6.2.1 вказаного пункту за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.
До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.
Поставка послуг, відповідно до абз. 3 пункту 1.4 статті 1 Закону –це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Таким чином, операції з поставки послуг позивачем замовникам-нерезидентам повинні оподатковуватись за ставкою податку “0” відсотків.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Суд погоджується із твердженням відповідача, що норми підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера, не може застосовуватись до операцій надання позивачем нерезидентам послуг з ремонту суден, оскільки даний пункт стосується експорту товарів та супутніх ньому послуг.
Суд не може погодитись з доводами відповідача, що право на застосування ставки “0” відсотків позивач одержить тільки при фактичному вивозі відремонтованого об’єкту за межі митної території України і при наявності належним чином оформленої вантажної митної декларації з посиланням в обґрунтування необхідності підтвердження вивозу суден належним чином оформленою вантажною митною декларацією на підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Абзацом дванадцятим вказаного підпункту визначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Тобто обов’язково вимагається підтвердження вантажною митною декларацією експорту товарів. Вантажна митна декларація на послуги, що експортуються, не оформлюється. Такої вимоги до експорту послуг Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.
Як встановлено в ході розгляду справи, та не заперечується відповідачем, для виду операцій, що здійснювались позивачем, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено застосування нульової ставки.
Так, як вже було зазначено, пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що об’єкти оподаткування оподатковуються по ставці 20 % за винятком операцій, що звільнені від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка відповідно до цього Закону.
Враховуючі викладене, суд вважає висновки відповідача щодо виникнення у позивача податкового зобов’язання з податку на додану вартість з моменту надходження сум передоплат за ставкою 20 %, необґрунтованими.
Оскільки Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено виникнення по одній експортній операції двічі податкового зобов’язання за різними ставками, суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування по даним експортним операціям до моменту вивезення відремонтованих суден ставці 20 %, а після надання вантажної митної декларації, що підтверджують вивіз об’єкту ремонту –за ставкою 0 %.
Податковою інспекцією з посиланням на підпункт “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані до позивача штрафні санкції.
Відповідно до підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищевказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючі, що порушення пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.7 статті 4, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не мали місце, у відповідача відсутні підстави для визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за даними операціями.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.
З врахуванням вищезазначеного, суд визнає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі від № 0000092300/0 від 20.08.2007 протиправним.
На підставі викладеного, керуючись 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя від 20.08.2007 №0000092300/0.
3. Примирники постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
20.11.2007