ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"19" листопада 2007 р. | справа № 20-5/403 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Елллада ” (990013 м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
Третя особа: Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон” (99011 м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, б. 8, кв. 2)
про визнання права на приватизацію
Суддя: І.В. Євдокимов
Представники сторін:
Позивач - Стайкова Ірина Іванівна, представник, довіреність № 218 від 17.09.07, ТОВ "ДК "Еллада";
Відповідач - Ігнатенко Валерія В’ячеславівна, представник, довіреність № 01/06 від 31.12.06, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
Відповідач –не з’явився, Севастопольська міська Рада;
Третя особа - Ігнатенко Валерія В’ячеславівна, представник, довіреність № 97 від 08.02.07, КП СМР "Аррікон";
Суть спору:
Позивач - ТОВ „Дістрибьютерська компанія „Еллада”, звернувся до суду з позовом до відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання незаконним дій Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви про включення об’єкту –частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, до переліку об’єктів, які підлягають приватизації. Визнати за ТОВ „Дістрибьютерська компанія „Еллада” право на проведення приватизації об’єкту – частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, шляхом викупу. Зобов’язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію об’єкту –частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, шляхом викупу.
У процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги вимогою про визнання незаконним рішення сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, а також рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в частині включення до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19.
Ухвалою суду від 24.09.2007 суд залучив до участі у справі Севастопольську міську Раду в якості другого відповідача, а також залучив до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон”.
Відповідач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, а також рішенням Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” Севастопольська міська Раді признала спірний об’єкт, таким, що не підлягає приватизації.
Представник відповідача –Севастопольської міської Ради в судові засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві.
Представник третьої особи, позовні вимоги вважає необґрунтованими, та підтримує позицію Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Крім того, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавче уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єкту, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.
Відповідачем у даній справі дійсно зазначений суб’єкт владних повноважень, але даний спір не має публічно-правового характеру, оскільки предметом спору у даній справі є спір пов’язаний із захистом права на приватизацію.
Тобто, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу, виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 по справі № 21-1074-06 про скасування рішення Київської міської ради та в Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчі і підсудності справ господарським судам”.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
25.09.2002 між КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” (Орендодавець) та ТОВ „Дістрибьютерська компанія „Еллада” (Орендар) був укладений договір № 136 оренди нерухомого майна –нежитлового домоволодіння та огороди території з металевими воротами, загальною площею 2203,89 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Кмишове шосе, 19.
Вказаний договір був узгоджений з Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 25.10.2002.
Строк дії договору встановлений до 09.09.2005. Балансова вартість об’єкту оренди склала 10388,00 грн.
01.12.2005 протоколом узгодження змін до договору оренди строк дії договору встановлений до 09.09.2006, а також був змінений розмірі орендної плати, який склав 10587,52 грн.
Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 09.06.2006 № 333 позивачу був наданий дозвіл на проведення невідокремлених поліпшень нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, були узгоджені роботи на суму 43723,00 грн., а також було вказано, що компенсація витрат позивачу буде здійснена в ході здійснення приватизаційних процесів.
20.11.2006 сторони підписали нову редакцію договору оренди № 136 від 25.09.2002, за № 441 від 20.11.2006. в якому площа орендованого об’єкта склала 2193,30 кв.м., орендна плата склала 13950,14 грн. щомісячно.
Відповідно до п. 4.7 вказаного договору позивачем був здійснений капітальний ремонт об’єкту оренди, здійснені його поліпшення, які неможливо відокремити від орендованого майна, всього було здійснено робіт на суму 43723,00 грн.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради наказом № 1007 від 20.12.2006 узгодив об’єм невідокремлений поліпшень орендованого майна на суму в розмірі 36195,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 1.2 договору балансова вартість об’єкту оренди за даними балансоутримувача склала 10388,00 грн.
Таким чином, вартість невід’ємних поліпшень, які були виконані позивачем перевищує 25 % від остаточної вартості об’єкту оренди.
24.04.2007 позивач направив на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заяву про включення об’єкту оренди до переліку об’єктів, які підлягають приватизації.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом за вих. № 1838а від 08.06.2007 відмовив позивачу у задоволенні його заяви, мотивуючі відмову тим, що рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, включено нежитлове домоволодіння та огорода території з металевими воротами, загальною площею 2203,89 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул Камишове шосе, 19.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до положень статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.
Згідно зі ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного майна” покупцями об'єктів приватизації можуть бути: юридичні особи, зареєстровані на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 затверджено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради організує програму приватизації, є органом приватизації по об’єктам права комунальної власності від імені та за дорученням ради, укладає договори купівлі-продажу, здійснює контроль їх виконання.
Як свідчать матеріали справи, позивачу на підставі договору оренди надано у оренду нежитлове домоволодіння та огорожа території з металевими воротами, загальною площею 2203,89 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул Камишове шосе, 19, від викупу цього приміщення позивач не відмовлявся.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про приватизацію державного майна” державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України “Про Державну програму приватизації” у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Крім того, Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 20.12.2006 № 1007 позивачу був наданий дозвіл на проведення невідокремлених поліпшень нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, були узгоджені роботи на суму 43723,00 грн., а також було вказано, що компенсація витрат позивачу буде здійснена в ході здійснення приватизаційних процесів.
Як вбачається із матеріалів справи, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відмовляючи позивачу посилається на рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в якому Севастопольська міська Раді признала спірний об’єкт, таким, що не підлягає приватизації.
Проте, вказане рішення прийнято після того, як Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради узгодив, а позивач здійснив поліпшення орендованого майна більш ніж на 25%, тобто придбав право на приватизацію шляхом викупу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що таки дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради порушують права позивача. А також вимоги діючого законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Відповідно до п. 5 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні (виробничі) колективи можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв у районах та містах, Фонду майна Автономної Республіки Крим та його представництв, а також за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад відповідного рівня.
Відповідно до п. 2 ст. 5 закону України, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають:
а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:
майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів;
надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу;
майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;
сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин;
золотий і валютний фонди та запаси, державні матеріальні резерви;
емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
радіотелевізійні передавальні центри, а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади;
державні радіоканали та телевізійні канали;
засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку;
інші об'єкти права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій;
б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема:
об'єкти Національного космічного агентства України при Кабінеті Міністрів України;
архіви;
майнові комплекси установ Національної академії наук України з основних напрямів досліджень;
об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення;
об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету;
в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема:
майнові комплекси підприємств по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних Сил України, Служби безпеки України;
майнові комплекси підприємств по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек);
майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин;
захисні споруди цивільної оборони;
полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;
г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема:
структурні підрозділи майнових комплексів, що забезпечують постійне розміщення і зберігання державних резервів і мобілізаційних запасів;
пенітенціарні заклади;
майнові комплекси підприємств геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служб, служби контролю за станом навколишнього природного середовища;
об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції;
майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості;
автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств;
майнові комплекси підприємств, які здійснюють виробництво основної залізничної техніки (електровози, тепловози, дизель-поїзди, вагони);
майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою;
метрополітен, міський електротранспорт;
майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;
атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі;
магістральні нафто - і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;
транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійних лих;
об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;
майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії "Хліб України";
майнові комплекси підприємств соляної промисловості;
акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;
водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди;
майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби;
крематорії, кладовища.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію орендованого об’єкту, ніяких обмежень щодо приватизації таких об’єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.
На підставі висловленого, керуючись ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044) по розгляду заяви про включення об’єкту –частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, до переліку об’єктів, які підлягають приватизації.
3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада” (990013 м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, код ЄДРПОУ 25131016) право на проведення приватизації об’єкту –частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, шляхом викупу.
4. Зобов’язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в УДК в м.Севастополі, МФО 824509) здійснити приватизацію об’єкту –частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19, шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада” (990013 м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, код ЄДРПОУ 25131016).
5. Визнати недійсним рішення сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, у частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19.
6. Визнати недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в частині включення до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, у частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 2193,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 19.
7. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада” (990013 м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, код ЄДРПОУ 25131016), відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 42,50,00 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
8. Стягнути з Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЕДРПОУ 24872845, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада” (990013 м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, код ЄДРПОУ 25131016), відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 42,50,00 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
26.11.2007
Розсилка:
1. ТОВ „Дістрибьютерська компанія „Елллада ” (990013 м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15))
2. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
3. Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).
4. Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон” (99011 м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, б. 8, кв. 2)
5. Справа
6. наряд