Справа 2-а-818/10/1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, при секретарі Змієвській О.В., розглянувши в м. Баштанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області лейтенанта міліції Могілевського Миколи Олександровича та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області лейтенанта міліції Могілевського М.О. по накладенню на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №289113 від 23.11.2010 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 23.11.2010 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не дослідив всіх суттєвих обставин справи, а позивач вказав, що не порушував ПДР, оскільки виїхав та проїхав перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора.
Від позивача надійшла заява про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.
Відповідач – інспектор ДПС до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (за місцем роботи – УДАІ УМВС України в Миколаївській області). Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача - УДАІ в Миколаївські області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому вказує на законність винесеної постанови та відсутність підстав для її скасування).
З огляду на те, що відповідачі – суб’єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули у засідання без поважних причин, не повідомивши про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження згідно з ч.6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №167955 від 23.11.2010 року; постанову серії ВЕ №289113 по справі про адміністративне правопорушення від 23.11.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2010 року позивач був зупинений відповідачем – інспектором ДПС, який відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення, за порушення позивачем ПДР. Після цього інспектор виніс відносно нього постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що ОСОБА_1 23.11.2010 року о 10.18 год. в м. Миколаєві, керуючи автомобілем ВАЗ 21213 (н.з. НОМЕР_1), рухався по вул. Московській та не зупинився перед дорожнім знаком 5.62 «місце зупинки» по напрямку свого руху та проїхав перехрестя з проспектом Леніна на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п.16.8 ПДР.
У зв’язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн.
При цьому, позивач повідомив, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором свідки не залучались та інші докази не досліджувались, а він проїхав перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора.
Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду (незважаючи на відповідну вимогу суду) не було надано жодних доказів, натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач діяв правомірно, оскільки рухався в дозволеному швидкісному режимі, що відповідачами не спростовано.
Сама по собі наявність в протоколі про адміністративне правопорушення запису про здійснення фотографування за допомогою приладу «Візир» - є посиланням на джерело доказу та не є доказом в контексті ст. 251 КУпАП, оскільки такі фотографії в супереч вимозі суду відповідачами на розгляд суду не надані.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку (проігнорувавши вимогу ухвали суду про надання матеріалів) не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних (пояснень свідків, понятих, фіксація спеціальними засобами, які були б зафіксовані на матеріальних носіях та могли б бути відтворені або неодноразово сприйняті візуально та ін.) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, дії посадової особи УДАІ УМВС в Миколаївській області по притягнення до адміністративної відповідальності позивача не відповідають вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №289113 від 23.11.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.2 КУпАП – закрити.
Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: