12.09.2024

Справа № 721/1001/22

Провадження № 1-кп/721/13/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді                                  ОСОБА_1 ,

прокурорів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3

обвинуваченого                                      ОСОБА_4 ,

захисника                                               ОСОБА_5 ,

потерпілих                                              ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_11

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 кримінальне провадження, внесене 28.09.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022262060000370 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця смт. Путила, Путильського району, Чернівецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

28 вересня 2022 року о 00 год 50 хв ОСОБА_4 знаходився у власному житловому будинку, за адресою свого проживання в АДРЕСА_2 , в той час як до його господарства прийшов ОСОБА_12 , який на ґрунті неприязних відносин, перебуваючи на вулиці перед вхідними воротами до території господарства ОСОБА_4 , почав викликати останнього вийти з господарства на вулицю. В свою чергу ОСОБА_4 , взявши в руки зареєстровану власну нарізну мисливську зброю марки «DiamondBack», вийшов з приміщення будинку та перебуваючи на подвір`ї власного господарства з вказаної зброї здійснив не менше двох пострілів вгору, однак ОСОБА_12 продовжив словесний конфлікт. У подальшому, ОСОБА_4 , переслідуючи умисну мету, що направлена на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що застосовуючи вогнепальну зброю він спричинить смерть ОСОБА_12 та бажаючи її настання, підійшовши до вхідних воріт, за якими на вулиці перебував ОСОБА_12 , та через вказані ворота умисно здійснив у напрямку останнього один постріл із вказаної вище нарізної зброї, вслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді: вогнепальної рани на передній поверхні у верхній третині лівого стегна, яка за своїми характеристиками є вхідним вогнепальним отвором; вогнепальної рани на задній поверхні у верхній третині лівого стегна, яка за своїми характеристиками є вихідним вогнепальним отвором; синця у лівій пахвинній ділянці; повного розриву стінки лівої стегнової артерії з масивними крововиливами темно - червоного кольору довкола; повного розриву стінки лівої стегнової вени з масивними крововиливами; повного розриву кравецького, клубово-поперекового, гребінчастого, довгого привідного, тонкого привідного, півперетинчастого, півсухожилкового м`язів, з масивними крововиливами; які виникли за найкоротший проміжок часу, який передував моменту настання смерті, внаслідок дії кулі нарізної вогнепальної зброї та які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою «небезпеки для життя» та знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Смерть потерпілого ОСОБА_12 констатована о 01 год. 35 хв. 28.09.2022 в приміщенні приймального відділення Комунального закладу «Путильська багатопрофільна лікарня», куди він відразу після зазначених вище подій, був доставлений для надання медичної допомоги, та настала від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної зовнішньої кровотечі, яка в свою чергу виникла як ускладнення наскрізного, вогнепального, кульового поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії.

Указаними діями ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. ст. 115 КК України - умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині (вбивство).

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за обвинуваченням, підтриманим потерпілою ОСОБА_7 , а саме, в умисному заподіянні смерті не визнав; визнав винуватість за зміненим прокурором обвинуваченням ч. 1 ст. 119 КК України - вбивстві вчиненому через необережність.

Зокрема, під час допиту ОСОБА_4 надав показання, а саме вказав, що 27 на 28 вересня 2023 року, перебуваючи вдома за адресою АДРЕСА_2 , до нього о 22.30 год. зателефонував брат ОСОБА_13 вказавши про намір ОСОБА_14 поговорити із ним про борг. Під час розмови по телефону ОСОБА_15 запевнив останнього про відсутність боргів перед ним. Біля 23 год. до нього з незнайомих номерів телефонували ще якісь люди та погрожували неприємностями. Близько 24 год його розбудила дружина через крики на вулиці.. Виглянувши у вікно, побачив два автомобілі та людей, які ходили у його дворі, кричали, висловлюються нецензурною лайкою. Виходячи з будинку, сказав дружині викликати поліцію, а сам ввімкнув світло та вийшов у двір будинку, взявши з шафи у коридорі рушницю та з порога будинку крикнув «Забирайтеся звідси". Розумів по криках про наявність кількох людей на подвір`ї, підійшов до автомобіля Камаз на території його господарства та вистрелив вверх 4-5 разів, після чого голоси на подвір`ї зникли, а він почув стук і крики біля воріт, куди і направився з вигуком: "Забирайтеся". З-за воріт з боку дороги доносилися крики, як він потім зрозумів - ОСОБА_14 , який шарпав то за ручку хвіртки, то стукав по воротах, при цьому висловлювався нецензурною лайкою, викликаючи поговорити із ним. Після короткої словесної суперечки, здійснив декілька попереджувальних пострілів у повітря з інтервалом 0.5-1 хв між кожним. Однак, ОСОБА_12 не переставав кричати за воротами та перебуваючи у русі, погрожував йому. В ході конфлікту через отвори крізь ковані елементи зверху воріт, побачив руку ОСОБА_16 на верху хвіртки та своєю рукою відштовхнув її, і відступивши від воріт на кілька кроків в сторону подвір`я, вистрілив рушницею нахиленою вниз по блясі воріт з метою відлякати ОСОБА_16 та: «Щоб він розумів, що я стріляю не холостими». Проте відразу після пострілу почув несамовитий крик, а також крик " ОСОБА_17 не стріляй", по голосу зрозумів, що кричав ОСОБА_18 , та усвідомив, що поцілив у ОСОБА_16 . Хлопці, які були з останнім за воротами, підбігли до нього, забравши його, відвезли до лікарні, де останній невдовзі помер.     

Також зазначив, що його господарство огороджене повністю, ворота на подвір`я були закриті на засув, а хвіртка - зачинена на ключ, камери відеоспостереження на той час не працювали. При здійсненні пострілів, зокрема і останнього, курок рушниці натискав свідомо, стріляв бойовими патронами з гладкоствольної нарізної зброї, не бажаючи заподіяння смерті ОСОБА_16 , а з метою налякати. Зброї у ОСОБА_16 не бачив, але знав, що той був конфліктний. Після останнього пострілу не виходив за межі огорожі, повернувся у будинок, сказав дружині викликати швидку медичну допомогу та зателефонував до знайомого ОСОБА_19 , щоб той викликав поліцію.

Окрім того повідомив, що кається у вчиненому, жалкує про те що сталося, наміру убивати ОСОБА_16 не мав, просив вибачення у дружини та батьків померлого. При цьому зазначив, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 сплачує його дружині на утримання її неповнолітнього сина кошти у розмірі 10000 грн./місяць та зобов`язався, відповідно до розписки, здійснювати такі виплати до досягнення ним повноліття, а саме до 03.04.2040 року, у зв`язку із чим потерпіла ОСОБА_6 не має до нього будь-яких претензій. Натомість потерпіла, мати ОСОБА_16 – ОСОБА_20 , не хоче із ним розмовляти, не приймає вибачень, звинувачуючи у смерті сина. Під час досудового розслідування поштовим переказом відправляв на її ім`я кошти у сумі 250000,00 грн, які остання відмовилася отримати. Цивільний позов останньої визнав частково, на суму 520000,00 грн – у розмірі внесеної за нього застави.

Захисник ОСОБА_21 у судовому засіданні зазначив, що у діях обвинуваченого відсутній склад будь-яких інкримінованих правопорушень, оскільки останній діяв у стані необхідної оборони, відповідно до ч. 4 та 5 ст. 36 КК України. Також зазначив, що хоча і не вбачає у діях свого підзахисного будь-якого кримінального правопорушення, з огляду визнання вини обвинуваченим за ч. 1 ст. 119 КК України, погодився із такою кваліфікацією його дій, зазначаючи, що інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення вчинене ним із необережності.

Допитані у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,  по суті  обставин безпосереднього вчинення вказаного кримінального правопорушення повідомили, що не були його очевидцями та з приводу вчинення злочину їм нічого не відомо.

При цьому потерпіла ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_12 , підтримала обвинувачення висунуте ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України, також зазначила, що підтримує поданий нею під час судового засідання цивільний позов  на суму 4 000 000 грн з огляду на заподіяну її та її сім`ї моральну шкоду, яка полягає у смерті рідної людини – сина, що є для них непоправною втратою, з огляду на фізичні, психічні, душевні та моральні страждання, а Корпан, перебуваючи на волі, не визнає своєї вини та не кається. Просила призначити ОСОБА_4 найбільш суворіше покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Натомість потерпіла ОСОБА_7 , яка доводилася дружиною ОСОБА_12 , зазначила, що на даний час не має будь-яких претензій до  ОСОБА_4 , останній сплачує на утримання її сина по 10000 грн/міс та зобов`язався утримувати його до повноліття. Просила призначити ОСОБА_4 покарання без ізоляції від суспільства, оскільки будучи на волі, останній зможе надавати її сину матеріальну допомогу.

Прокурор у судовому засіданні вважав доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за зміненим обвинуваченням за ч.1 ст. 119 КК України, просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, визначивши йому трирічний іспитовий строк. Також просив урахувати обставини, які пом`якшують покарання – визнання вини, відшкодування шкоди, щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме:

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні надав показання, що проживає по сусідству з ОСОБА_4 28.09.2022 біля 00 год. 30 хв. він прокинувся, бо мав прийняти ліки. У цей час почув з господарства його сусіда гучні крики, нецензурну лайку, а також близько трьох–чотирьох пострілів. Вийшовши на вулицю, побачив на подвір`ї – самого ОСОБА_4 , а на вулиці - метушню, два автомобілі, нецензурну лайку на його думку - 3-4 осіб, однак нікого не розпізнав. Також чув крики ОСОБА_23 : "Забирайся звідси". Хто був ініціатором конфлікту - не знає. Весь конфлікт тривав близько 30 хв. Зрозумівши, що ОСОБА_15 свариться із кимось, повернувся до будинку. Вранці 28.09.2022 дізнався що ОСОБА_24 з вогнепальної зброї поранив ОСОБА_14 , внаслідок чого останній помер у лікарні.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні надав показання, що 27.09.2022 зустрівся зі своїми знайомими ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 біля магазину "Рута" в смт. Путила, де взявши спиртного, поїхали у сауну біля річки грати у карти. Десь біля 23 год між ОСОБА_32 та ОСОБА_30 виник конфлікт через борг його брата ОСОБА_23   за роботу на пилорамі. Чув як вони телефонували до ОСОБА_23 та хотіли зустрітися. Невдовзі ОСОБА_33 сказав Шарабуряку щоб дане питання той вирішував безпосередньо з його братом ОСОБА_34 , після чого поїхав у невідомому напрямку. Через деякий час ОСОБА_35 вирішив їхати до ОСОБА_4 , на що всі присутні почали відмовляти його, натомість ОСОБА_36 вказав, що просто поговорить і не вчинятиме скандалів. Після цього ОСОБА_16 разом із ОСОБА_37 та ОСОБА_18 , на автомобілі останнього поїхали до місця проживання ОСОБА_23 , а він разом із ОСОБА_38 поїхали слідом іншим автомобілем. Через деякий час, уже 28.09.2022 близько 24.00–24.30 год, вони приїхали до будинку Корпана Iвана в с. Сергії, не під`їжджаючи близько до  воріт, зупинили свої автомобілі на відстані близько 20 метрів від гаража, що біля воріт до господарства, виключили фари, залишили увімкненими габарити. На вулицю ніхто окрім ОСОБА_39 не виходив. ОСОБА_36 , пішовши до воріт господарства ОСОБА_23 , викликАв останнього поговорити. Через кілька хвилин включилося світло в будинку і ОСОБА_15 , вийшов до воріт розмовляти з ОСОБА_40 . Будучи на відстані 3-5 метрів один від одного, розмовляли, переміщалися. Корпан, будучи за брамою з боку власного господарства кілька разів повторив: "Чого ти сюди приїхав", ОСОБА_36 відповідав: "Просто поговорити", після чого пролунали два постріли підряд, за короткий проміжок часу - третій постріл і вони почули крик Шарабуряка. Яновський першим підбіг до нього і покликав усіх допомоги занести Шарабуряка до машини, а також крикнув Корпану не стріляти. Потім машиною ОСОБА_18 відвезли Шарабуряка до лікарні. Зазначив, що розмова між ОСОБА_27 та ОСОБА_41 не була ОСОБА_42 , загрози життю та здоров`ю ОСОБА_15  з боку ОСОБА_16 не було, окрім того, він стояв за воротами один і ОСОБА_15 звертався саме до нього: "Чому Ти приїхав?". Також вказав, що ОСОБА_16 зброї не мав, того вечора вживав алкоголь, але п`яним не був. Відстань між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 під час розмови становила близько 3-5 метрів і вони переміщалися. Почувши перший постріл ОСОБА_15 , він почав знімати відео з машини на свій телефон, добровільно передавши в послідуючому відефайл із телефону слідчим.

 Свідок ОСОБА_43 у судовому засіданні надав показання, що 27.09.2022 року зустрівся у піцерії в смт. Путила неподалік магазину "Рута" з ОСОБА_27 , ОСОБА_44 , ОСОБА_26 , ОСОБА_45 ,  ОСОБА_30 ,  ОСОБА_46 , пізніше  всі разом, окрім ОСОБА_47 , пішли до сауни  Грекула грати в карти.  ОСОБА_12 конфліктував із ОСОБА_30 про борг його брата ОСОБА_23 за роботу пилорамі. ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_48 і вони домовилися про зустріч на заправці. Поговоривши по телефону з ОСОБА_49 , ОСОБА_16 повідомив, що їде до ОСОБА_15 додому, на що всі його відмовляли, але ОСОБА_36 запевнив, що вони просто поговорять. Через деякий час всі поїхали на двох автомобілях  до місця проживання ОСОБА_23 ,   а саме в автомобілі ОСОБА_50 - під керування ОСОБА_18 та ОСОБА_51 , під керуванням ОСОБА_52 . Приїхавши до місця проживання ОСОБА_23 , автомобілі зупинили десь на відстані 10 м від воріт його будинку та залишалися у автомобілях з відчиненими вікнами, а ОСОБА_16 вийшов з машини до воріт. На подвір`ї ОСОБА_15 було темно і ОСОБА_36 уже повертався до автомобіля, як увімкнулося світло у будинку і він знову повернувся до воріт, куди підійшов ОСОБА_24 , який питав  ОСОБА_16 «Чому ти сюди приїхав?», на що той відповів, що приїхав до ОСОБА_53 , бо брати живуть у одному будинку. Вони розмовляли на підвищених тонах, далі пролунало 2 постріли, ОСОБА_36 говорив, що: "Прийшов просто поговорити", на що ОСОБА_15 сказав: «Забирайся звідси», і після промовленого ОСОБА_16 : "Якщо я до тебе перелізу, ти тоже будеш таким борзим?", через 5-10 секунд пролунав третій постріл і ОСОБА_36 впав зі страшним криком на землю. ОСОБА_18 вибіг з машини крикнувши Корпану: " ОСОБА_17 не стріляй" та покликав на допомогу. У цей час ОСОБА_15 промовив " ОСОБА_54 , викликай поліцію". Всі вибігли з автомобілів до ОСОБА_14 , який був поранений у пах, занесли його до автомобіля ОСОБА_18 уже без свідомості та повезли в лікарню. Також вказав, що реальної загрози зі сторони ОСОБА_16 для ОСОБА_15 не було, ОСОБА_36 був на вулиці один, без зброї, даний конфлікт тривав близько 5 хв., чув три постріли. Зазначив, що вулиця не освітлювалася, фари в автомобілів були виключені, освічувалося подвір`я ОСОБА_55 , видно було силуети. Відстань між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на час розмови була близько 5 метрів.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надав показання, що проживає у АДРЕСА_3 , на відстані 300-400 метрів від брата ОСОБА_23 . 27.09.2022 року близько до вечора зустрівся зі своїм кумом ОСОБА_56 попити кави біля магазину "Рута" у ОСОБА_57 . Пізніше до них підійшли ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 зі спиртним і всі разом поїхали у сауну грати в карти, де в подальшому розпивали пиво та коньяк. Під час відпочинку до нього підійшов ОСОБА_16 з розмовою щодо боргу його батька та брата ОСОБА_60 , суму не називав. Подзвонивши до брата ОСОБА_60 , увімкнув гучномовець на телефоні розповів брату про слова ОСОБА_16 , після чого ОСОБА_16 почав його штовхати. Не бажаючи розвитку конфлікту, поїхав додому та близько 22.30 год заснув.  Біля 24.30 год. 28.09.2022 року до його дружини зателефонувала дружина брата ОСОБА_60 та повідомила про намагання невідомих людей проникнути у подвір`я, та попросила подивилися чи немає на подвір`ї сторонніх. Вийшовши на вулицю, він нікого не побачив. З відео з камер спостереження, встановлених на магазині неподалік господарства ОСОБА_23 бачив, як у ніч на 28.09.2022 року до будинку брата під`їжджало два автомобілі.  Також вказав, що того вечора не бачив у присутніх в сауні зброї. Про ОСОБА_16 зазначив, що той був конфліктною людиною, постійно хотів "розборок", його неодноразово розшукували працівники поліції.

Свідок ОСОБА_61 у судовому засіданні надала показання, що 27.09.2022 року , близько 23 год на мобільний телефон чоловіка почали надходити дзвінки з невідомого номера.  Пізніше побачили у вікно світло фар автомобілів та почули шум на вулиці, з-за відчиненого вікна доносилися голоси "Іди сюда", нецензурна лайка. Чоловік виходячи з кімнати, сказав їй викликати поліцію, але вона у хвилюванні цього не зробила. За вікном побачила два силуети, спочатку подзвонила до брата чоловіка ОСОБА_62 , недодзвонившись до останнього, набрала батька та повідомила про невідомих осіб у них на подвір`ї. Чула 4-5 пострілів, після чого, чоловік зайшовши до будинку, сказав викликати швидку та поліцію. Зазначила, що дружина померлого ОСОБА_39 являється їй двоюрідною сестрою, однак вони не спілкувалися і з померлим особисто знайома не була. Ще до цього випадку її чоловік говорив, що ОСОБА_35 пропонував ділитися з бізнесу, оскільки чоловік є підприємцем, однак у поліцію про вказаний факт не заявляв. Зазначила, що конфлікт між чоловіком та Шарабуряком тривав близько 5 хв. У будинку наявна система відеонагляду, але з літа вона не працювала. Чоловік зберігав зброю на першому поверсі у коридорі на шафі. Подвір`я будинку оствітлювалося, на вулиці освітлення немає, тільки фонарі. Чоловік був тверезим, перебував в стані шоку, умисно завдати будь яку шкоду здоров`ю ОСОБА_14 не хотів. Готові з чоловіком утримувати дитину померлого до 18 років. 

Свідок ОСОБА_63 у судовому засіданні надав показання, що  27.09.2022 року близько 19 год. 00 хв. до його будинку в с. Сергії, де є сауна, приїхали ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_64 , потім ОСОБА_59 , ОСОБА_65 та ОСОБА_33 . Відпочивали, грали у карти, розпивали спиртне. Між ними будь яких конфліктів не бачив, зброї у них не було. Близько 23 год. 00 хв. всі вийшли з сауни та роз`їхалися автомобілями ОСОБА_18 , ОСОБА_52 та ОСОБА_66 , а він, зачинивши сауну, пішов додому.

Свідок ОСОБА_67 у судовому засіданні надав показання, що 28.09.2022 року біля 14.00 год. зустрівся з своїми знайомими ОСОБА_16 , Супруненком, ОСОБА_38 ,  ОСОБА_68 та ОСОБА_30 , пізніше поїхали у сауну до ОСОБА_69 , де відпочивали, грали у карти, вживали спиртне. У сауну він приїхав на власному автомобілі марки Ауді разом із Супруненком і Зюбом. Пізніше відбувся словесний конфлікт між ОСОБА_30 та ОСОБА_16 , говорили про якісь гроші, розмовляли по телефону з ОСОБА_49 , домовляюлися про зустріч. По опівночі ОСОБА_16 попросив відвезти його до ОСОБА_23 , щоб поговорити з останнім про борг, після чого його автомобілем разом із Супруненком, ОСОБА_70 поїхали до місця проживання ОСОБА_23 , по дорозі відговорюючи ОСОБА_16 від  поїздки з огляду на пізній час. ОСОБА_71 це не сподобалося і він в с. ОСОБА_72 , неподалік будинку ОСОБА_23 , пересів у автомобіль Мар`яша, які першими під`їхали до будинку ОСОБА_23 , де зупинилися на відстані 10-15 м від воріт.  ОСОБА_35 пішов до воріт, всі інші залишилися у автомобілях, вікно його авто було опущене і він чув конфлікт між ОСОБА_49 , який запитував у ОСОБА_39 : "Чого ти сюди приїхав", на що останній відповів: " ОСОБА_73 поговорити". ОСОБА_36 стояв напроти воріт. Розмовляли на підвищених тонах. Пролунали 1-2 постріли, ОСОБА_16 сказав "Ну стріляй", "Якщо я зайду до тебе, що буде?" після чого одразу пролунав ще один постріл, тоді почув крик ОСОБА_16 , вибіг із машини до останнього, крикнувши ОСОБА_48 щоб той не стріляв, оскільки, як йому здавалося, зі сторони ОСОБА_23 була загроза і його життю. ОСОБА_15 знаходився на території свого домоволодіння, яке було освітлене, за металевими воротами, зверху яких був прозорий орнамент. Підбігши до ОСОБА_14 , побачив, що останній лежав поранений, на місці допомогу не надав, хлопці допомогли віднести ОСОБА_39 до його машини і разом із Супруненком швидко поїхали до лікарні, при цьому він перебував за кермом. Рани не бачив, так як було темно, однак у автомобілі ОСОБА_36 був уже без свідомості. Зазначив, що працює лікарем і при такому пораненні у кровоносну судину від кулі великого калібру шансу на життя у ОСОБА_16 не було, а допомогти на місці події не було можливості. Весь конфлікт тривав близько 5 хв. ОСОБА_36 стояв перед воротами, його руху не бачив.

Свідок ОСОБА_74 у судовому засіданні надав показання, що 27.09.2022 року зустрівся зі своїм кумом ОСОБА_30 біля магазину "Рута" в смт. Путила, пили каву. Пізніше до них підійшли ОСОБА_18 , ОСОБА_59 , ОСОБА_58 та ОСОБА_16 , і всі разом поїхали грати у карти в сауну, де вживали спиртне. Всі були в нетверезому стані, в тому числі і ОСОБА_75 . Пізніше між ними були сварки, «наїжджали» на ОСОБА_76 . Конфлікт у сауні тривав близько 20 хв, а о 23 год він поїхав додому. Про смерть ОСОБА_39 дізнався наступного дня.

Свідок ОСОБА_77 у судовому засіданні надав показання, що працює робочим на пилорамі у батька ОСОБА_23 з 2002 року. Зазначив, що за словами швагра ОСОБА_78 , той бачив приблизно 1-2 місяці до вбивства, як ОСОБА_12 перезаряджав пістолет сидячи у автомобілі біля свого дому. Про почуте від ОСОБА_79 розповів Корпану ще до трагедії.

Свідок ОСОБА_80 у судовому засіданні надав показання, що десь за місяць-два до події, будучи на автосервісі разом із ОСОБА_16 , бачив у останнього у руках пістолет, який він заряджав, зазначивши, що пістолет йому потрібний для самооборони, також бачив кульки. Зазначив, що йому не відомо чи то був бойовий пістолет. Про вказане розповів Корпану уже після події, що трапилася із ОСОБА_16 .

З протоколу огляду місця події від 28.09.2022 року з таблицею ілюстрацій та цифровим носієм вбачається проведення огляду домогосподарства, яке належить обвинуваченому ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 , прибудинкової території та відрізка дороги перед ним, відповідно до якого,  по мірі наближення до входу господарства з проїжджої частини, в напрямку воріт вказаного господарства наявна слідова доріжка у вигляді плям речовини бурого кольору, яка закінчується на бетонній площадці перед воротами на якій наявна велика калюжа речовини бурого кольору неправильної форми та в частинах різних розмірів, на відстані 2,20 м до воріт, що закривають господарство. Вхід у дане господарство зачиняється двополипковими металевими воротами із елементами кованих декоративних виробів та металевих гофрованих листів синього кольору. На момент огляду на правій половинці воріт, а саме на її гофрованому металевому листі на висоті 1,02 м. від землі та 13,5 м. від краю вказаної половинки яка сходяться при зачиненні (середини воріт) наявний отвір правильної круглої форми з вигнутими краями від подвір`я  даного господарства до вулиці (вихід отвору) діаметром 11 мм. Ліворуч від вказаних воріт розміщена хвіртка, яка веде в дане господарство, що виготовлена із металу, а саме декоративних  кованих елементів та листів гофрованого металу окрашених синім кольором. На момент огляду за вказаною хвірткою на території самого господарства в глиб господарства на відстані від правого стовпчика воріт розміщується гільза від нарізної зброї із маркуванням на денці «RWS 308 WIN», яка знаходиться на відстані 0,35 см. від стовпчика  вглиб та 0,42 см. від правого стовпчика. При огляді внутрішньої сторони половинки воріт до господарства з боку господарства вказаний отвір має розміри в діаметрі 10 мм. знаходиться на висоті 101,5 см. краї з даної сторони вигнуті на зовні до дороги (вхід). При огляді лівої половинки воріт на кутнику, що на відстані 30 см. від землі наявне незначне нашарування дрібних предметів схожих на пісок. В подальшому за допомогою штатива із установленим лазерним діодом та кутоміром було спрямовано лазерний промінь в даний отвір на правій половинці воріт з метою встановлення кута входу  та виходу. При наближені вказаної установки до вказаної половини воріт проектуючи при цьому промінь в отвір, зафіксовано кут входу в металевий гофрований лист правої половини воріт в 10 градусів. При цьому відстань до вказаної установки від половини воріт склала 2,20 м., а висота променя в районі позначки від землі (калюжа крові) складає 84 см. Ліворуч від входу до даного господарства на відстані 9 м. (умовно) розміщена огорожа з гофрованих металевих листів синього кольору з аналогічним матеріалом виготовлена хвіртка. Вказана огорожа із хвірткою відділяє господарство від прибудинкової території. На момент огляду на вказаному подвір`ї на відстані 25 м. від воріт вказаного господарства 8,6м. від фіртки, що веде до прибудинкової території та 4,73 м. до огорожі, яка відділяє прибудинкову територію від території господарства на землі знаходиться гільза від нарізної зброї із маркуванням на денці «RWS 308 WIN». На момент огляду хвіртка, що з`єднує прибудинкову територію від території господарства відчинена, за вказаною хвірткою на прибудинковій території, на бруківці, в даній частині на відстані 31 см. в глиб та 36 см. від лівого стовпчика хвіртки знаходиться гільза від нарізної вогнепальної зброї із маркуванням на денці «RWS 308 WIN». На відстані 3,59 м. від вказаної хвіртки розміщується житловий будинок. На фасадній стороні вказаного будинку по середині навпроти вище вказаної хвіртки наявні вхідні двері до даного будинку. На порозі біля входу до вказаного будинку, а саме праворуч від входу до будинку опертий до сторони будинку знаходиться предмет схожий на карабін, який обладнаний саундмодератором, оптичним прицілом та лазерним цілевказником із маркуванням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » «DIAMONDBACK FIRERR MS біля даного предмета знаходиться чорний предмет зовні схожий на магазин до вищевказаної гвинтівки, Всередині даного предмета (магазину) знаходиться чотири патрони із маркуваннями на денці «RWS 308 WIN». При огляді зброї, патрон в патроннику відсутній, запобіжник знаходиться в положенні стрільби (т.1, а.с.16-47);

 Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.09.2022 року, було оглянуто господарство ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 , на території огородженого господарства знаходиться двоповерховий житловий будинок з господарськими приміщеннями та наявні камери спостереження, у яких на час огляду був відсутній пристрій для функціонування камер спостереження (відсутній сервер) (т. 1, а.с. 49-50). 

З протокол огляду  від 28.09.2022 року вбачається, що об`єктом огляду являється автомобіль марки Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_67 , де виявлені плями речовини бурого кольору та кофту чорно-сірого кольору з плямами рідини бурого кольору (т.1, а.с.53).

Протоколом огляду трупа  від 28.09.2022 року  оглянуто труп ОСОБА_12 у реанімаційному відділенні КНП «Путильська БЛ» з ушкодженнями: рана на передній поверхні у верхній третині лівого стегна з рівними краями овальної форми розмірами 1 на 1 см. Рана на задній поверхні у верхній третині лівого стегна з нерівними краями зірчасто-подібної форми, з рани виступають м`які тканини, підшкірно-жирова клітковина розміром 1,7 на 2,1 см. Крапкові ранки розташовані на передній поверхні лівого ліктьового згину, на передній поверхні правого ліктьового згину. Особливості на передній поверхні у верхній третині та на задній поверхні у верхній третині лівого стегна наявні накладання крові темно-червоного кольору, а також наявне накладання крові на одязі по всіх поверхнях (т.1, а.с.54-58).

З довідки Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Чернівецькій області  від 31.10.2022 року вбачається, що станом на 28.10.2022 року за даними ІП "Зареєстрована зброя" ІПНП, у ОСОБА_4 значиться зареєстрована зброя: ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії дозволу на зброю до 11.04.2025 року (т.1, а.с.136, 138).

З протоколу  проведення слідчого експерименту від 24.10.2022 року вбачається, як ОСОБА_4 в присутності понятих за адресою АДРЕСА_2 , відтворив події, які мали місце 28.09.2022, зазначив, що перебуваючи у спальні будинку, почув звук під`їжджачих машин, вікривши вікно побачив на своєму подвір`ї невідомих людей з криками: "Ходи сюди". Сказавши дружині викликати поліцію, спустився вниз, включив світло та взявши зброю, вийшов на вулицю, де почув крики та вистрілив один раз в гору, спитавши: "Чого сюди прийшли"? Пішов на місце де бачив  силуети трьох людей, але там уже нікого не було, знову здійснив постріл вгору. Вказав, що невідомі втекли з вказаного місця, перестрибнувши через огорожу, обійшли та повернулися до вхідних воріт будинку. Ворота були зачинені, по голосах з-за воріт він зрозумів, що їх багато. Повернувшись назад та не дійшовши до воріт, зробив ще один постріл вгору, промовивши: "Забирайтесь звідси". Упізнав по голосу ОСОБА_14 , бачив тільки його силует , він знаходився за воротами, сіпав ручку хвіртки, гримав, говорив: "Ми тебе зараз заб`ємо". Зброю ОСОБА_4 тримав націлену на ворота, постійно оглядався, чи немає когось позаду нього. Крики доносилися з двох сторін, зі сторони хвіртки, де стояв ОСОБА_36 , та з протилежного боку від нього. Щоб невідомі особи не думали, що він стріляє холостими, вирішив стрілити по блясі своїх воріт, щоб було чути звук. Не розуміє, як на той момент ОСОБА_36 так швидко перемістився від хвіртки до воріт, а що він поцілив йому у ногу, зрозумів після його крику: " ОСОБА_81 ". До ОСОБА_39 не підходив. "Вони" одразу його забрали і машини поїхали. Коли вже нікого не було, підійшов до воріт та побачив кров, після чого розрядив «магазин», тобто від`єднав,  так як куля залишається в середині, здійснивши ще один постріл вгору. Магазин на 20 патронів, скільки було на той час не пам`ятає. Рушницю залишив біля вхідних дверей на вулиці, дочекався поліції. Під час пострілу ОСОБА_4 стояв зі зброєю в руках націленою на ворота на відстані 2,30 м від них (т.1, а.с.205-207).

З висновку експерта № 67 судово-медичної експертизи трупа, проведеної 28.09.22 – 30.11.22 встановлено основний судово-медичний діагноз трупа ОСОБА_12 1997 р.н.: наскрізне, вогнепальне, кульове поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії, гостра зовнішня кровотеча, геморагічний шок та виявлено наступні тілесні ушкодження: вогнепальна рана на передній поверхні у верхній третині лівого стегна, яка своїми своїми характеристиками є вхідним вогнепальним отвором; вогнепальна рана на задній поверхні у верхній третині лівого стегна, яка за своїми характеристиками є вихідним вогнепальним отвором; синець у лівій пахвинній ділянці; повний розрив стінки лівої стегнової артерії з масивними крововиливами темно-червоного кольору довкола; повний розрив стінки лівої стегнової вени з масивними крововиливами; повний розрив кравецького, клубово-поперекового, гребінчастого, довгого привідного, тонкого привідного, півперетинчастого, півсухожилкового м`язів, з масивними крововиливами.  Зазначені тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_12 , виникли за найкоротший проміжок часу, який передував моменту настання смерті, внаслідок дії кулі нарізної вогнепальної зброї (пострілу). Напрямок раньового каналу спереду назад, незначно зліва на право, дещо зверху вниз. Постріл внаслідок дії якого виникли ці ушкодження, був проведений з дистанції, яка убезпечила відсутність контактування з «мішеню» додаткових факторів пострілу, що  може бути трактована, «дальня» дистанція. Вищезазначені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою «небезпеки для життя» та знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Смерть ОСОБА_12 настала від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної зовнішньої кровотечі, яка в свою чергу виникла як ускладнення наскрізного, вогнепального, кульового, поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії, про що свідчать дані аутопсії: наявність тілесних ушкоджень, зазначених у пункті 1.1. дійсних «Підсумків»; набряк речовини головного мозку та м`якої мозкової оболонки, набряк легень; крововиливи під плевру легень; в порожнинах серця та просвітах великих кровоносних судинах міститься рідка кров в незначній кількості, а також судово-гістологічні дані: дефект стінки стегнової артерії з вираженою геморагічною інфільтрацією; масивні крововиливи в м`яких тканинах, що оточують стегнову артерію; набряк речовини головного мозку; дифузні гіпоксичні зміни клітин головного мозку; повнокров`я, виражена емфізема, дифузний альвеолярний набряк легень.

При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт в кількості 2,30%, що стосовно до живих осіб звичайно відповідає сп`янінню середнього ступеню. Сильнодіючі лікарські препарати, в тому числі наркотичні речовини, в нирці та в печінці з жовчним міхуром не виявлені. З Додатку № 1 вбачається фотоілюстрація вхідного та вихідного вогнепального отвору та тілі ОСОБА_12 (т. 2, а.с. 74-78).

З Висновку судово-психіатричного експерта №658 за проведеною 23.11.2022 року судово-психіатричною експертизою встановлено, що у ОСОБА_4 на час проведення експертизи психічного захворювання не виявлено, він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та іншого, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2, а.с. 83-84).

З висновку експерта №123 за проведеною 17.10.22-02.11.2022 року судово-медичною експертизою вбачається, що зі зрізів нігтьових пластин з кистей обох рук трупа ОСОБА_12 виявлена кров людини і знайдено нетравматичного походження епітеліальні клітини, статева належність яких не встановлена. Кров і клітини на нігтьових зрізах правої і лівої рук ОСОБА_12 можуть походити від нього самого, в той же час, не можна виключити і можливість невеликої домішки клітин від підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки антиген А є для нього також властивим. Походження крові від ОСОБА_4 , у вигляді суміші його крові з кров`ю потерпілого, маловірогідне. (т. 2, а.с.86-89).

З висновків експерта № 1623, 1624, 1625, 1626, 1627, 1628 за проведеними експертизами 18.10.22-25.10.2022 року експертом судово-медичної імунології: чоловічої спортивної кофти; чоловічого кросівка на праву ногу; чоловічих спортивних штанів, кросівка на ліву ногу; фрагмента марлі (змива); чотирьох фрагментах марлі (змивів); монети номіналом одна гривня, вилучених 28.09.2022 під час проведення ОМП автомобіля марки Ауді А6 д.н.з НОМЕР_1 ; під час проведення ОМП в АДРЕСА_2 ; під час розтину трупа гр. ОСОБА_12 , вбачається, що у плямах бурого кольору на чоловічій спортивній кофті, на чоловічому кросівку на праву ногу, чоловічих спортивних штанів, кросівку на ліву ногу, фрагменті марлі (змиві), чотирьох фрагментах марлі (змивах) та монеті номіналом одна гривня - знайдено кров людини, що не виключає належність особі (особам) з групою крові А, в даному випадку ОСОБА_12 або ОСОБА_4 , або двом особам одночасно (т.2, а.с. 91-94, 96-98, 100-103, 105-107, 109-111, 113-115).

З висновку експерта № СЕ-19/126-22/7318-Д від 20.10.2022 при проведенні судово-дактилоскопчної експертизи вбачається, що сліди пальця руки з зовнішньої сторони металевих воріт на висоті 156,5, см. від землі, який вилучено 28.09.2022 року під час огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 – для ідентифікації особи непридатні (т. 2, а.с. 119-130).

З висновку експерта №СЕ-19/126-22/7320-БЛ від 30.11.2022 вбачається, що наданий на дослідження карабін, являється нарізною вогнепальною зброєю - самозарядним нарізним карабіном «DiamondBack DB10», калібру .308Win/7,62x51мм, заводський номер « НОМЕР_2 ». Карабін виготовлений промисловим способом та придатний для стрільби.  Три гільзи, які вилучені 28.09.2022 під час проведення огляду місця події в АДРЕСА_2 , стріляні з карабіна «DiamondBack DB10», калібру .308Win/7,62x51мм, заводський номер «DB-7007782» (т. 2, а.с.134-144).

 З висновок експерта № КСЕ-19/126-22/7320/ФХВР від 08.12.2022 вбачається, що в каналі стволу наданого на дослідження карабіну виявлено наявність речовин (нітрит-іонів, дифеніламіну та імовірно нітроцелюлози) - сукупність яких є характерною для продуктів пострілу нітроцелюлозного пороху. Зданого карабіну проводився постріл (постріли) після його останнього чищення, змащення (т. 2, а.с.146-152).

 З висновків експерта №СЕ-19/126-22/7323-ФХВР та №СЕ-19/126-22/7321-ФХВР від 08.12.2022 вбачається, що з наданих на дослідження двох фрагментах марлі (змиви з обох китиць рук ОСОБА_4 ) та зрізах нігтів (відібрані з обох китиць рук ОСОБА_4 ) слідів продуктів пострілу не виявлено (т. 2, а.с.156-162, 167-172).

З висновку експерта № СЕ-19/126-22/7325-ФХВР від 08.12.2022 вбачається, що на вилученому у ОСОБА_4 одязі, у якому він був одягнений 28.09.2022 під час затримання, а саме спортивному костюмі чорного кольору (куртка та штани) виявлено наявність речовини (нітрит-іонів та дифеніламіну) – сукупність яких є характерною для продуктів пострілу нітроцелюлозного пороху ( т.2, а.с.177-182);

З висновку експерта №Се-19/126-22/7319-ФХВР від 08.12.2022 вбачається, що на фрагменті марлі (змиву з отвору металевої частини воріт схожому на кульовий, проведеному під час огляду місця події 28.09.2022) виявлені сліди свинцю, міді та цинку – сукупність яких є характерною для продуктів пострілу (т.2, а.с.187-191);

З протоколу огляду речового доказу з ілюстративною таблицею від 11.10.2022 вбачається, що у присутності понятих було оглянуто карабін марки «DiamondBack DB10» з наплічним ременем, магазином, оптичним прицілом, саунд модератором (глушником), металевими (сошками) та лазерним цілевказівником, що вилучені з порогу будинку ОСОБА_4 при ОМП (Том 2, а. с. 192-197);

З протоколу огляду речового доказу від 11.10.2022 вбачається, що у присутності понятих було оглянуто речі та предмети, вилучені в ході проведення обшуків, оглядів місця події, відібрання біологічних зраків та експериментальних досліджень в рамках кримінального провадження (т. 2, а.с. 198-201);

З постанови СУ ГУНП в Чернівецькій області про визнання речовими доказами від 23.11.2022 року та квитанції про прийняття речових доказів, вбачається, що оглянуті в ході досудового розслідування речі визнані речовими доказами в кримінальному провадженні №12022262060000370 від 28.09.2022року та прийняті на збереження (т.2, а.с.202-204);

Відповідно до протоколу огляду оптичного носія від 06.12.2022, оглянуто носій інформації фірми ALERUS типу DVD – R 4.7 GB/120 min 16 X SPEED без рукописних написів з відеофайлом WhatsApp Video тривалістю 1 хв 30 сек., відповідно до якого, візуально на дальному плані видно частину будівлі з вікнами та освітлення даного будинку, а також чути сварку між двома чоловіками та момент пострілу (т. 2, а.с. 205);

З оглянутого під час судового розгляду цифрового носія інформації, добровільно виданого свідком ОСОБА_25 відеозапис, здійснений ним 28.09.2022 на свій мобільний телефон, вбачається, що на ньому зафіксована сварка між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , а також момент пострілу по останньому (т.2, а.с.40);

Із заяви ОСОБА_25 від 28.09.2022 вбачається добровільна передача відеофайлу з його мобільного телефону для приєднання до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.39);

З постанови про визнання речовим доказом від 06.12.2022 вбачається, що оптичний носій інформації фірми ALERUS типу DVD – R 4.7 GB/120 min 16 X SPEED без рукописних написів на ньому, на якому міститься відеофайл в фоматі МР 4 з назвою WhatsApp Video, визнаний речовим доказом та зберігається при матеріалах кримінального провадження (т.2, а.с.207)

З постанови СУ ГУНП в Чернівецькій області про визнання речовими доказами від 06.12.2022 року та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вбачається, що оглянуті в ході досудового розслідування: мисливська зброя марки «DiamondBack» із магазином, оптичним прицілом, саунд модератором та лазерним цілевказівником, а також гільзи, патрон та кулі визнані речовими доказами в кримінальному провадженні та прийняті на зберігання (т.2, а.с.209-211);

З протоколу огляду мобільного телефону у присутності понятих від 08.12.2022, вилученого у ОСОБА_4 марки Nokia RM 1190 з сім картою вбачається у папках «Вхідні» та «Вихідні» наявність з`єднань 27-28.09.2022 як за вхідними, так і з вихідними викликами (т.2, а.с.213-216);

З протоколу огляду речей та предметів від 09.12.2022, вбачається, що об`єктами огляду являються вилучені у ході проведення обшуків, оглядів місця події, відібрання біологічних зразків та експериментальних досліджень в рамках кримінального провадження (т.2, а.с. 217). Вказані речі визнані речовими доказами відповідно до постанови СУ ГУНП в Чернівецькій області про визнання речовими доказами (т.2, а.с. 218).

Оцінка наданих сторонами доказів, а також висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

Так, під час зміни в суді правової кваліфікації обвинувачення ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України прокурор в обвинувальному акті не виклав обґрунтування прийнятого рішення, окрім покликання на повідомлення самого обвинуваченого про вчинення злочину через необережність, не співставивши досліджені судом обставини справи, без встановлення для такого нових фактичних обставин кримінального правопорушення й з урахуванням в подальшому відмови обвинуваченого від визнання своєї винуватості за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Однак в процесі розгляду справи суд при всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження не встановив жодного доказу для характеризування злочину з суб`єктивної сторони, як злочинної недбалості, що, як наслідок, давало б підстави прокурору для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України.

Натомість з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу та в їх сукупності з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов до переконання про наявність в діяннях обвинуваченого ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Сукупний аналіз досліджених доказів вказує на те, що місце, час, спосіб, мотив і мета заподіяння тяжкого тілесного ушкодження обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_12 , внаслідок якого настала смерть, є достовірно встановленим. Зокрема, про це свідчать дані огляду місця події, віднайдене знаряддя злочину, висновки експертиз, а також покази допитаних по справі свідків.

Крім того, вказані обставини підтверджує частково і сам обвинувачений, визнаючи, що саме внаслідок здійсненого ним пострілу ОСОБА_12  отримав вогнепальне поранення, заперечуючи лише наявність умислу у своїх діях.  

Правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 115 КК України, підтриману потерпілою ОСОБА_7 , суд вважає правильною. При цьому, не вбачає необхідність їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 119 КК України.

Так, суб`єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України злочину - умисного вбивства характеризується виною у формі умислу. Відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий та непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припустила їх настання. Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Непрямий умисел повністю збігається з прямим умислом за такою ознакою інтелектуального моменту, як усвідомлення. Однак інша ознака - передбачення суспільно небезпечних наслідків - значно відрізняється від подібної ознаки прямого умислу. Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки, як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі - він передбачає лише можливість настання таких наслідків.

Статтею 119 КК України передбачена відповідальність за вбивство, вчинене через необережність. Відповідно до положень ст. 25 КК України, необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна і могла їх передбачити. При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваної ним дії (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, відвернуть настання смерті. Однак такий розрахунок виявляється легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути його власні сили і можливості, діяльність інших людей тощо. При вчиненні злочину, що розглядається, характерним є те, що винний переконаний у ненастанні злочинного наслідку.

Вбивство через необережність внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від вбивства з непрямим умислом, коли винний, передбачаючи настання смерті, свідомо її допускає. При цьому винний усвідомлює можливість настання смерті потерпілого в даному випадку від його поведінки, не бажаючи разом із тим злочинного наслідку або байдуже ставлячись до його настання. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок винного на випадковість, «навмання». При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненої ним дії (бездіяльності), але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.

Отже, суд приходить до висновку, що  ОСОБА_4 , почувши з власного будинку крики на вулиці, виходячи на подвір`я, одразу взяв зброю, із якою підійшов до воріт свого господарства, за якими знаходився ОСОБА_12 та викликАв його поговорити. У даній справі було достеменно, а саме шляхом аналізу відеофайла з телефона свідка ОСОБА_52 , зі співставленням показань обвинуваченого та свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_18 та ОСОБА_82 , установлено, що під час словесного конфлікту, який виник між ОСОБА_15 та ОСОБА_83 , останній, говорячи, що прийшов до ОСОБА_15 , також зазначав що прийшов до його брата ОСОБА_53 . Під час розмови обох чоловіків ненормативною лексикою, ОСОБА_15 здійснив не менше двох попереджувальних пострілів вгору і попереджаючи про черговий постріл, на провокативні вигуки ОСОБА_16 , будучи на відстані 2,30 м від воріт, навівши нарізну мисливську зброю у сторону воріт, за якими на відстані 2.20 м стояв ОСОБА_16 , умисно здійснив постріл, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді вогнепальної рани внаслідок дії кулі нарізної вогнепальної зброї, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою "небезпеки для життя" та знаходяться в безпосередньому причнному зв`язку з фактоим настання смерті, яка констатована о 01.05 год в приміщенні приймального відділення КЗ "Путильської БЛ", куди відразу був доставлений для надання медичної допомоги, та настала від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок масивної зовнішньої кровотечі, яка в свою чергу виникла як ускладнення наскрізного, вогнепального, кульового поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії.

При цьому ОСОБА_4 повністю усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, що саме його конкретна дія може спричинити суспільно небезпечний наслідок, і тим самим у загальному виді передбачав розвиток причинного зв`язку між своїми діями і можливим його наслідком. (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові ВС від 23 квітня 2020 року 577/3894/14)

А відтак, версія захисту щодо бажання ОСОБА_4 налякати осіб за воротами, даючи зрозуміти, що стріляє не холостими патронами та, щоб останні почули звук пострілу, спростовується безпосередньо і напрямком пострілу: обвинувачений міг вистрелити або в землю, або в боки, однак він цілився з висоти свого росту з направленням зброї у сторону воріт, розуміючи про перебування там потерпілого ОСОБА_12 , що беззаперечно виключає заподіяння ушкоджень з необережності.

Також не заслуговує на увагу твердження сторони захисту щодо намагання обвинуваченого вцілити зі зброї у низ воріт, оскільки з відстані 2,30 м, де стояв ОСОБА_15 на час здійснення пострілу, кут входу та виходу кулі на висоті 101,5 см становить 10 градусів. Також під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 чітко показав, що тримав зброю по відношенню до тіла перпендикулярно. Враховуючи відстань кожного з осіб до воріт, місце проходу кулі у воротах, місце з калюжею крові, де був поранений ОСОБА_12 (2.20 м від воріт), ОСОБА_4 не міг не передбачити можливість настання наслідку у виді заподіяння смерті ОСОБА_84 .

Зважаючи на вказане, посилання обвинуваченого на те, що він не мав наміру ні вбити потерпілого ОСОБА_12 , ні взагалі спричинити будь-які ушкодження останньому, а стріляв убік, щоб налякати, суд розцінює як обраний спосіб захисту.

А отже, здійснюючи останній постріл, обвинувачений чітко розумів, які дії здійснює та передбачав можливість настання таких наслідків від таких його дій. В свою чергу, ОСОБА_4 , як особа, яка отримала дозвіл на зброю у передбачений законом спосіб, не вважається таким, що вперше тримав рушницю в руках та не володів нею, постріл не був спонтанним чи здійсненим через вплив сторонніх чинників (внаслідок несправності зброї, стороннього фізичного впливу, тощо).

Так, виходячи із встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення та доказів, досліджених у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 виражена у формі непрямого умислу, оскільки здійснюючи постріл з нарізної зброї у бік воріт, за якими стояв потерпілий, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки, і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Отже, судом безперечно, тобто відповідно до ст. 17 КПК України - поза розумним сумнівом, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи сторони захисту, що ОСОБА_4 діяв у стані необхідної оборони, а тому в силу ч. 4, 5 ст. 36 КК не підлягає кримінальній відповідальності, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Тобто, законом передбачено право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно небезпечного посягання.

Крім того, ч. 4 ст. 36 КК України передбачено, що особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Частиною 5 ст. 36 КК України передбачено, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Тобто, закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є - напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя.

Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.

Таким чином, під час необхідної оборони, особа має право заподіювати шкоду особі, яка посягає на вчинення суспільно небезпечного діяння, виключно в розмірі необхідному для припинення протиправних дній нападника. Така шкода повинна суб`єктивно визначатись потерпілим в конкретній ситуації, що склалась. При цьому, якщо протиправні дії відносно особи, яка обороняється, проводяться із застосуванням зброї, групою осіб або з протиправним проникненням в житло чи інше приміщення необхідна оборона може бути застосована із заподіянням шкоди, особі, яка посягає, без обмежень, аж до заподіяння смерті посягаючого.

Однак, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили, що потерпілий ОСОБА_12 вчинив суспільно небезпечне посягання щодо ОСОБА_4 , у зв`язку із чим останній міг перебувати у стані необхідної оборони та вчинити вбивство через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, про що заявляє обвинувачений та його захисник.

Так, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що на обвинуваченого ОСОБА_4 було здійснено напад групою осіб, у зв`язку з чим він змушений був застосувати зброю.

Ті дії, які, за твердженням ОСОБА_4 були протизаконні з боку ОСОБА_12 та нібито становили небезпеку для його життя, за своїм характером і об`єктивними проявами не можуть розцінюватись як такі, що досягли ступеня суспільної небезпечності властивого злочину, і викликали у ОСОБА_4 стан необхідної оборони чи сильного душевного хвилювання.

Ці доводи сторони захисту  спростовані дослідженими доказами, а саме показаннями обвинуваченого та допитаних свідків - очевидців події, з яких слідує, що ОСОБА_12 перебував за межами господарства ОСОБА_4 – за воротами із хвірткою, які були зачинені, ОСОБА_12 стояв один, ніяких предметів, за допомогою яких останній міг би завдати обвинуваченому тілесних ушкоджень, у тому числі зброї, у його руках не було, що підтвердив у судовому засіданні сам обвинувачений та свідки ОСОБА_64 , ОСОБА_18 та ОСОБА_59 . У свою чергу, ОСОБА_15 при виході з будинку одразу взяв зброю, стріляв із неї кілька разів, після останнього пострілу, відповідно до протоколу слідчого експерименту, "Коли вже нікого не було, підійшов до воріт за якими побачив кров, після чого повертаючись до будинку, розрядив магазин, тобто від`єднав,  так як куля залишається в середині, здійснивши ще один постріл вгору". Рушницю залишив біля вхідних дверей на вулиці, дочекався поліції. Тобто послідовно вчиняв усвідомлені дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення міг відчувати неприязні відносини до ОСОБА_12 , з огляду на його конфліктність, однак цей мотив злочину не є достатньою підставою вважати, що злочин вчинений у стані сильного душевного хвилювання з метою захисту від нападу осіб чи для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, про що стверджує сторона захисту. Так здобутими у судовому засіданні доказами не підтверджено версію обвинуваченого щодо існування загрози його життю та здоров`ю з боку трьох-чотирьох осіб, які, за словами останнього, бігали по його огородженому подвір`ї та перебували у нього за спиною. У той час ОСОБА_15 , з метою залякування, все ж таки здійснив постріл саме у сторону ОСОБА_12 , який один стояв на дорозі, за відгородженим металевим парканом та замкненими воротами. Про конфліктність ОСОБА_14 йому було відомо, однак про наявність обвинувальних вироків щодо останнього обвинуваченому стало відомо під час судового розгляду, а відтак на час вчинення кримінального правопорушення він такою інформацією не володів, не знав про рід його діяльності.

Перед здійсненням пострілу з боку потерпілого ОСОБА_12 чи інших осіб не існувало суспільно-небезпечного посягання на життя та здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи. ОСОБА_4 усвідомлював свої дії, заздалегідь узявши рушницю із будинку, тобто передбачав можливість настання зазначених наслідків, і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання. Після вчинення злочину, як вбачається із пояснень обвинуваченого, він усвідомлював потребу у розрядженні магазину, здійснивши ще один постріл вгору, викликав поліцію, що також свідчить і про відсутність у обвинуваченого стану сильного душевного хвилювання.

У матеріалах справи відсутні докази про використання під час вказаної сварки загиблим предметів або зброї, застосування яких могло бути реальною загрозою для життя або здоров`я ОСОБА_4 чи його сім`ї, а також відсутні докази на підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_12 вчинив дії, які за своїм характером та об`єктивними проявами могли бути розцінені ОСОБА_4 як такі, що досягли ступеню суспільної небезпечності, властивого злочину, і викликали би у нього стан необхідної оборони.

Разом з цим обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що мав змогу уникнути конфлікту, викликавши по приїзду автомобілів та почутого шуму на дорозі, працівників поліції, однак цього не зробив.

При цьому суд враховує і перебування потерпілого на момент смерті, згідно висновку судово-токсилогічної експертизи, у стані сп`яніння середнього ступеня, однак саме по собі перебування у стані алкогольного не вказує однозначно на наявність суспільно-безпечного посягання з його боку, яке б спричинило у обвинуваченого стан необхідної оборони.

Зважаючи на обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення, зокрема, взаємовідносини потерпілого та обвинуваченого, способу та знаряддя вчинення злочину, характеру, механізму утворення та локалізації спричинених тілесних ушкоджень потерпілому, суд доходить висновку про відсутність суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, яке б потребувало його негайного відвернення, що переконливо свідчить про усвідомлення обвинуваченим можливості настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й тих, що фактично настали.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо перебування ОСОБА_4 у стані необхідної оборони та вчинення вбивства через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, не знайшли свого підтвердження.

Під час судового провадження сторона захисту просила визнати недопустимим доказом протоколу огляду від 06.12.2022 року оптичного носія та сам відеозапис на зазначеному носії, з підстави невідомого походження вказаного носія відеозвукозапису та відсутності у матеріалах справи проведеної експертизи даного носія.

Варто зауважити, що процесуальний закон містить положення щодо визначення поняття допустимості доказів та підстав визнання доказів недопустимими. Зокрема, загальне положення (ст. 86 КПК) визначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Позиція сторони захисту в цьому провадження ґрунтується саме на тому, що будь-який процесуальний недолік (порушення), указує на отримання доказу не в порядку, передбаченому КПК України.

Між тим, інші положення процесуального закону - стаття 87 КПК, визначають, що лише істотні порушення, зокрема порушення прав людини, можуть бути підставою для визнання доказу недопустимим.

На спростування доводів захисника, судом досліджено заяву ОСОБА_85 , який добровільно видав відеофайл зі здійсненим ним відеозаписом 28.09.2022 на свій мобільний телефон (т.2, а.с.39) та показами наданими у судовому засіданні. Про те, що ОСОБА_64  здійснював відеозйомку конфлікту між  ОСОБА_16 та  ОСОБА_86 біля воріт господарства Корпана, підтвердили у судовому засіданні окрім самого  ОСОБА_52 , свідки ОСОБА_18  та ОСОБА_59 . Самим обвинуваченим у судовому засіданні при відтворенні даного відеофайлу не заперечувалися події відтворені ньому. Натомість він зазначив, що саме даним відеопідтверджується близька відстань автомобілів від воріт. Між тим, слідчий, який складав протокол огляду оптичного носія від 06.12.2022 (т.2, а.с.205), здійснював повноваження у даному провадженні відповідно до постанови про створення слідчої групи від 28.09.2022 (т.1, а.с.7).

Сторона захисту покликається, як на підставу для визнання вказаних доказів недопустимими з огляду на їх зміст, а не спосіб отримання, а також на непроведення додаткових дій зі сторони органу досудового розслідування, які на думку сторони захисту могли б свідчити про його допустимість, що однак не слугує підставою для визнання таких доказів недопустимими через призму принципу змагальності.

Щодо відсутності експертизи відеозвукозапису, як підстави недопустимості доказу, на яку вказує захисник, суд зазначає, що обґрунтування вказаної заяви захисника зводиться виключно до самої події, зафіксованої на відео. Також суд зазначає, що сторона захисту,  у разі виникнення у неї сумніву щодо з`ясування обставин технічного характеру, зокрема  щодо безперервності фіксації відеозапису чи внесення у нього змін, не була позбавлена можливості, використовуючи свій процесуальний статус, ні під час досудового розслідування, ні під час підготовчого чи судового провадження звертатися із клопотанням про призначення експертизи на підтвердження наведених нею доводів, з огляду знову ж таки, на принцип змагальності.

Згідно до положень, викладених в ч.ч.1, 2 , 6 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Таким чином, підстав, передбачених ст. 84, 86, 87 КПК України для визнання протоколу огляду відеозапису від 06.12.2022 року та самого відеозапису на зазначеному носії недопустимими, судом під час судового розгляду не здобуто.

Також не заслуговують на увагу посилання захисника щодо визнання недопустимими доказами усіх протоколів допитів свідків, які проводилися на стадії досудового розслідування та надані до матеріалів справи, а також пояснень, які надавалися ОСОБА_87 , ОСОБА_29 , ОСОБА_88 та ОСОБА_89 на стадії судового провадження.

Суд зазначає, що протоколи допиту зазначених свідків, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, судом не досліджувалися, а відтак питання їх допустимості в даному контексті взагалі не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на вказане, таке твердження захисника суперечить загальним засадам кримінального провадження, а відтак не заслуговує на увагу.

Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимими пояснень вищезазначених свідків, які були надані у судовому засіданні суд зазначає, що недопустимими доказами, відповідно до ч. 3 ст. 87 КПК України є докази, що були отриман і з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, однак таких даних щодо даних свідків під час судового розгляду не було встановлено.

Відповідно до ст. 95 КПК України, саме показання свідків, отриманих судом безпосередньо під час судового засідання, являються доказами. А відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є - показання, речові докази, документи, висновки експертів. Пояснення ж серед цього переліку - відсутні, а відтак, не являються доказами, з огляду на що доводи сторони захисту у цій частині також не заслуговують на увагу. Окремо суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_90 взагалі не був допитаний у судовому засіданні, і зазначеного доказу не існує. Щодо посилання сторони захисту щодо допустимості показань свідків на стадії судового розгляду з огляду на їхню зацікавленість не давати правдиві свідчення не заслуговують на увагу через призму норм КПК України, зокрема попередження даних свідків про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Судом проаналізовано та надано оцінку даним свідчень з точки зору їх належності допустимості та достовірності окремо та у сукупності з іншими доказами, а відтак, суд не вбачає підстав для визнання їх недопустимими.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, у вчиненому каявся, висловлював щирий жаль з приводу наслідків, які настали від його дій, є одруженим, являється батьком чотирьох дітей, троє із яких - малолітні, займається підприємницькою діяльністю, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Просив вибачення у дружини та батьків потерпілого ОСОБА_12 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 виплачує кошти потерпілій ОСОБА_7 на утримання її сина у розмірі 10000 грн/міс до досягнення ним повноліття (т.3, а.с.218) у зв`язку із чим остання заявила про відсутність будь-яких претензій до нього та просила не позбавляти волі обвинуваченого.

Судом також враховується думка потерпілої ОСОБА_7 щодо призначення ОСОБА_4 найсуворішої міри покарання, зокрема і з огляду, як вона вважає, відсутності каяття останнього. Однак у судовому засіданні обвинувачений неодноразово, на думку суду щиро, просив вибачення у потерпілих, зокрема і особисто у матері. Небажання потерпілої ОСОБА_7 спілкуватися із обвинуваченим не свідчить про відсутність у нього щирого жалю за вчинене діяння. Не заперечувала ОСОБА_7 щодо перерахунку від імені ОСОБА_4 на її ім`я коштів у сумі 250000,00 грн, які вона відмовилася отримувати, зазначивши що від нього її нічого не потрібно. Також суд зазначає, що думка потерпілих враховується при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

Крім того, враховується і встановлений факт неправомірної та провокативної поведінки потерпілого ОСОБА_12 , який саме і був ініціатором конфлікту, прийшов до господарства обвинуваченого у нічний час, коменданську годину, будучи у стані алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою. Тому суд також враховує вказану обставину, як таку, що пом`якшує покарання.

Таким чином, що обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є часткове визнання вини, відшкодування шкоди одній із потерпілих та неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_12 .

При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, його вид та наслідки, зокрема обвинуваченим вчинено злочин проти життя та здоров`я особи, за наслідком учинення якого потерпілий помер. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, частково визнав свою винуватість.

Суд також бере до уваги і наведені обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69-1, 75 КК України, не встановлено.

Тож, ураховуючи викладене, суд уважає, що ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України слід призначити покарання в виді позбавлення волі. Суд ураховує, що нижня межа санкції ч. 1 ст. 115 К України передбачає покарання в виді позбавлення волі строком від 7 років, між тим оцінюючи доводи як сторони обвинувачення так і захисту, зокрема дії обвинуваченого, а також підстави їх виникнення, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

При цьому положення ст. 69 КК України визначають, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На думку суду, неправомірна поведінка потерпілого, що у цього кримінальному провадженні є істотною обставиною, а отже знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки саме вказана судом істотна обставина призвела до вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину.

Також варто урахувати, що метою призначення певного виду та строку покарання є не лише покарання особи, а й виправлення. При цьому, кожна особа має право розраховувати на те, що призначене їй покарання вона не лише здатна відбути, а й отримати шанс на ресоціалізацію. Але при встановлених судом та наведених вже обставинах, зокрема при призначенні покарання без врахування пом`якшуючих обставин, суд позбавить особу такого права.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Наведені судом міркування дають підстави для призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, що є нижче від найнижчої межі санкції вказаної статті.

 Підстави для задоволення цивільного позову, відмови у ньому, залишення його без розгляду.

У рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 подано цивільний позов до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, зокрема про стягнення з ОСОБА_4 шкоди за завдані моральні страждання, які вона оцінює в сумі 4 000 000,00 грн. Моральну шкоду обґрунтовує смертю сина, що є непоправною втратою для неї та її сім`ї, глибиною душевних та моральних страждань, які неможливо компенсувати будь-якими благами. З часу смерті сина в її сім`ї оселився смуток, неспокій, страх, тривога, відчай та розчарування. Вважала, що вказаний розмір моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_4 внаслідок злочину відповідає вимогам розумності та справедливості, та не може вважатися явно завищеним чим надмірним, зважаючи на глибину і тривалість моральних страждань. Вказану суму аргументувала необхідністю загоїти отримані душевні страждання та моральні переживання, відновити психічний та психологічний стан.

Відзив на позову заяву не подавався.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявлені потерпілою ОСОБА_7 позовні вимоги щодо матеріальної шкоди визнав частково, у розмірі 520000,00 грн. – що відповідає розміру внесеної за нього застави, при цьому зазначивши, що сума заявленої моральної шкоди є непосильною для нього. Як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду він намагався бути почутим потерпілою, попросив у неї вибачення за спричинену смерть сина, одна остання не вибачила йому. Також зазначив, що дружині потерпілого ОСОБА_12 – ОСОБА_91 , з часу заподіяння смерті її чоловікові, сплачує кошти на утримання її сина у розмірі 10000 грн/міс, і зобов`язався нести такі витрати до досягненням ним повноліття, на підтвердження чого слугує його розписка, яка міститься в матеріалах справи.

Вирішуючи питання цивільного позову, поданого в рамках кримінального провадження, суд надає оцінку висунутому обвинуваченню, а саме повинен встановити винуватість поза розумним сумнівом, а в частині вирішення цивільного позову, виходить з загальних принципів цивільного судочинства - змагальності сторін.

У даному кримінальному провадженні було достеменно встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Суд вважає, що заявлена потерпілою ОСОБА_7 позовна заява про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

В позовній заяві та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, потерпіла зазначила, що обвинувачений завдав її моральної шкоди, яка виражається в тому, що загибель сина є непоправною втратою для неї та її сім`ї, а глибину душевних та моральних страждань неможливо компенсувати будь-якими благами; з часу смерті сина в її сім`ї оселився смуток, неспокій, страх, тривога, відчай та розчарування. Зазначений розмір моральної шкоди аргументувала необхідністю загоїти отримані душевні страждання та моральні переживання, відновити психічний та психологічний стан.

Вказане є суб`єктивним припущенням потерпілої, що всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілої ОСОБА_7 , керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілій у розмірі 550000,00 гривень та саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілої за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої і не буде становити надмірного тягаря для винного ОСОБА_4 , який являється фізичною особою-підприємцем за видами економічної діяльності: лісопильне та стругальне виробництво, лісозаготівля, оптова торгівля деревиною, діяльність вантажного автомобільного транспорту, будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 1 а.с. 90-134). Також обвинувачений має на утриманні четверо дітей (т.1, а.с.81, 84-85). Окрім цього ОСОБА_4 сплачує потерпілій ОСОБА_6 кошти на утримання її сина у сумі 10000,00 грн/міс та зобов`язався нести такі витрати до досягненням ним повноліття, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (т.3, а.с. 218).

При цьому, суд констатує, що потерпіла не виконала визначеного ЦПК України обов`язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довела перед судом заявлений нею розмір моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілій понесеної нею моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.

Потерпілою не доведено суду заподіяння їй моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілої. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, з іншого.

За таких обставин цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину - слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на користь позивача 550000,00 грн.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд зазначає, що до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, ОСОБА_4 було затримано за висунутим за ч. 1 ст. 115 КК України обвинуваченням 28.09.2020 у порядку ст. 208 КПК України та 06.10.2022 визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та звільнено з-під варти.

Отже ОСОБА_4 що слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк перебування під вартою з 28.09.2022 до 06.10.2022, згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Процесуальні витрати в провадженні, а саме витрати на проведення судових експертиз у сумі 12648,26 грн, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

 Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.09.2022 на речові докази, скасувати в частині, що не стосується майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання речових доказів вирішити у порядку 100 КПК України. 

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115  КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Взяти  ОСОБА_4  під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту взяття під варту.

Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування обвинуваченого  ОСОБА_4 під вартою в період з 28.09.2022 до 06.10.2022 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Згідно ч. 11 ст. 182 КПК України після вступу вироку в законну силу заставу, внесену за  ОСОБА_4  заставодавцями ОСОБА_92 06.10.2022 року у розмірі 399000,00 (триста дев`яносто дев`ять тисяч ) грн. та ОСОБА_4 у розмірі 121000,00 (сто двадцять одна тисяча) грн - повернути заставодавцям  ОСОБА_93 та ОСОБА_4

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у якості відшкодування моральної шкоди 550000,00 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) грн.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.09.2022 після набуття вироком законної сили на: змиви речовини бурого кольору, які здійснено на чотири марлевих тампони гравійного покриття, які було упаковано в окремі паперові конверти НПУ із пояснювальними написами на них; змив на марлевий тампон із вхідного отвору на воротах із внутрішньої сторони господарства, який упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним написом на ньому; слід папілярного візерунку, який виявлено на зовнішній стороні воріт на правій частині, який перекопійовано на відрізок липкої прозорої стрічки  та упаковано в паперовий конверт  НПУ із пояснювальним написом; монету номіналом 1 гривень із нашаруванням на ній речовини бурого кольору, яку упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним надписом на ньому; гаманець чорного кольору в якому знаходилися 3 (три) банківські картки (карта «Для виплат» Приват банк № НОМЕР_3 ; картка «Універсальна» Приват банк № НОМЕР_4 ; картка «Bank Polski» № НОМЕР_5 ; візитівка «Garage Kris», купюру номіналом 1 гривень із серійним номером УВ0030753), які упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним надписом; чоловічий шкіряний кросівок чорного кольору із надписом «bayato» 45 розміру, який упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним надписом,  чорнобілу футболку з залишками рідини темно-бурого кольору, яка упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним надписом, які належать померлому ОСОБА_12 ; чотири гільзи із маркувальними позначеннями на денці «RWS 308 WIN»;  спортивний костюм чорного кольору, а саме куртку та штани.

Процесуальні витрати за проведення: дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/126-22/7318 - Д у сумі 566 (п`ятсот шістдесят шість) грн 34 коп;  судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу та судово - балістичної експертизи № СЕ-19/126-22/7320 – БЛ у сумі 4530 (чотири тисячі п`ятсот тридцять) грн 72 коп; судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу та судово - балістичної експертизи № КСЕ-19/126-22/7320 - ФХВР у сумі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп;  судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № СЕ-19/126-22/7323 - ФХВР у сумі  1510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп;  судової  експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № СЕ-19/126-22/7321 - у сумі  1510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп; судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № СЕ-19/126-22/7325 - у сумі  1510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп; судової експертизи вибухових речовин,  продуктів вибуху та пострілу № СЕ-19/126-22/7319 - ФХВР - у сумі  1510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази, які зберігаються у камері схову ЛМТЗ ГУНП в Чернівецькій області, а саме:  нарізна мисливська зброю марки «DiamondBack», серія DВ № 7007782 калібру «308 WIN» «DiamondBack», із магазином, саун модератором, оптичним прицілом та лазерним цілевказівником, та один патрон калібру «308 WIN», які зберігаються у камері схову ЛМТЗ ГУНП в Чернівецькій області – конфіскувати;

шість гільз калібру «308 WIN», три кулі калібру «308 WIN» які зберігаються у кАмері схову ЛМТЗ ГУНП в Чернівецькій області - знищити.

Речові докази, які зберігаються у камері речових доказів відділення поліції №1 ( АДРЕСА_4 :

спортивний костюм чорного кольору, а саме куртку та штани; мобільний телефон марки «NOKIA RM 1190» з сім карткою НОМЕР_6 – повернути власнику ОСОБА_4 ;

монету номіналом 1 гривень із нашаруванням на ній речовини бурого кольору, яку упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним надписом на ньому; гаманець чорного кольору в якому знаходилися 3 (три) банківські картки (карта «Для виплат» Приват банк № НОМЕР_3 ; картка «Універсальна» Приват банк № НОМЕР_4 ; картка «Bank Polski» № НОМЕР_5 ; візитівка «Garage Kris», купюру номіналом 1 гривень із серійним номером УВ0030753), які упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним надписом; кросівок чорного кольору вилучений з поверхні гравійного покриття; чоловічі спортивні штани та кросівок чорного кольору на ліву ногу – повернути потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

флакончик з ацетоновим екстрактом з речовинами вилученими з ствола нарізної мисливської зброї марки «DiamondBack», серія DВ № 7007782 калібру «308 WIN;  зрізи нігтьових пластин ОСОБА_4 , марлевий тампон зі змивом з обох китиць рук ОСОБА_4 ,  марлевий тампон зі змивом проведеним з отвору в металевій частині воріт, схожому на кульовий;  змиви речовини бурого кольору, які здійснено на чотири марлевих тампони гравійного покриття (під умовними позначками 1, 2, 5, 6), які було упаковано в окремі паперові конверти НПУ із пояснювальними написами на них; змив на марлевий тампон із вхідного отвору на воротах із внутрішньої сторони господарства, який упаковано в паперовий конверт НПУ із пояснювальним написом на ньому; слід папілярного візерунку, який виявлено на зовнішній стороні воріт на правій частині, який перекопійовано на відрізок липкої прозорої стрічки  та упаковано в паперовий конверт  НПУ із пояснювальним написом; змив на марлевий тампон заднього сидіння автомобіля ауді НОМЕР_7 , який упаковано в паперовий конверт  НПУ із пояснювальним написом ;один аркуш бланку зі слідами рук на 1 в. п. л .с.; дві дактилокарти; чотири розпаковані паперові конверти; букальний епітелій  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 ; змив на одному марлевому тампоні з прикладу карабіну марки DIAMOND BACK FIRERRMS моделі CFL MULTI DB 10DB – НОМЕР_8 ; змив на одному марлевому тампоні з магазина карабіну марки DIAMOND BACK FIRERRMS моделі CFL MULTI DB 10DB – 7007782; змив на одному марлевому тампоні з затвору карабіна марки DIAMOND BACK FIRERRMS моделі CFL MULTI DB 10DB – 7007782;   змив на одному марлевому тампоні з запобіжника карабіна марки DIAMOND BACK FIRERRMS моделі CFL MULTI DB 10DB – 7007782; змив на одному марлевому тампоні з руків`я карабіна марки DIAMOND BACK FIRERRMS моделі CFL MULTI DB 10DB – 7007782; змив на одному марлевому тампоні з спускового гачка карабіна марки DIAMOND BACK FIRERRMS моделі CFL MULTI DB 10DB – 7007782; зрізи нігтьових пластин з правої та лівої китиці рук, клітини виявлені в піднігтьовому вмісті та витяжка крові виявлена на нігтях трупа ОСОБА_12 ; зразок крові трупа ОСОБА_12 – знищити;

оптичний носії інформації, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження,  фірми ALERUS типу DVD – R 4.7 GB/120 min 16 X SPEED без рукописних написів на ньому, на якому міститься відеофайл записаний в форматі МР 4 з назвою WhatsApp Video 2022-09-30 at 15.50.05 розміром 13103 КБ – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - спрямувати не пізніше наступного дня.

Суддя                                                                                    ОСОБА_94