Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-др/733/8/24

Єдиний унікальний №733/10/22

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2024 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді Карапиш Т.В.

за участю секретаря: Щур О.П.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Ічня заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/10/22 за позовом ОСОБА_6 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС», третя особа – ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про визнання протиправними та скасування рішень сесії Парафіївської селищної ради Чернігівської області, визнання незаконним поділу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/10/22 за позовом ОСОБА_6 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС», третя особа – ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про визнання протиправними та скасування рішень сесії Парафіївської селищної ради Чернігівської області, визнання незаконним поділу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки.

Заявник вказує, що відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05.07.2024 року у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву було залишено без розгляду згідно п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки представник позивача до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з заявою про залишення поданої ним позовної заяви без розгляду.

Щодо заздалегідь необґрунтованих дій позивача заявник вказує, що згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України при пред`явленні позову позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку. Однак в порушення ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано докази, що обґрунтовують позовні вимоги.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області № 404 від 03.08.2020 року про відмову у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зобов`язання розглянути заяву позивача, вважає, що позивачка порушила правила об`єднання позовних вимог, оскаржуючи в рамках однієї позовної заяви як рішення суб`єкта владних повноважень, яке має бути перевірене на законність виключно в порядку адміністративного судочинства, так і заявляючи позовні вимоги щодо захисту права цивільного (скасування рішень про передачу у власність земельних ділянок третім особам та скасування державної реєстрації). Позовні вимоги щодо скасування рішення Парафіївської селищної ради № 404 від 03.03.2020 року про відмову у виготовленні технічної документації із землеустрою (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зобов`язання розглянути заяву позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства та процесуально не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства у справі № 733/10/22.

Відносно інших позовних вимог, заявлених до відповідачів, позивачкою не наведено жодних доказів, які б підтверджували факт знаходження бажаної нею земельної ділянки площею 12,3 га в межах земельних ділянок, належних відповідачам та оскаржуючи поділ земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 загальною площею 15,1418 га, за рахунок якої відповідачі отримали у приватну власність земельні ділянки для ведення ОСГ, позивач не навів жодних доводів, у чому полягає незаконність поділу/рішень Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам, тоді як згідно відомостей ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 7421785200:10:000:0487 загальною площею 15,1418 га була віднесена до земель запасу (земель, які не надані у власність або користування третім особам) сільськогосподарського призначення, жодних обмежень та обтяжень на неї не встановлено, речових прав 3-х осіб не зареєстровано.

Також наголошує на затягуванні розгляду справи численними клопотаннями про витребування доказів, які подані з порушенням строків і порядку, передбачених ст. 84 ЦПК України та заявлення клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи і прохання залишення позову без розгляду, одночасно після подання сторонами апеляційних скарг на ухвалу суду про призначення такої експертизи.

Просить вимогу про компенсацію понесених відповідачами задовольнити та стягнути з позивачки ОСОБА_6 на користь відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі по 15000,00 гривень на кожного з них.

Заявник – представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – адвокат Ломага А.А. в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивачка ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивачки ОСОБА_6 – адвокат Сакун І.А. в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та просила суд відмовити в задоволенні заяви про компенсацію понесених витрат, так як для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується, що випливає з положень ст. 141 та ст. 142 ЦПК України. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення та є диспозитивним правом позивача, передбачене нормами ЦПК України. Крім того, у даній справі судом не було встановлено зловживання процесуальними правами з боку позивача.

Представник позивачки ОСОБА_6 – адвокат Дуденок О.О. в судовому засіданні заперечувала проти заяви про компенсацію судових витрат та зазначила, що представником відповідачів не доведено факту безпідставності звернення до суду, а залишення позову без розгляду було викликане військовим станом та це є правом позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, але представник відповідачів не заявляв заяви та орієнтовного розрахунку та такий орієнтовний розрахунок при подачі першої заяви відповідачем позивачам не направлялося (ст. 134 ЦПК України). Представлені представником відповідача докази могли бути приєднані до справи до ухвалення рішення.

У випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, та така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі: у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (Постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 р. № 346/2744/21 (61-10543сво23).

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши представника позивачки, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 31.01.2022 року у справі № 462/1026/19, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 зробив висновок, що з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивачів як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивачів, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч.2ст.44 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05.07.2024 року у відкритому підготовчому судовому засіданні позов ОСОБА_6 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС», третя особа – ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про визнання протиправними та скасування рішень сесії Парафіївської селищної ради Чернігівської області, визнання незаконним поділу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки залишено без розгляду згідно п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат не вирішувалося.

Заявник, обґрунтовуючи подану заяву, вказує, що позивачка порушила правила об`єднання позовних вимог, оскаржуючи в рамках однієї позовної заяви як рішення суб`єкта владних повноважень, яке має бути перевірене на законність виключно в порядку адміністративного судочинства, так і заявляючи позовні вимоги щодо захисту права цивільного (скасування рішень про передачу у власність земельних ділянок третім особам та скасування державної реєстрації), а позовні вимоги щодо скасування рішення Парафіївської селищної ради № 404 від 03.03.2020 року про відмову у виготовленні технічної документації із землеустрою (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зобов`язання розглянути заяву позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства та процесуально не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства у справі № 733/10/22.

Відповідно до 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 2 ст. 31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. 

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Зазначене також кореспондується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду № 28/29-6-43/212-2012 від 30 липня 2019 року та № 909/968/16 від 11 вересня 2018 року.

Таким чином, при поданні позивачкою ОСОБА_12 вказаного позову не було порушено правила об`єднання позовних вимог і вони підлягають розгляду в порядку цивільного провадження.

Суд не бере до уваги твердження заявника про те, що позивачкою не наведено жодних доказів, які б підтверджували факт знаходження бажаної нею земельної ділянки площею 12,3 га в межах земельних ділянок, належних відповідачам та оскаржуючи поділ земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 загальною площею 15,1418 га, за рахунок якої відповідачі отримали у приватну власність земельні ділянки для ведення ОСГ, позивачка не навела жодних доводів, у чому полягає незаконність поділу/рішень Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам, тоді як згідно відомостей ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 7421785200:10:000:0487 загальною площею 15,1418 га була віднесена до земель запасу (земель, які не надані у власність або користування третім особам) сільськогосподарського призначення, жодних обмежень та обтяжень на неї не встановлено, речових прав 3-х осіб не зареєстровано, виходячи з наступного.

Як видно з рішення першої сесії восьмого скликання ІІ засідання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області від 14 грудня 2020 року № 89-01/08, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачці по справі ОСОБА_2 площею 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0584 для ведення особистого селянського господарства, яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 та передано у власність останній (т. 1, а.с. 28).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.10.2021 року № 281961182, власником земельної ділянки 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0584 для ведення особистого селянського господарства, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 89-01/08, виданий 14.12.2020, видавник: Парафіївська селищна рада, є ОСОБА_2 (т.1, а.с. 29).

Як видно з рішення першої сесії восьмого скликання ІІ засідання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області від 14 грудня 2020 року № 90-01/08, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачці по справі ОСОБА_3 площею 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0585 для ведення особистого селянського господарства, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 та передано у власність останній (т. 1, а.с. 30).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.10.2021 року № 281966307, власником земельної ділянки 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0585 для ведення особистого селянського господарства, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 90-01/08, виданий 14.12.2020, видавник: Парафіївська селищна рада, є ОСОБА_3 (т.1, а.с. 31).

Як видно з рішення першої сесії восьмого скликання ІІ засідання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області від 14 грудня 2020 року № 91-01/08, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу по справі ОСОБА_4 площею 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0587 для ведення особистого селянського господарства, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 та передано у власність останній (т. 1, а.с. 34).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.10.2021 року № 281964328, власником земельної ділянки 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0587 для ведення особистого селянського господарства, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 91-01/08, виданий 14.12.2020, видавник: Парафіївська селищна рада, є ОСОБА_4 (т.1, а.с. 35).

В даній справі у прохальній частині позовної заяви позивачка ОСОБА_6 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення першої сесії восьмого скликання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412521) від 14 грудня 2020 року № 89-01/08 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу у власність ОСОБА_2 із земель запасу комунальної власності Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області земельної ділянки площею площею 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0584 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області, яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56994920 від 10.03.2021 року, номер запису про право власності: 40899923; визнати незаконним та скасувати рішення першої сесії восьмого скликання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412521) від 14 грудня 2020 року № 90-01/08 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу у власність ОСОБА_3 із земель запасу комунальної власності Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області земельної ділянки площею площею 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0585 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області, яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56988201 від 09.03.2021 року, номер запису про право власності: 40894125; визнати незаконним та скасувати рішення першої сесії восьмого скликання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412521) від 14 грудня 2020 року № 91-01/08 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу у власність ОСОБА_4 із земель запасу комунальної власності Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області земельної ділянки площею площею 1,8927 га кадастровий номер 7421785200:10:000:0587 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області, яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки 7421785200:10:000:0487 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 56982975 від 09.03.2021 року, номер запису про право власності: 40889468.

Таким чином, позивачка при подачі позову до суду оскаржувала видачу вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування та просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і в ході розгляду справи подавала суду клопотання про витребування доказів через неможливість самостійно надати такі докази та мала на меті довести обставини, зазначені нею у позові, що є суб`єктивним правом позивачки, гарантованим статтями 55,124 Конституції України – безумовним доступом до правосуддя незалежно від обгрунтованості позову.

Що стосується тверджень заявника про затягування розгляду справи позивачкою численними клопотаннями про витребування доказів, які були подані з порушенням строків і порядку, передбачених ст. 84 ЦПК України та заявлення клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи і прохання залишення позову без розгляду, одночасно після подання сторонами апеляційних скарг на ухвалу суду про призначення такої експертизи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.10.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» якщо сторона не в змозі зібрати докази, а без них правильно вирішити справу неможливо – за клопотанням сторін суд сам має витребувати такі докази.

Слід зауважити, що у даній справі судом не було встановлено зловживання процесуальними правами з боку позивачки, до останньої не застосовувалися будь-які заходи у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишено без розгляду саме за заявою позивачки, а не через зловживання нею процесуальними правами.

У Постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55,124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як видно з матеріалів цивільної справи № 733/10/22, провадження № 2/733/15/24, представником відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – адвокатом Ломагою А.А. разом з першою заявою по суті спору не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесли і які очікують понести відповідачі в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень частини третьої ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивачки по справі, що зумовили понесення відповідачами заявлених до стягнення витрат, що в свою чергу виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 133, 142, 260-261 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В заяві представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/10/22 за позовом ОСОБА_6 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС», третя особа – ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про визнання протиправними та скасування рішень сесії Парафіївської селищної ради Чернігівської області, визнання незаконним поділу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                 Т. В. Карапиш