Справа № 177/2019/24

Провадження № 3/177/1322/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 вересня 2024 року

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Березюк М. В.

розглянувши матеріали, які надійшли від Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

офіційно не працевлаштованого

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2024 о 11:30 год, на а/д Дніпро – Миколаїв, в межах Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено на підставі огляду проведеного за згодою водія на місці зупинки транспортного засобу, з використанням газоаналізатора «Драгер», результат огляду 0,30 проміле.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, дату розгляду справи судом, що зафіксована в протоколі про адміністративне правопорушення та оголошена під відеозапис, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії». Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки зазначена поведінка ОСОБА_1 , на думку суду, направлена на затягування розгляду справи та нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Тим більше, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст. 280 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001зі змінами, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною поза розумним сумнівом, та приходить до висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознаками - керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 490783 від 21.08.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеним уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підписаним ОСОБА_1 , без зауважень.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запахом алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу алкотестер «Драгер» 6810, результат якого склав 0,30 проміле, що було зафіксовано на відеозаписі та продемонстровано ОСОБА_1 , який результат огляду не заперечував, підписав акт огляду, чек до приладу Драгер, в якому також зафіксовано результат 0,30 проміле. Більш того, на запитання працівника поліції про те, чи погоджується він з результатом огляду чи не бажає проїхати до медичного закладу, останній не вбачав у цьому потреби «а зачем?», пояснив, що дійсно напередодні ввечері вживав алкоголь та на момент огляду має явну ознаку алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота.

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських інспекторів, при перегляді якого встановлено, що водій ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції при патрулюванні на блокпості, та при спілкуванні у ОСОБА_1 виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, останньому запропоновано пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора або в медичному закладі. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події, перевірив цілісність трубочки, йому роз`яснення процедуру проходження огляду за допомогою газоаналізатора, після чого він пройшов огляд, за результатами якого прилад показав результат 0,30 проміле. Результати огляд продемонстровано ОСОБА_1 , зафіксовано на відеозаписі.

Відповідно до довідки з адміністративної практики, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Однак, згідно даних відеозапису, на момент події він мав лише тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, у зв`язку з вилученням посвідчення водія за подією іншого правопорушення.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, його суспільну небезпечність, зокрема його небезпечність не лише для ОСОБА_1 , а й для оточуючих, та враховуючи безальтернативність стягнення визначеного ч.1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в межах санкції даної статті з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 25, 27, 30, 40-1, 130 ч. 1, 283, 284, 289 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення за цим законом у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу (не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суддя                                                                   М.В. Березюк