У х в а л а

5 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 755/283/21

Провадження № 61-7979ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - скаржники), інтереси яких представляє адвокат Лисенко Сергій Володимирович (далі - адвокат),

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 8 травня 2024 року

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) до скаржників та ОСОБА_3 (далі - відповідачі) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству працівниками, та

в с т а н о в и в:

1. У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: поновити строк на звернення до суду; стягнути солідарно з відповідачів 1 039 567,63 грн завданої ними матеріальної шкоди.

2. 2 листопада 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким поновив позивачеві строк на звернення до суду та задовольнив позов: стягнув солідарно з відповідачів 1 039 567,63 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству працівниками; стягнув із кожного з них по 5 197,84 грн судового збору.

3. 8 травня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

4. 30 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржників сформував у системі «Електронний суд» касаційні скарги (вх. № 18710/0/220-24 та вх. № 18736/0/220-24 від 31 травня 2024 року ), в яких просить: 1) скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову, 2) судові витрати покласти на позивача.

5. 27 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу ОСОБА_2 без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Цей скаржник мав зазначити інформацію про його й адвоката місце проживання чи перебування та поштовий індекс; надати докази відправлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги разом з усіма додатками та заяви про усунення недоліків, а також оформлений відповідно до встановлених вимог ордер із вказівкою коректного місяця/року видачі та його копії для інших учасників у справі; вказати дату отримання копії оскарженої постанови апеляційного суду та додати докази, що це підтверджують (за наявності).

6. 27 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Цей скаржник мав зазначити інформацію про його й адвоката місце проживання чи перебування та поштовий індекс; надати докази відравлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги разом із усіма додатками та заяви про усунення недоліків; вказати дату отримання копії оскарженої постанови апеляційного суду та додати докази, що це підтверджують (за наявності).

7. 18 липня 2024 року адвокат в інтересах ОСОБА_2 сформував у системі «Електронний суд» заяви про усунення недоліків (вх. № 24166/0/220-24 від 18 липня 2024 року та вх. № 24213/0/220-24 від 19 липня 2024 року), у яких вказав інформацію про місце проживання та місцезнаходження відповідачів й адвоката, сповістив, що з постановою апеляційного суду ознайомився 20 травня 2024 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР). До заяв додав уточнену редакцію касаційної скарги, квитанції від 18 липня 2024 року № 1399817 і № 1396990 про доставку до зареєстрованого електронного кабінету позивача касаційної скарги та заяв про виправлення недоліків і додатків до них, квитанції Поштової служби

«Е-Пост» від 17 липня 2024 року № 1194198 і № 1194192 разом із описами вкладення до листів й квитанціями про оплату послуги на підтвердження відправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 касаційної скарги й заяви про усунення недоліків разом із додатками, копії двох ордерів від 30 травня 2024 року серії АІ № 1623838 і від 12 липня 2024 року серії АІ № 1655937 на надання адвокатом правничої допомоги ОСОБА_2 у Верховному Суді та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

8. 18 липня 2024 року адвокат в інтересах ОСОБА_1 сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 24185/0/220-24 від 18 липня 2024 року), у якій зазначив інформацію про місце проживання та місцезнаходження відповідачів й адвоката, повідомив, що з постановою апеляційного суду ознайомився 20 травня 2024 року у ЄДРСР. До заяви приєднав уточнену редакцію касаційної скарги, квитанцію № 1397125 від 18 липня 2024 року про доставку до зареєстрованого електронного кабінету позивача касаційної скарги та заяви про усунення недоліків разом із додатками, квитанції Поштової служби «Е-Пост» від 17 липня 2024 року № 1194200 і № 1194192 разом із описами вкладення до листів й квитанціями про оплату послуги на підтвердження відправлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 касаційної скарги та заяви про усунення недоліків разом з додатками.

9. Скаржники обґрунтували касаційні скарги так:

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки, які сформульовані у постановах:

(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову;

(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 287/354/14-ц (провадження № 61-10144св18), про те, що розмір шкоди, завданої з вини кількох працівників, визначається для кожного з них із урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності; солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо суд встановив, що шкода підприємству, установі, організації завдана спільними умисними діями кількох працівників або працівника й інших осіб;

(3) Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, про те, що встановлені статтями 228, 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін (див. аналогічний висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 513/1485/15-ц (провадження № 61-30618св18);

(4) Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), про те, що позивач самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту; обґрунтованість підстав звернення до суду останній оцінює у кожній справі за наслідками розгляду позову;

(5) Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), про те, що способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких відбувається поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника; інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу; такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19));

(6) Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20), про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування;

- суди попередніх інстанції належно не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України));

- суди виснували про доведеність вини відповідачів і порушення ними інструкцій, норм та правил, які регламентують їхні трудові обов`язки, на підставі витягу з висновку службового розслідування за фактом пограбування інкасаторського автомобіля та викрадення грошових коштів від 11 жовтня 2019 року № ZAKL-2019/1-7050511. Проте у тому висновку не зазначили, яку саме норму Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 29 від 31 березня 2017 року, порушили відповідачі;

- суди не перевірили, чи виконав роботодавець обов`язок щодо створення відповідачам умов, необхідних для належного виконання ними їхніх обов`язків (частина перша статті 131 КЗпП України), у тому числі надання технічно справного й укомплектованого згідно з вимогами ДСТУ 3975-2000 спецтранспорту;

- суди попередніх інстанцій взяли до уваги договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 22 липня 2019 року, який позивач уклав із відповідачами. Позивач надав копію цього договору до суду першої інстанції після початку розгляду справи по суті, однак доказів відправлення її відповідачам немає, що є порушенням порядку надання доказів (стаття 83 ЦПК України);

- суди не встановили наявність і ступінь вини кожного з відповідачів у завданні роботодавцю збитків, не визначили, хто саме був керівником бригади, неправильно визначили (взагалі не визначили) особу, яка мала обов`язок заблокувати всі двері автомобіля після виходу членів бригади для проведення інкасації.

10. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

11. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційні скарги подані у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 15 травня 2024 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційних скаргах є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 8 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству працівниками.

2. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційні скарги, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко