ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

06 вересня 2024 року Справа №  280/6162/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,    АДРЕСА_1 ) до  Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання  дій протиправними  та зобов`язання вчинити певні дії, -   

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1  (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23 травня 2024 року  про відмову у призначені пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: зарахувати до страхового стажу позивача  для призначення пенсії за віком періоди роботи згідно Трудової книжки НОМЕР_2 - з 10 листопада 1985 року  по 15 липня 1997 року

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати призначеної відповідно до статті  26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком, на підставі заяви позивача від 01 травня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу призначену відповідно до статті  26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсію за віком, на підставі моєї заяви від 01 травня 2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, що  позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Запорізькій  області із заявою за призначенням пенсії за віком згідно зі статтею  26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем 23 травня 2024 року   прийнято  рішення № 084750007395 про відмову у призначенні пенсії через недостатність стажу, оскільки за наданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 10 листопада 1986 року по                                    15 липня 1997 року, оскільки запис на звільнення не завірений підписом відповідальної особи. Позивач вважає вказане рішення протиправним у зв`язку з чим звернулась до суду. Позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Також, вказаною ухвалою судді від  Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області витребувано  засвідчені належним чином копії оскаржуваного в даній справі рішення від 23 травня 2024 року, а також заяви позивача про призначення пенсії за віком від 01 травня 2024 року разом із доданими до заяви документами.

29 липня 2024 року представником відповідача разом із витребуваними доказами до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 травня 2024 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії за віком згідно зі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів                                    23 травня 2024 року  ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення № 084750007395 про відмову у призначенні пенсії позивачу.

В якості підстави для відмови Відповідачем  зазначено наступне.

Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, становить 60 років.

Вік заявника 60 років 00 місяців 19 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, становить 31 рік.

Страховий стаж особи становить: для права – 19 років 06 місяців 19 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з                      10 листопада 1985 року по 15 липня 1997 року, оскільки згідно записів 4-7 трудової книжки НОМЕР_2 від 02 квітня 1984 року  запис на звільнення не завірений підписом відповідальної особи.

Враховуючи вищезазначене, позивачу  відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 року.

Позивач вважає вказане рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, вважаючи, що до страхового стажу мають бути зараховані всі зазначені вище періоди роботи, оскільки вони підтверджені даними трудової книжки, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку підставам прийняття спірного рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1,2 статті  26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по                                31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частин  1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею  62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За приписами наведених норм, уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 307/3091/16-а.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» (далі - Постанова                № 794) - доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року.

Так, відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 794 установлено, що починаючи з                           1 липня 2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 за даними системи персоніфікованого обліку.

Таким чином, в будь-якому випадку відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж особи до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.

Судом встановлено, що згідно записів 4-7 трудової книжки  позивача НОМЕР_2 від 02 квітня 1984 року у з 10 листопада 1985 року по 15 липня 1997 року ОСОБА_1  працювала на посаді касира на Хлібокомбінаті (в подальшому реорганізовано в райпотребсоюз).

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року  №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від                                     06 вересня 1973 року  №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту  1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Подання додаткових документів, окрім трудової книжки відповідно до Порядку                   № 637, передбачено виключно для випадків, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії було те, що позивачу не вистачає страхового стажу для призначення пенсії, у зв`язку з тим, що пенсійним органом не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці позивача, оскільки її заповнено з порушенням вимог відповідної Інструкції

Водночас, за основними критеріями запис щодо періоду роботи з                                    10 листопада 1985 року по 15 липня 1997 року відповідає вимогам оформлення трудових книжок, зокрема, містить дані про накази, згідно яких позивача прийнято та звільнено з роботи, інформацію про роботодавця, запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства.

Інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про вказаний період роботи ГУ ПФУ в Запорізькій області при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено.

Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року  у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що:

«21.   Згідно з частиною  1 статті  24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

22.   Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті  20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

23.   Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

24.   Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника…

27. Колегія суддів зазначає, що внаслідок невиконання ТОВ «Бутмікс» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 03 травня 1996 року по                          08 червня 2001 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

28. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

29. Крім того, колегія суддів вважає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії».

З урахуванням вищевказаного, суд зазначає, що встановлені відповідачем  недоліки в записах трудової книжки не можуть бути підставами для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, з огляду на що період роботи позивача з 10 листопада 1985 року по 15 липня 1997 року  врахуванню при обрахунку стажу при призначенні пенсії позивачу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23 травня 2024 року                     № 084750007395  щодо відмови в призначенні ОСОБА_1  пенсії за віком не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, розумності та пропорційності, з огляду на що є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, вимоги позивача  щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати призначеної відповідно до статті  26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком, а також зобов`язання відповідача  нарахувати та виплатити позивачу призначену відповідно до статті  26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсію за віком, на підставі заяви від 01 травня 2024 року задоволенню не підлягають, оскільки з урахуванням наданих відповідачем  на виконання вимог ухвали судді від 08 липня 2024 року доказів, рішення про  призначення ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до вимог розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року  № 22-1 до винесення оскаржуваного в даній справі рішення не приймалось. Факт призначення позивачу пенсії за віком до звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/6162/24 відповідачем заперечується. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача  від 23 травня 2024 року № 084750007395 , зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком від 01 травня 2024 року з урахуванням висновків суду забезпечить ефективний захист прав позивача на одержання соціальних виплат у відповідності до статті 46 Конституції України.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від  01 травня 2024 року з урахуванням висновків даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказане,  позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог частини  3 статті 139 КАС України шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області 1/2 судового збору, що підлягав сплаті за подання даного позову, з урахуванням його подання до суду засобами поштового зв`язку.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позову заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23 травня 2024 року № 084750007395  про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1   для призначення пенсії за віком періоди роботи згідно Трудової книжки НОМЕР_2 від 02 квітня 1984 року - з                        10 листопада 1985 року  по 15 липня 1997 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01 травня 2024 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/6162/24.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60  грн. присудити на користь ОСОБА_1  за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року.

Суддя                                                                                                  Д.В. Татаринов