ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/299/24 Номер провадження 22-ц/814/2420/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2024 року, ухвалене суддею Максименко Л.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини і дружини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вони з відповідачем з 18.03.2022 перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказує, що батько дитини не проживає разом з ними, матеріальної допомоги не надає. Тоді як вона не має можливості працювати, оскільки доглядає їхнього малолітнього сина, якому не виповнилося три роки.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, з дня подачі позову до суду, а також стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи від дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2024 року до повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 26 січня 2024 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць допущене до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн.

З цим рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі, а саме 8000,00 грн щомісячно. Також просить відмовити в позові про стягнення аліментів на утримання дружини.

Вказує, що суд першої не врахував та не надав правової оцінки доказам неможливості сплачувати аліменти у частці від доходу, оскільки у нього на утриманні перебувають батьки похилого віку, які є пенсіонерами. Мати отримує мінімальну пенсію. Батько є особою з інвалідністю першої групи, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС; потребує постійного догляду та матеріального забезпечення, фізичної допомоги.

Відповідач зазначає, що він, як єдиний син, надає матеріальну допомогу батькам та визнаний доглядальником батька.

Наголошує, що він є учасником бойових дій, захищає Україну та вимушений придбавати за власний кошт військове спорядження, має хронічні хвороби, потребує лікування.

Крім цього вказує, що він теж має харчуватися, одягатися, сплачувати за винайм житла, комунальні послуги.

Стверджує, що колишня дружина привласнила собі спільно нажите ними в шлюбі майно.

Посилається на те, що судом при ухваленні рішення не враховано, що позивачка здорова, працездатна, має можливість забезпечувати себе сама, проте не бажає працювати.

Відповідач стверджує, що не має обов`язку утримувати колишню дружину, а розмір аліментів, які він може сплачувати на утримання дитини та вважає його достатнім для забезпечення потреб сина, становить щомісячно 8000,00 грн.

20.06.2024 від позивачки ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку вона просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи. Вказує, що їх спільна з відповідачем дитина проживає з нею, батько матеріальної допомоги на сина не надає, його доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами. Їхня спільна дитина відповідно до закону має право на утримання від батька у частці від його доходів. Крім цього відповідно до закону вона має право на утримання від відповідача до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трирічного віку.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який зареєстровано 18 березня 2022 року у Шевченківському відділі ДРАЦС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 144 від 21 січня 2024 року, виданого відділом соціального захисту населення Гадяцької міської ради малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 11).

Позивачкою до місцевого суду надано копії медичних виписок про стан здоров`я дитини ОСОБА_3 , фіскального чеку про придбання суміші для годування дитини (а.с. 46-50).

Згідно відомостей з податкового органу за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року дохід ОСОБА_2 становить щомісячно 860,00 грн (а.с. 51).

Крім цього позивачкою надано довідку про розмір доходу її матері ОСОБА_5 , копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_6 (а.с. 52,53).

Відповідно до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 24.01.2024 (а.с. 35).

Згідно копії пенсійного посвідчення, батькові відповідача ОСОБА_7 з 11.04.2014 року встановлено першу групу інвалідності безстроково, та він потребує постійного стороннього догляду.

Крім того відповідачем надано копію виписки з медичного закладу, відповідно до якої його батько у 2018 році проходив стаціонарне лікування та був прооперований (а.с. 31-34).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі частини всіх видів його заробітку, а також дружини у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітній син сторін проживає з позивачкою, знаходиться на її утриманні. Тоді як відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина та дружини не надає, хоча має можливість сплачувати аліменти.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого   1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини дев`ятої статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до  статті 180 СК України  батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом частини другої  статті 182 СК України  розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі, сплата аліментів одним з батьків, а в даному випадку батька, який живе окремо, є однією з форм його участі в утриманні дітей. Оскільки відповідач є батьком дитини, тому нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття.

Відповідач як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі вказував, що має можливість сплачувати аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00 грн.

За правилами ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Отже призначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є правом, а не обов`язком суду.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що відповідачем не надано доказів щодо розміру його заробітку (доходу), його мінливість чи нестабільність; наявності рухомого або нерухомого майна та що саме розмір аліментів на рівні 8000,00 грн забезпечить належний розвиток та рівень життя їхнього малолітнього сина.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини.

При цьому судом враховано стан здоров`я та матеріальне становище дитини сторін; стан здоров`я та матеріальне становище позивачки, яка не працює та не має самостійного заробітку, оскільки доглядає малолітню дитину сторін, якій не виповнилося три роки; матеріальний стан відповідача, який є працездатним, перебуває на військовій службі; наявність у відповідача непрацездатного батька, який є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.

Відповідно до ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина не звільняє відповідача від обов`язку надавати матеріальну допомогу дружині, яка у зв`язку з доглядом за дитиною не має самостійного доходу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідач є працездатним, перебуває на військовій службі та має можливість надавати утримання позивачці, яка не працює, не має самостійного заробітку, та з якою проживає їх спільна дитина, якій не виповнилося три роки.

Виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Придбання відповідачем військового спорядження, витрати на лікування не підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача на те, що він здійснює догляд за батьком, якому встановлено інвалідність та утримує його, не може бути підставою для зменшення розміру стягнутих аліментів, проте відповідно до ст. 182 СК України враховується при визначенні розміру аліментів, що було здійснено судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів.

Також не надано доказів, що він є єдиним сином та самостійно утримує батька, який отримує пенсію.

Твердження відповідача про те, що позивачка привласнила спільно нажите ними в шлюбі майно, не приймаються до уваги, оскільки не стосуються цього спору та не підтверджено доказами.

Доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, дублюють заперечення відповідача проти позову, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається апеляційним судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.05.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2024 року у сумі 1816,80 грн, до ухвалення рішення, апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а рішення місцевого суду без змін, тому згідно ст. 141 ЦПК України вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1816,80 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.09.2024.

Головуючий суддя                                                               О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук