Справа № 758/619/24

Провадження № 22-ц/4808/1058/24

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

               головуючої                        Пнівчук О.В.,

               суддів:                        Бойчука І.В., Томин О.О.

               з участю секретаря                Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинюк Марія Русланівна на рішення Косівського районного суду від 29 травня 2024 року, у складі судді Крилюк М.І. у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року АТ «Сенс Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2020 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №491036745.

Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 175104,26 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування.

Просив стягнути з відповідача 175104,26 грн заборгованості за кредитним договором № 491036745 та судові витрати.

Рішенням Косівського районного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №491036745 в сумі 175 104, 26 грн та 2 684 грн оплаченого судового збору.

Не погодившись з судовим рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Мартинюк М.Р. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що судом першої інстанції проігнороване заявлене нею 02.04.2024 року клопотання про призначення експертизи. В оскаржуваному рішенні суду від 29.05.2024 року немає жодної згадки про розгляд судом клопотання, відсутня також ухвала щодо відхилення або задоволення даного клопотання.

При постановленні оскаржуваного рішення судом не враховано, що банком нараховувались проценти, пеня, штрафи за користування кредитом в період запровадження в Україні карантину, спричиненого спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

30.03.2020 року було прийнято спеціальний закон - Закон №540-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX), яким внесено зміни в регулювання процентної ставки за всіма кредитними договорами.

Закон №533-IX передбачає, що за прострочення по виконанню зобов`язань за споживчими кредитами у період з 1 березня 2020 по 30 квітня 2020 споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Таким чином, закон №533-IX звільняє від штрафних санкцій та забороняє підвищувати процентну ставку за споживчими кредитами, а закон №540-1X поширює заборону підвищувати процентну ставку на всі кредитні договори.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що позивачем здійснювалось нарахування неустойки у період з 01.10.2020 року по 02.07.2023 року. Підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок пені у розмірі 71058,80 грн відсутні.

Зазначила, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, що в свою чергу є підставою для застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалась в суді першої інстанції.

Що стосується нарахування плати за прострочене тіло кредиту, та таке є безпідставним, оскільки відсутній передбачений обов`язок відповідача по їх сплаті в заяві від 01.10.2020 року, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020

року у справі №190/1419/19-ц (провадження №61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі №720/1394/19 (провадження №61-8855св20).

Отже, за таких умов, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 12869,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Із розрахунку заборгованості, наданої позивачем, встановлено, що позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитом до 16.01.2024 року, однак у матеріалах справи міститься вимога від 20.06.2023 року, що вважається вимогою згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови від 28.03.2018 року провадження №14-1018, від 04.07.2018, провадження №14-15418 від 31.10.2018, провадження №14-318цс18; постанови Верховного Суду (Касаційного господарського суду) від 06.03.2019 року у справі №916/4692/15, від 13.08.2019 у справі №910/17153/15).

Просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

Правом на подачу відзиву АТ «Сенс Банк» не скористався, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник АТ «Сенс Банк» Рудницький Ю.І. у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відео конференції заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Апелянт ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_2  у судове засідання не з`явилися,  про час та  місце розгляду  справи повідомлені належним чином,  а відтак колегія суддів відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, дійшла висновку про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору та відповідно до представлених розрахунків АТ «Сенс Банк» виникла заборгованість в розмірі 175104, 26 грн, яка відповідачкою не спростована.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2020 року між АТ «Альфа Банк» ( правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №491036745 відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 132 246,68 грн строком на п`ять років, зі сплатою процентів за користування кредитом 39,90 % річних. Тип процентної ставки – фіксована.

Згідно анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» позивачка підтвердила, що ця анкета-заява є акцептом в розумінні ст. 642 ЦК України, її згоди на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та отримання банківських послуг на умовах, визначених публічною пропозицією та продуктами банку, депозитні вклади фізичних осіб, поточні рахунки фізичних осіб, платіжні картки фізичних осіб, кредитні картки фізичних осіб, кредити фізичних осіб, послуги системи інтернет-сервісу «My Alfa-Bank», інших банківських послуг, що передбачені умовами публічної пропозиції.

З анкети-заяви вбачається, що позивачка приймає пропозицію банку на отримання банківських послуг щодо відкриття та ведення рахунків, випуск та обслуговування карток, розміщення депозитних вкладів, отримання кредитів, послуг з обслуговування в системі інтернет-сервісу «My Alfa-Bank» дистанційного розпорядження рахунками з використанням Заявок на здійснення договірного списання, що можуть здійснюватися з використанням електронного підпису та іншого аналогу власноручного підпису та інших послуг за продуктами банку.

Встановлено, що ОСОБА_1 згідно оферти на укладення угоди про надання кредиту № 491036745 запропонувала АТ «Альфа банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа банк»», що укладений між нею та Банком. Умови споживчого кредиту : тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 132246,68 грн, процентна ставка 39,90%, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців.

Дата повернення кредиту 02.10.2025 року.

У додатку №1, що є невід`ємною частиною Угоди, визначено детальний розпис складових загальної вартості кредиту, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування.

Так, графіком визначено внесення щомісячного платежу до 24 числа кожного місяця, розмір мінімального щомісячного платежу 5116 грн у період 02.11.2020 по 02.10.2025.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором, згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статей 526, 530, 610, 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1,2 ст.12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, на підтвердження доводів неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором надав суду виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 01.10.2020 по 18.07.2023, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором позичальника ОСОБА_1 .

Так, випискою по особовому рахунку підтверджено надання банком ОСОБА_1 кредиту у розмірі 132 246,68 грн.

Як у виписці по особовим рахункам так і у розрахунку по заборгованості відображено внесення відповідачкою коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Зазначені письмові докази не містять розбіжностей щодо сум внесених відповідачкою в рахунок здійснення платежів на виконання кредитних зобов`язань. Разом з тим, встановлено, що відповідачка вносила такі кошти не у відповідності до встановленого графіка платежів, який передбачав внесення мінімального щомісячного платежу 5116 грн .

У вказаних письмових доказах підтверджено зарахування внесених відповідачкою коштів у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом.

У зв`язку з тим, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту, то 04 липня 2023 року АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 надіслав вимогу про усунення порушень, в якому банк вимагав протягом 30 днів з дня отримання письмової вимоги погасити заборгованість за кредитним договором, що станом на 20.06.2023 становила 169335,15 грн.

Вказана сума заборгованості відповідачкою не була погашена у добровільному порядку, відтак АТ «Сенс Банк» 16.01.2024 року пред`явив до суду позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором станом на 18.07.2023 року у сумі 175104,26 грн.

Заперечуючи позовні вимоги банку представник відповідачки ОСОБА_2 03.04.2024 року подала клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи,

Клопотання мотивовано тим, що сума заборгованості за кредитним договором 175104,26 грн не відповідає дійсності, а подані позивачем документи не містять істотних умов договору, розміру кредиту, розміру процентної ставки та інші істотні обставини.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки вказала, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що позивачем неправомірно нараховано неустойку за період з 01.10.2020 по 02.07.2023 року в розмірі 71058 грн, а також банком необгрунтовано заявлено вимогу про стягнення простроченого тіла кредиту.

При цьому, представник відповідачки просила розгляд справи проводити без участі відповідача та її представника.

Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції, таке ухвалено за відсутності сторін.

Судом в окремому процесуальному документі (ухвалі суду) не вирішено клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи в мотивувальній частині також відсутні мотиви відхилення заявленого клопотання.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Підписуючи Оферту на укладення угоди про надання кредиту № 491036745 01.10.2020 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до банку про надання їй кредиту у сумі 132246,68 грн із процентною ставкою 39,90 % річних, строком на 60 місяців.

У Додатку №1 до Договору визначено графік платежів з повернення кредиту, за яким відповідачка взяла на себе зобов`язання вносити щомісячний платіж, мінімальний розмір якого становить 5116 грн. Загальна вартість кредиту складає 306959,73 грн (5116х60).

Позичальник ОСОБА_1 своїм власноручним підписом як оферти так і графіку платежів, розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту засвідчила про отримання всієї інформації про умови кредитування.

Таким чином, посилання представника відповідача про те, що подані позивачем докази укладення кредитного договору не містять істотних умов договору, розміру кредиту, розміру процентної ставки та інші істотні обставини є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції при проведенні розрахунку заборгованості за кредитним договором, то такі не заслуговують на увагу, оскільки у графіку платежів за кредитним договором передбачено два види платежів за кредитом: сума кредиту за договором та проценти за користування кредитом. Будь-які інші платежі за додаткові та супутні послуги не передбачено.

Із розрахунку заборгованості за кредитом, банком проведено нарахування за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Згідно виписок по особовим рахункам ОСОБА_1 встановлено, що внесені відповідачкою кошти на погашення кредиту зараховувалися на погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Банк після надіслання відповідачці 04 липня 2023 року вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, що станом на 20.06.2023 становила 169335,15 грн пред`явив позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 18.07.2023 року у сумі 175104,26 грн, а не на 2024 рік як про це зазначає відповідач.

Заперечуючи правильність проведеного позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, сторона відповідача, при цьому не надала будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості чи проведеного контррозрахунку такої заборгованості.

Стосовно доводів апеляційної скарги про нерозгляд судом першої інстанції клопотання про призначення судово-економічної експертизи, слід зазначити наступне.

Представник відповідачки 03.04.2024 року подала клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої просила поставити ряд запитань, зокрема: яка сума тіла кредиту була фактично видана ОСОБА_1 за кредитним договором №491036745 від 01.10.2020; чи містить договір істотні умови; якою є реальна процентна ставка за кредитним договором; чи змінювалася процентна ставка за кредитним договором; яка дійсна сума заборгованості за вказаним кредитним договором; чи існує суперечність між нормами бухгалтерського обліку в банках України та умовами кредитного договору; чи правильно ведеться бухгалтерський облік у банку по кредитній справі ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що представник відповідачки обмежився посиланням на те, що сума заборгованості за кредитним договором 175104,26 грн не відповідає дійсності, разом з тим клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи не містить жодного обґрунтування необхідності призначення такої із зазначенням обставин які викликають сумнів у правильності проведеного позивачем розрахунку.

Відтак, колегія суддів вважає, що за наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для призначення по справі судово-економічної експертизи.

Крім того, в апеляційній скарзі представник відповідачки не ставить питання про призначення такої експертизи в апеляційній інстанції.

Таким чином, оскільки справа судом першої інстанції розглянута у відсутності сторін, (згідно поданих ними заяв) та беручи до уваги, що представником відповідача не подано належного обґрунтування необхідності призначення у справі судово-економічної експертизи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення клопотання про призначення судово-економічної експертизи та наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що при постановленні рішення судом не враховано, що банком нараховувались проценти, пеня, штрафи за користування кредитом в період запровадження в Україні карантину, спричиненого спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 є необґрунтованими.

Так, у Законі України № 533-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Серед іншого врегульовано питання виконання зобов`язань за споживчими кредитами.

Надалі, 30.03.2020 прийнято ще один спеціальний Закон № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), яким внесено зміни врегулювання процентної ставки за всіма кредитними договорами.

Разом з тим, Закон № 533-ІХ та Закон № 540-ІХ не звільняють позичальника від обв`язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло кредиту та проценти), а лише звільняють позичальника від штрафних санкцій за порушення цих обов`язків та гарантують, що кредитор в цей період не погіршить умови договору для позичальника, зокрема не підвищить процентну ставку за кредитом.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у сумі 175104,26 грн, яка складається з 113256,46 грн заборгованості за кредитом та 61847,80 грн заборгованості по відсотках. Штрафні санкції банком не нараховувалися, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,  суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинюк Марія Русланівна, залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 29 травня 2024 року – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2024 року.

Головуюча                                                        О.В. Пнівчук

Судді:                                                                І.В. Бойчук

                                                                       О.О. Томин