Справа № 2-3619/10

РІШЕННЯ

Іменем України

    21 грудня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю третьої особи Тернопільської обласної кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву «Облагробуд» про стягнення вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт та моральної шкоди, -

встановив:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 з участю третьої особи Тернопільської обласної кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву «Облагробуд» про стягнення вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт та моральної шкоди посилаючись на те, що у лютому 2002 року відповідачем, який є його рідним братом, було придбано будівлі деревообробної майстерні загальною площею 1610,20 кв.м. по АДРЕСА_1. При укладенні договору купівлі-продажу між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про те, що частина будівлі (столярний цех) площею 250 кв.м., яка була зруйнована пожежею, буде належати позивачу, оскільки за неї він заплатив відповідачу 1000 доларів США. Придбану частину будівлі він відремонтував, придбавши для ремонту будівельних матеріалів на суму 336970 грн. та витратив 541976 грн. на оплату будівельних робіт. Щодо проведення ремонту спірної будівлі відповідач не заперечував. З 2002 року він користувався вказаним приміщенням у якому його зять організував виробництво бруківки. В подальшому із відповідачем склались неприязні відносини, оскільки він став чинити перешкоди у користуванні приміщенням, відключив електроенергію, позбавив доступу до приміщення, змінив замок. Оскільки відповідач відмовився переоформити право власності на спірну будівлю за позивачем в той час як ним було витрачено кошти на його ремонт в загальній сумі 878946 гривень, що доводиться висновками експертиз, а тому із вказаних підстав позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача у його користь 878946 гривень понесених затрат на будівельні матеріали та роботи.  

    Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просять їх задовольнити у повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог вказавши, що він є одноосібним власником будівель по АДРЕСА_1. Жодних домовленостей у нього з позивачем щодо відчуження частини будівлі (столярного цеху) площею 250 кв.м. не було, коштів в сумі 1000 доларів США за будівлю він не отримував. Заперечив, що спірне приміщення було пошкоджене в результаті пожежі та заперечив той факт, що позивач здійснював його ремонт, вказавши, що мало місце переобладнання спірного приміщення зятем позивача ОСОБА_4, а не його ремонт.

    Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог вказавши, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача  спірної суми коштів. Також, позивачем не доведено факту придбання у відповідача спірної будівлі за 1000 доларів США. Посилання позивача на висновки експертиз в підтвердження понесених витрат є неправомірним, оскільки належним доказом понесення витрат на будівельні матеріали та роботи є відповідні квитанції чи інші фінансові документи, в той час як подані копії договорів та накладних не доводять факту сплати коштів за ними.

    Представник третьої особи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки спірне приміщення було відремонтоване позивачем ОСОБА_1

    Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали, що вони на прохання ОСОБА_1 виконували будівельно-ремонтні роботи у спірному деревообробному цеху, який був пошкоджений пожежею та знаходився у незадовільному стані. За виконані роботи та придбані матеріали розраховувався ОСОБА_1 Щодо виконуваних ними робіт ОСОБА_3 не заперечував.  Паралельно із ними в іншому цеху також виконувались ремонтні роботи іншими працівниками.

    Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 показав, що при купівлі відповідачем будівель по АДРЕСА_1, спірна будівля столярного цеху площею 250 кв.м. буде рахуватись за позивачем ОСОБА_1  У спірному цеху ремонтні роботи проводились майстрами під керівництвом ОСОБА_1, однак він не був особисто присутнім при тому, як позивач розраховувався за придбані матеріали чи виконані роботи, бачив у нього чеки та накладні.

    Свідок ОСОБА_11 показав, що помагав ОСОБА_3 з іншими працівниками виконувати ремонтні роботи у купленому ним приміщенні (цеху). За виконану роботу розраховувався ОСОБА_3 Усі роботи виконувались за керівництвом відповідача. Був цех, який знаходився у поганому стані. Хто був його власником він не знає. Через деякий час вказаний цех був відремонтований та у ньому виготовлялась плитка.

    Допитаний свідок ОСОБА_12 показав, що до моменту продажу спірної будівлі він був начальником цеху. Одна із частин проданого цеху знаходилась у згореному стані. Без ремонту ця частина не була придатна до використання.

    Свідок ОСОБА_13 показав, що на замовлення ОСОБА_1 виготовляв гаражні ворота, двері решітки. Оплату проводив позивач. Відповідач бачив як ведуться ремонтні роботи, перешкод не чинив. Скільки було оплачено позивачем коштів за виконані роботи згадати не може.

    Свідок ОСОБА_4, який є зятем позивач показав, що будівництво спірного приміщення проводив позивач та ніс усі пов’язані із цим витрати. Відповідач перешкод у цьому не чинив. В подальшому приміщення він використовував для виробництва бетону, для чого уклав з відповідачем  фіктивний договір оренди. В подальшому відповідач почав чинити перешкоди у користуванні спірним приміщенням.

    Свідок ОСОБА_15, яка є дружиною позивача показала, що будівництво спірного приміщення проводилось за її кошти, зароблені за кордоном. Кошти передавала позивачу який за них здійснював будівництво. Була присутня при розмові коли відповідач говорив, що переоформить приміщення на позивача за яке останній з відповідачем розрахувався сплативши йому 1000 доларів США.

    Свідок ОСОБА_16 показав, що працював у відповідача ОСОБА_3, допомагав виконувати будівельні протягом року по вул. Тролейбусній. Йому та іншим майстрам кошти за роботу платив відповідач. Вказівок позивача щодо будівництва не виконував. Спірний цех – це єдиний цех  де не ремонтували даху, яку не було, стіни були поганої якості. Згарища не було.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини.

    ОСОБА_3 є власником будівель загальною площею 1610,20 кв. м. по АДРЕСА_1, що доводиться договором купівлі-продажу від 20.02.2002 року та реєстраційним посвідченням від 01.03.2002 року, яке видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації. Придбані приміщення складаються із цегельної прибудови до цеху площею 150,9 кв.м. та деревообробної майстерні площею 1459, 3 кв.м.

Згідно договору оренди нежитлових приміщень (будівель) приватної власності від 08.06.2004р. орендодавець ОСОБА_3 передав, а орендар ОСОБА_4 прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 313,7 кв.м. із розміром орендної плати 1 грн. за кв.м. строком до 08.06.2004 року. Згідно умов договору орендар ОСОБА_4 вправі вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

В даній цивільній справі Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено три судові будівельно-технічні експертизи.

26 червня 2006 року ОСОБА_1 подав суду клопотання про призначення експертизи, в якому вказав перелік матеріалів і конструкцій, які були витрачені на будівництво цеху та визначив перелік будівельних робіт, які необхідно було виконати в деревообробному цеху станом на 05.03.2002 року.

Згідно з висновком будівельно-технічних експертиз № 2309 від 15.05.2008 року та № 1188 від 29.07.2008 року вказані у клопотанні від 26 червня 2006 року матеріали були фактично витрачені під час будівництва деревообробної майстерні (столярного цеху). Вартість будівельних матеріалів у ринкових цінах становить 336970 гривень, вартість будівельних робіт, виконаних при проведенні реконструкції деревообробної майстерні у ринкових цінах становить 541976 грн.

Виниклий між сторонами спір був предметом розгляду Тернопільського міськрайонного суду та за результатами розгляду якого 19.01.2009 року судом постановлено рішення та стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 336970 грн. як вартість будівельних матеріалів  та 541 976 грн. вартості будівельних робіт, затрачених на ремонт деревообробного (столярного) цеху, що знаходиться в м.Тернополі  по вул. Тролейбусній, 5, що становить 878 946 грн.

За результатами перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.01.2009 року в касаційному порядку, вказане рішення було скасоване із тих підстав, що позивач не надав документального підтвердження, що саме він витратив кошти на придбання матеріалів та конструкцій указаних у клопотанні від 26 червня 2006 року. Також, стягнувши вартість робіт на користь позивача, судом не було з’ясовано за чий рахунок було проведено роботи, які зазначені в кошторисі. Крім цього, Верховним Судом України зазначено, що суд першої інстанції визнав доведеним факт існування між сторонами у справі домовленості про створення спільного майна на тій підставі, що вони перебувають у родинних стосунках та на цій же підставі стягнув із відповідача на користь позивача вартість будівельних матеріалів і виконаних ремонтних робіт, установлених висновком експертизи, в той час як наявність родинних зв’язків між сторонами у справі, на які вказав суд, не впливає на виконання договірних правовідносин між ними. Із вказаних підстав рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справу передано на новий розгляд для врахування наведеного та вирішення спору залежно від установленого.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із встановлених судом обставин справи, беручи до уваги висновки і мотиви з яких скасовані попередні рішення судів, що постановлялись в даній цивільній справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не зазначено та не доведено наявність обставин, які могли б, відповідно до положень ст.ст.4, 151  ЦК УРСР (1963 року) чи аналогічних положень ЦК України (2003 року) слугувати правовими підставами для стягнення з відповідача у його користь вартості будівельних матеріалів та робіт на загальну суму 878946 гривень.

Посилання позивача на те, що він придбав у відповідача спірну частину будівель площею 250 кв.м. за 1000 доларів США суд до уваги не бере за їх недоведеністю, з урахуванням того, що відповідач заперечив таку домовленість та факт отримання коштів. Крім цього, позивачем не дотримано, в порушення вимог ст.ст. 44, 227 ЦК УРСР (1963 року) письмової форми угоди купівлі-продажу будівлі, що позбавляє його права, відповідно до ст. 46 ЦК УРСР, в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, зокрема свідка ОСОБА_10 та інших.

Суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   слід відмовити з тих підстав, що ним, в недодержання вимог ст. 60 ЦПК України та вказівок суду касаційної інстанції не надано документальних підтверджень, що саме він витратив кошти на придбання будівельних матеріалів та оплату робіт на загальну суму 878946 грн. Покази свідків, які допитувались судом за клопотанням позивача в підтвердження вказаних обставин, суд вважає недопустимим та недостатнім засобом доказування понесених позивачем витрат на оплату вартості будівельних матеріалів та робіт.

 Суд бере до уваги пояснення відповідача ОСОБА_3, який є власником спірного приміщення та який вказав, що згоди на поліпшення деревообробної майстерні він не давав та не отримував від позивача документів, пов'язаних із проведенням ремонтних робіт. Вказані твердження позивачем не спростовані та не подано відповідних доказів в їх спростування.  

Наведені обставини дають суду достатньо підстав вважати про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 44, 46, 151, 227 ЦК УРСР 1963 року, п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року, ст.ст. 11, 206-209, 218, 220, 509 ЦК України 2003 року, статтями 6, 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, ч.4 ст. 338 ЦПК України, суд,-

вирішив:

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю третьої особи Тернопільської обласної кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву «Облагробуд» про стягнення вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт та моральної шкоди – відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                     Дзюбич В.Л.