Справа №  2-а-751/2010 р.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           22 грудня 2010 року                                              м. Славута

                Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

                                              головуючої  судді  Зеленської В.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Славутському  районі  та  м.  Славута Хмельницької  області про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута щодо невиплати щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання здійснити  нарахування та  виплату недоплаченого щомісячного підвищення до  пенсії особі, яка має статус дитина війни,  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.08.2007 року по день набрання чинності постановою суду,  

в с т а н о в и в.

    Позивачка  звернулася в суд  з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Славутському  районі  та  місті  Славута Хмельницької  області про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута щодо невиплати щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання здійснити  нарахування та  виплату недоплаченого щомісячного підвищення до  пенсії особі, яка має статус дитина війни   відповідно до  ст.6  Закону  «Про  соціальний захист  дітей  війни» з 01.08.2007 року по день набрання чинності постановою суду.

03.12.2010 року судом відкрите скорочене провадження по справі та відповідачу надано строк для подачі заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 03 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні заяви позивачки про поновлення їй пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права. Тому судом розглядаються вимоги позивачки за період шість місяців, що передують зверненню з адміністративним позовом в суд, зокрема, з 22.05.2010 року по 22.11.2010 року.

17 грудня 2010 року відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи наступне. Фінансове  забезпечення  державних соціальних  гарантій,  передбачених Законом України  «Про соціальний  захист дітей  війни» здійснюється  за   рахунок  коштів  Державного  бюджету  України, розпорядником яких є Міністерство фінансів  України та Державне казначейство  України, а не із  бюджету Пенсійного  Фонду  України. оскільки з державного бюджету не виділені кошти для виплати підвищень до пенсії дітям війни відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то Пенсійний фонд не має коштів для задоволення вимог позивачів. Мінімальний  розмір пенсії за  віком відповідно до  Закону  України «Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне страхування» застосовується  лише для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для  перерахунків або  підвищення  пенсій на  підставі  інших  законів не  застосовується. Посилаючись на ухвалу  Конституційного  Суду України №27-у  від 19.05.2009 року,  вказує на  відсутність механізму визначення  мінімальної пенсії  за  віком для визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни. Тому не вбачає підстав для застосування мінімального розміру пенсії для визначення розміру підвищення дітям війни. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута виплачує підвищення до пенсії позивачу та іншим дітям війни у фіксованому щомісячному розмірі 49,80 грн. щомісячно. Тому дії відповідача законні і підстав для задоволення позову немає.

          Дослідивши матеріали справи, письмові докази, вважаю, що позов слід задоволити частково.  

Відповідно до   ст.1  Закону  України  «Про соціальний  захист    дітей   війни» дитина війни - це особа,  яка є громадянином України та  якій  на час закінчення  (2  вересня  1945 року)  Другої  світової  війни    було менше  18 років.

Судом  встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України,   станом на  2  вересня  1945 року їй було менше  18 років ( згідно  даних  паспорту серії  НОМЕР_1 , виданого Славутським РВ УМВС 11 січня 1997 року), а отже вона   має статус дитини війни.

Згідно ст. 6  Закону України «Про соціальний  захист    дітей   війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2010 році в законодавчому порядку будь-які обмеження щодо дії ст.. 6 цього Закону не встановлювалися.

      З 22 травня 2010 року по день звернення до суду позивачці виплачувалася надбавка до пенсії у фіксованому розмірі по 49,80 грн. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Проте, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечать вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже не підлягають застосуванню.

Критерієм обрахунку підвищення до пенсії, яке підлягає нарахуванню та виплаті дітям війни, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  

          На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

          Згідно із ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

          Отже, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» повинен застосовуватись розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  Іншого мінімального розміру пенсії за віком чинним законодавством не встановлено.

         Вимогами  ст. 7 Закону  України  «Про соціальний  захист дітей війни» передбачено, що  фінансове  забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється  за рахунок коштів  Державного  бюджету  України.

Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій в цілому при нарахуванні та виплаті   підвищення до пенсії дітям війни в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.  

           Відсутність бюджетного фінансування для виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону «Про соціальний  захист дітей війни», не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (  Рішення Європейського  Суду з  прав  людини у справі  "Кечко  проти України" від 18 листопада  2005року).  

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у  вказаному рішенні, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Основним завданням Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Отже бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та м. Славута щодо  невиплати позивачу в період з 22.05.2010 року по 22.11.2010 року щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 22.05.2010 року по 22.11.2010 року слід визнати неправомірною та зобов'язати провести нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2010  року  по день звернення до суду - 22 листопада 2010 року  включно  з врахуванням уже  проведених виплат.  

Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дитині війни на майбутнє ( до набрання постановою суду законної сили), то суд вважає, що такий обов’язок відповідача випливає з вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, у суду немає підстав визнавати дії відповідача неправомірними на майбутнє, а тому немає підстав вважати, що відповідач порушуватиме права позивачки в майбутньому. Тому такі вимоги задоволенню не підлягають.  

    Керуючись ст. ст. 158 - 160, 163, 183-2 КАС України,  

п о с т а н о в и в.

Позов задовольнити частково.  

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута нарахувати   та  виплатити  ОСОБА_1 підвищення  пенсії за період з 22 травня 2010  року  по  22 листопада  2010  року  включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у  розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  з врахуванням уже  проведених виплат.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Протягом 10 днів з дня отримання копії постанови сторони можуть подати апеляційну у Львівський апеляційний адміністративний суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

 Суддя